Нові публікації європейських медіа описують процеси обходу санкцій у рамках поставок палива до росії з відповідним кримським слідом. У серпні “Reuters” повідомило про те, що наприкінці липня трейдери вивантажили до росії з Південної Кореї приблизно 30 тисяч метричних тонн нафтопродуктів. Відповідно до систем відстеження суден “Kpler” та “Vortexa”, відбулося два рейси танкера “Aram Khachaturian” номер IMO 9163752 під прапором рф з цим авіаційним та дизельним пальним, навантаженим з резервуарів у контейнерному порту Ульсан, та доставленим до Находки та Владивостока.
Корейський власник нафтопродуктів не називається, вкрай ймовірно постачання відбулося із використанням терміналу “Jeongil Stolthaven Ulsan Co., Ltd”.
Це постачання на фоні нинішньої енергетичної кризи в росії було першим з країн регіону після лютого 2022 року, коли вантаж авіаційного палива був доставленим у рф с порту Йосу Південної Кореї. У липні цього року росія намагалася придбати ще 200 тисяч тонн палива японського походження, так саме через корейських трейдерів, але ці постачання не відбулося і японська влада заявляла про відповідні обмеження.
Водночас примітно, що на початку серпня той самий “Aram Khachaturian” зробив рейс із Владивостока до Токіо із невідомою метою. Корейська влада не надавала коментар щодо липневого постачання.
Зазначений танкер китайського будівництва, колишня “Maria Desgagnes” належить ТОВ “Камчатская нєфтєбаза” з Петропавловська-Камчатського, яке має щорічний прибуток у сотні мільйонів рублів та контролюється тамтешнім ділком Кареном Арушаняном.
У бізнес-орбіту цієї особи також входять камчатські фірми “Брамс-Ойл”, “Брамс-Бункер” та “ТБ-Причал”, пов’язані із бункеруванням суден та торгівлею паливом. “ТБ-Причал” також має співвласником Васілія Черновського та, через фірму “Колиманєфтєпродукт”, Федосью Суханкіну.
Черновський також контролює камчатські фірми “Морской стандарт” та “Морской траст”, пов’язані з торгівлею паливом та судноплавством, а жителька Магадану Суханкіна, що входить у тридцятку найбагатших жінок росії, є вдовою Михайла Суханкіна, колишнього паливного магната регіонального рівня.
Клан Суханкіних контролює у Магаданській області низку різноманітних бізнесів, від нафтобаз до готелів та аптек, Федосья Суханкіна є депутатом міської думи, а її син Віталій – депутатом обласної думи, в обох випадках від “єдиної росії”.
А їх камчатський контрагент Арушанян позиціює себе “активним членом вірменської діаспори Камчатки” та частка його бізнесу записана на дружину Сону Арушанян.
Підконтрольний фірмі “Камчатская нєфтєбаза” флот складається з трьох танкерів, крім згаданого “Aram Khachaturian” це “Arno Babajanyan” під прапором рф номер IMO 9163764 дедвейтом в 14 тисяч тонн китайського будівництва, колишній “Lama”, та невеликий танкер “Brams” під прапором рф номер IMO 8910794, японської побудови, колишній “San Oh Maru”.
При цьому епопею з перейменуванням згаданого танкера на честь вірменського композитора Бабаджяняна у 2020 році росіяни зробили у Владивостоці пропагандистським заходом, на якому був присутнім тодішній посол Вірменії у рф Вардан Тоганян, місцеве чиновництво та “представники діаспори”. Варто одразу додати, що у Південній Кореї відсутня власне вірменська діаспора й відповідне лобі, а тому нинішні оборудки з паливом “Камчатская нєфтєбаза” вкрай ймовірно організовувала іншими шляхами.
Примітно, що “Arno Babajanyan” потрапив у 2025 році під санкції Євросоюзу, Швейцарії, Канади, Великобританії та України за порушення обмежень з торгівлі російською нафтою.
Він експлуатується на перевезенні нафтопродуктів з Китаю до російських портів Далекого Сходу та у північному завозі, постачаючи паливо у чукотські порти Певек та Егвенікот.
При цьому судновласником для “Arno Babajanyan”, а в окремих джерелах й “Aram Khachaturian” паралельно заявлено й камчатську фірму “Морской стандарт-бункер”, яку контролює через згадані структури “Морской стандарт” та “Морской траст”, а також “С.В.Комплекс” той самий Васілій Черновський.
Власником для “Arno Babajanyan”, попре його фактичне оперування структурами Арушаняна та Черновського, заявлена хабаровська фірма “Універсальная лізінговая компанія”, з формальною московською реєстрацією, філією в Китаї та прихованими бенефіціарами.
Водночас навіть окремі російські джерела вказують, що контролює “Універсальну лізингову компанію” через прокладку «Регіон Капітал» регіональний хабаровський магнат Вадим Губкін, який контролює на всьому Далекому Сході росії мережу різнопланових бізнесів, від готелів та ресторанів Хабаровська та Владивостока, до добичі золота, охоронному бізнесі, лізингу будівельної техніки та контейнерних терміналів на китайському кордоні.
При цьому вказується й на те, що після 2022 року Губкін “активно пробує свої сили в Криму”, що його син Ілля Губкін проживає у канадському Ванкувері, а інші родичі у Латвії.
Кримський слід Губкіна доволі ретельно прихований, проте він простежується через російські реєстри, а саме діяльність московських “спеціалізованого застройщика” “Бархат” та ТОВ «НРК».
Губкін був генеральним директором в “Бархат” та потім це місце зайняв Андрій Мазунін, при тому, що Губкін є й співвласником цієї структури, спільно з ТОВ “НРК”, яке є фінансовою парасолькою багатьох російських забудовників, зокрема й на Далекому Сході.
Примітно, що у 2025 році “НРК” судилося у Москві із Губкіним та іншими співвласниками щодо часток у власному капіталі, але цей спір був виграний Губкіним з використанням “владивостоцької підсудності”, й цей процес мав ознаки прикриття перерозподілу бенефіціарами часток у “НРК”.
Своєю чергою “НРК” пов’язане із російською групою компаній “ПІК”, включеній урядом рф у “список системотворчих підприємств” та заявляється про її діяльність в Криму. Таким чином причетність бізнес-імперії Губкіна до підсанкційних перевезень нафтопродуктів та до комерційної діяльності на окупованому півострові має стати предметом нових досліджень.
Варто вказати, що Південна Корея, попре декларування урядом цієї країни підтримки України за умов масштабної російської агресії, з 2022 року запроваджувала санкції проти рф у значно меншому обсязі, порівняно з Євросоюзом чи США. Раніше експертами вказувалося на активну діяльність у цій країні контрольованого Кремлем російського бізнесу.
Серед іншого зазначалося про активну діяльність в цій країні “Російського морського регістру судноплавства” (“РМРС”), як активної парасольки для підривної діяльності російських спецслужб. Також вказувалося на нещодавні спроби росіян викупити в цій країні групи танкерів-газовозів для потреб арктичних проєктів від “Новатек”.
Прикладом, у червні представники підрозділу “РМРС”, розташованому у корейському Пусані, брали участь у заходах сеульського міністерства океанів та рибальства з “безпеки круїзних суден” та намагалися встановити “особливі контакти” з корейською береговою охороною, зокрема щодо “обміну відомостями, кресленнями та проведенням спільних навчань”.
Серед іншого “РМРС” спекулює піднаглядністю росіянам одного з найбільш крупних круїзних лайнерів “Eastern Venus” номер IMO 9160011 під прапором Панами, яке належить корейській фірмі “Duwon Shipping Co Ltd” та оперується пусанською фірмою “Sungan Shipping Co Ltd”.
Нинішні кроки влади Сеулу, яка відмовилася коментувати постачання палива для потреб російського Далекого Сходу, де значна частина цього ресурсу буде використаною для забезпечення військового угрупування росіян, не можна визнати ані далекоглядними, ані дружніми щодо України та її стратегічних партнерів. Таким чином постає потреба включення у санційні списки не тільки Вадима Губкіна, Карена Арушаняна, та підконтрольних їм підприємств, але й їх корейських контрагентів.
Відповідне реагування на спроби обходу санкцій підтверджується й іншим негативним прикладом, коли у липні близько 30 тисяч тонн бензину АИ-92 було доставлене у Мурманськ з марокканського порту Танжер. Як вказував “Reuters” відповідну закупку та логістику забезпечував російський “Лукойл”.
