У перших трьох частинах нашого розслідування йшлося про досить висвітлену в пресі ряду країн взаємодію французьких правих політиків з російськими спецслужбами та «фінансовим підживленням» Кремля, де постійно «випливав» «кримський слід».
Тепер варто звернути увагу на нинішню діяльність «пташенят гнізда Ле Пен», часто непомітну на тлі маси фейкових «інформаційних приводів» з нібито «гущі бурхливих подій», від Парижа до «далеких департаментів», які некритично тиражуються різними інформаційними «зливними бачками» та «експертами-багатоверстатниками».
Реальну ситуацію у «французькому клубі друзів Кремля» продовжує досліджувати експерт Асоціації професор Борис Бабін.
Як повідомила 13 січня «Le Monde», кандидат-невдаха Марін Ле Пен незадовго до того зібрала своє «близьке коло» на своєрідну «різдвяну вечерю» на якій озвучила свої плани «обраним», а саме «молоді» – Рено Лабайє (Renaud Labaye), Себастьяну Шеню (Sébastien Chenu) та Жану-Філіппу Тангі (Jean-Philippe Tanguy).
Саме ці особи, як зазначає французька преса, вирішують у Національній Асамблеї у рамках фракції «Національного об’єднання» суперечки між депутатами, порядок денний, стратегію, розподіл ролей чи нагадування про дисципліну групи. Вони зайняті саме цими «дрібницями», тоді як 27-річний «новообраний лідер партії», і «за сумісництвом» близький друг племінниці Марін Ле Пен Жордан Барделла (Jordan Bardella) займається переважно участю у різних телешоу.
При цьому якраз Марін Ле Пен на вказаній «вечорі» повідомила своїх «підданих», що не збирається ставати жертвою «парламентської рутини» та всіляких «прямих дій». Вона вирішила йти на президентські вибори 2027 року, а для цього їй необхідно «підхопити дух часу та відполірувати свій міжнародний авторитет», не втягуючись у поточні чвари.
Примітно, що дане «полірування» Ле Пен вирішила почати з Африки, поїхавши 18 січня до Сенегалу, про що попередила соратників саме на вказаній «вечері». Загалом цей вояж досить дивний, якщо міркувати про нього з погляду публічних заяв «Національного об’єднання», які відрізнялися ксенофобією, особливою «любов’ю» як до мігрантів з Африки, так і до мусульман.
Втім, Ле Пен вже відвідувала Африку в період свого попереднього «полірування», коли у березні 2017 року вона приїхала до Чаду до тамтешнього президента, а точніше – багаторічного диктатора Ідріса Дебі (Idriss Deby).
Дебі, який утримував владу в Чаді після низки громадянських воєн, інтервенцій і переворотів, був, очевидно, «всеїдним» і вмів бути партнером і для покійного Муамара Каддафі, і для поваленого суданського Омара аль-Башира, і для Еммануеля Макрона.
Коли Дебі в 2021 році був убитий в ході чергового конфлікту, президент Макрон, серед інших почесних гостей, був присутній на його похороні і висловив вдячність новому вождеві Чада, синові покійного Махамату Дабі на прізвисько Кака (Бабуся).
Загалом візит Ле Пен до Чаду в розпал підготовки до чергового тамтешнього протистояння жодних видимих результатів не приніс, але, як можна буде зрозуміти з подальшого, справа в таких поїздках не в політичних заявах.
Отже, в самий розпал нескінченної паризької оперети протестів і бойкотів, залишивши в Парижі «говорючу голову» Барделла, Ле Пен вирушає до Сенегалу, а її підлеглі при цьому всіляко «зображують збройний нейтралітет» щодо всіляких подій нескінченного політичного хеппенінгу.
При цьому, як пишуть французькі медіа, власне виборці П’ятої республіки ясно бачать різницю між тонко вичікувальною позицією і позицією статиста, але здається близьке коло Ле Пен це зовсім не хвилює.
При цьому французька преса, яка спочатку публічно сумнівалася в тому, що Ле Пен у Сенегалі отримає привітний прийом, включаючи зустріч із президентом Маккі Саллом (Macky Sall), була пізніше змушена визнати свою помилку.
У Дакарі, куди Ле Пен прибула зі своїм «політичним консультантом» Філіпом Олів’є, який має широкий досвід обслуговування Кремля у всіляких комбінаціях, «громадянським тестем» того самого Барделла та невдалим торговцем ялтинським морозивом, її зустріли практично з розкритими обіймами.
Як повідомила та ж «Le Monde», крім відвідувань усіляких підприємств та установ на знак «франко-сенегальської дружби» Ле Пен отримала годинну аудієнцію віч-на-віч із президентом Саллом.
І хоча Сенегал – це не Чад і в ньому опозицію не згодовують гієнам, а цілком цивілізовано саджають у в’язницю за сексуальні посягання на робітниць салону краси, Салл дозволив собі повністю проігнорувати «гнівні заяви громадськості» про те, що «Ле Пен не може мати африканських друзів і що це питання африканської гідності».
Тут варто зазначити читачам, що Сенегал це не просто ключова франкомовна країна Західної Африки, яка має значну морську інфраструктуру. Сенегал є воротами в те ж бунтівне Малі, звідки французи нещодавно були змушені вивести свої війська, і на це місце, що звільнилося, злочинно прийшов сумно відомий терористичний «Вагнер».
Тепер дослідники прямо говорять, що посилення «Вагнера» і, відповідно, росії в Малі неминуче спричинить і дестабілізацію сусідніх Гамбії та Сенегалу. Очевидно, що президент Салл вкрай поважає своїх французьких партнерів і особисто президента Макрона, але він, напевно, не дуже хотів би візиту останнього на свій похорон, як це сталося з його колегою по Чаду, Дебі-старшим.
І ось тут варто особливо відзначити ініціативу президента Салла, який за «дивним збігом» прибув від імені Африканського Союзу на зустріч із путіним у Сочі 3 червня 2022 року.
До цього, у березні 2022 року Салл від імені тієї самої Спілки дзвонив і путіну і Президенту України Зеленському, причому сам режим у Сенегалі заявив про свій «нейтралітет» щодо російської агресії, а сенегальські дипломати утримувалися під час голосування в ООН за резолюції з цього питання. Салл також маніпулятивно заявляв у червні 2022 року, що нібито «побічні ефекти рішення» про виключення багатьох російських банків із SWIFT нібито «зашкодять здатності африканських країн оплачувати імпортні продукти харчування та добрива з росії».
У публічному вимірі Салл лобіював відкриття «зернового коридору» і можна визнати, що, з одного боку, подальші домовленості в Стамбулі явно відповідали його окремим заявам. Більше того, у грудні 2022 року Салл знову дзвонив і Володимиру Зеленському, і до Москви, вже щодо виконання та перспектив «зернової угоди».
Але 2023 року Сенегал передав, незабаром після візиту Ле Пен, головування в Африканському союзі Коморським островам, з якими у Франції, до речі, існують серйозні проблеми у двосторонніх відносинах. Тому якщо надалі Салл і пропонуватиме свої послуги Україні та агресору, то вже лише від імені самого Сенегалу.
Ну а поки що варто констатувати вкрай примітний факт – Марін Ле Пен як у перший «закордонний візит» у новому «виборчому циклі» поїхала до країни, де більшість населення, м’яко кажучи, її недолюблює, і до того ж, де вплив офіційного Парижа і тієї ж «гвардії Макрона» на все можливі процеси в сотні разів сильніші, ніж у «правої французької опозиції».
Але саме в Сенегалі Ле Пен за зачиненими дверима спілкувалася, напевно, з єдиною на континенті людиною, яка до цього вже в умовах масштабної російської агресії спілкувалася так само за зачиненими дверима з злочинним путіним.
Ну а як цей епатажний неоколоніалізм французьких правих пов’язаний з ядерною енергетикою, рибною мафією і власне російськими терористичними структурами hосії на Чорному континенті – можна буде дізнатися в наступних частинах нашого розслідування.
