У незаконному “Міністерстві будівництва та архітектури Криму” заявили, що демонтаж недобудованої АЕС у місті Щолкіно планується завершити до грудня 2023 року. Зазначається, що демонтажні роботи машинного залу не проводять через те, що стосовно об’єкта триває судовий розгляд про скасування “держреєстрації”.
“У зв’язку з тим, що закінчити заходи з демонтажу АЕС у 2022 році неможливо, термін виконання розпорядження продовжено до 31 грудня 2023 року”, – заявили органи окупантів.
Історія розвитку будівництва Кримської АЕС починається ще у 1968 році, коли було проведено перші проєктні дослідження. Будівництво розпочато 1975 року. Станція мала забезпечити електроенергією весь Кримський півострів, а також створити заділ для подальшого розвитку промисловості регіону – металургійної, машинобудівної, хімічної. Цілеспрямовано для фахівців, які мали забезпечувати роботу атомного гіганта, практично з нуля на березі Азовського моря побудували місто Щолкіно.
Несприятлива економічна ситуація в СРСР і катастрофічна аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року призвели до того, що до 1987 року будівництво було призупинено, а в 1989 році було ухвалено остаточне рішення відмовитися від пуску станції. З цього часу об’єкти станції перебували без відповідної охорони, майно розкрадалося, конструкції руйнувалися, ставали непридатними для подальшого використання.
Вивчаючи причини закриття проєкту, окремо відзначимо сейсмічність майданчика Кримської АЕС, яка була важливим аргументом проти будівництва станції. 1983 року Головному управлінню геодезії та картографії при Раді Міністрів СРСР було доручено організувати геодезичний моніторинг рухів земної кори промислового майданчика Кримської АЕС і прилеглої території.
Це було зроблено, щоб перевірити чутки про розлом, що проходить через будівельний майданчик. Було закладено високоточну геодезичну мережу, дані якої перевіряли ще раз протягом чотирьох років. У результаті було зафіксовано, що різниця переміщення земної кори на північній і південній частині будівельного майданчика становила 45 мм. Схожий рух земної кори відбувався в зоні Спітака, де 1988 року стався руйнівний землетрус інтенсивністю до 10 балів (за шкалою MSK-64). Виходячи з цього дослідження можна стверджувати: думка про розлом недалеко від істини. Інформації щодо того, на скільки балів була розрахована Кримська АЕС, знайдено не було.
Типові проєкти АЕС того часу з реакторами ВВЕР-1000 проєктувалися на максимальний землетрус інтенсивністю 6 балів. Якщо ж зазирнути в сучасні будівельні норми (СП 14.13330.2018 “Будівництво в сейсмічних районах”), то ми побачимо, що місто Щолкіно перебуває в зоні з інтенсивністю землетрусу в 8 балів. Що стосується сучасних АЕС, то згідно з СП 151.13330.2012 “Інженерні вишукування для розміщення, проєктування та будівництва АЕС, інженерні вишукування для розроблення передпроєктної документації (вибір пункту і вибір майданчика розміщення АЕС)” ,не допускається розміщення АЕС на майданчику з інтенсивністю максимальних розрахункових землетрусів 9 балів за шкалою MSK-64. За інтенсивності 7 балів територія вважається несприятливою і розміщення АЕС на ній обмежене.
У підсумку сейсмічність майданчика була реальним слабким місцем Кримської АЕС. У разі завершення конструкції станції цілком могли не витримати потужного землетрусу, який міг трапитися або ще трапиться в найближчі років 10. В Україні робилися неодноразові спроби знайти застосування зазначеним дорогим об’єктам. У 2006 році територію колишньої АЕС обрано як одне з можливих місць створення пілотного проєкту промислового парку.
У 2010-2011 роках існував план будівництва у східному Криму, біля Щолкіно, парогазової електростанції, а за участю китайських інвесторів було розроблено техніко-економічне обгрунтування, було навіть надано державні гарантії під кредитування цього проєкту.
Будівництво станції потужністю до 800 мегават планували розпочати 2012 року, але проєкт призупинили. Після захоплення рф території Криму незаконний кримський “уряд” до 2021 року практично не звертав увагу на проблеми недобудованої АЕС аж до ухвалення рішення про її демонтаж із подальшою організацією на території станції інвестиційного майданчика, щоправда, нікому поки що невідомо, якої спрямованості.
Існує думка про можливий початок видобутку корисних копалин біля міста Щолкіно, а саме газу, нафти і газоконденсату. Вивчаючи питання про прогнозовані запаси нафти і газу та можливості їх промислового видобутку в зазначеному районі, згідно з даними В. Григулецького, Доктора технічних наук, професора, почесного нафтовика СРСР, заслуженого діяча науки рф (РДУ нафти і газу (НДУ) імені І. М. Губкіна, ДУ “ГУ нафти і газу”, ГУ “НДІ нафти і газу” імені І. М. Губкіна, ГУ “НДІ нафти і газу” імені І. М. Губкіна) М. Губкіна) “на 01.01.2020 р. на суходолі Керченського півострова пробурено більше ніж 1 тис. пошукових, розвідувальних та експлуатаційних нафтових і газових свердловин (за період 1940-1990 років). Половина цих свердловин (500-600 шт.) потребує виконання ліквідаційних робіт, оскільки вони становлять екологічну небезпеку, забруднюють навколишнє середовище (особливо біля селищ, станиць, міст). Частину свердловин (100-150 шт.) можна відновити шляхом капітального ремонту”.
В. Григулецький стверджує, що “результати науково-дослідних і геолого-пошукових розвідувальних робіт останніх 50 років дали змогу розвідати на території Керченського півострова станом на 01.01.2015 р. більше ніж 30 газових родовищ із запасами близько 47 млрд м3 , більше ніж 10 нафтових родовищ із запасами близько 2,8 млн тонн і сім газоконденсатних родовищ із загальними запасами понад 5 млн тонн. Зазначено особливості нафтогазоносності різних геологічних відкладень Керченського півострова, що доводять високу перспективність відкриття великих нафтових, газових і газоконденсатних родовищ на суходолі та шельфі Криму. Майбутнє видобутку нафти на суходолі Керченської затоки, насамперед, пов’язане з видобутком нафти з верхнього, середнього і нижнього майкопа”.
Потужність майкопських відкладень у Криму сягає 3000 м і в них міститься величезна кількість високоякісної кримської нафти. Ніде у світі немає таких потужних майкопських відкладень, як на Керченському півострові, Чорному та Азовському морях. Академік АН СРСР І.М.Губкін ще 1932 року відзначав наявність нафти в низькопроникних сланцюватих гірських породах. У фундаментальній монографії “Вчення про нафту” академік І.М.Губкін стверджував таке: “…але деякі глини, а також деякі сланцюваті породи, у складі яких значну роль відіграє органічний матеріал, тобто ті породи, які ми віднесли до каустобіолітів, при утворенні нафтових родовищ відіграють особливу роль.
Вони є материнською породою, вихідним матеріалом, у процесі зміни якого – у так званому процесі бітумізації – виникають нафта і вуглеводневі гази. Нафта в таких бітумінозних породах – бітумінозних глинах і бітумінозних сланцях – перебуває в розсіяному стані, розподіленою по всій масі породи; вона там міститься у величезних кількостях, але не може бути звідти видобута тими методами, які застосовують для видобутку нафти з пісків та інших великопористих порід”.
Майбутнє видобутку нафти на суходолі Керченського півострова вимагає застосування нової технології, обладнання та матеріалів під час розроблення низькопроникних сланцюватих відкладень (верхній, середній і нижній майкоп). Майбутній видобуток нафти в Криму на суші із застосуванням нової технології, устаткування і матеріалів може забезпечити обсяг видобутку 5,0-10,0 млн тонн нафти на рік. Низькопроникні сланцюваті пласти нижнього, середнього і верхнього майкопа мають відповідні ресурси і запаси.
Останніми роками в США, Канаді та інших великих нафтогазовидобувних країнах велика увага приділяється розробці та видобутку вуглеводнів (нафта, газ) з низькопроникних сланцюватих порід. Майбутнє видобутку газу в Криму визначатиметься значним збільшенням обсягів видобутку на суші та на морі”.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що промисловий видобуток газу і нафти в зазначеному районі можливий із застосуванням нової технології, обладнання та матеріалів під час розроблення низькопроникних сланцевих відкладень, а ґрунтуючись на наявній світовій практиці (США, Канада) ідеться про один із прогресивних методів – технологію гідравлічного розриву пласта (ГРП, т. зв. фрекінг – fracking). Детальніше зупинятися на зазначеному методі не будемо, а розглянемо одні з основних загроз видобутку вуглеводнів за допомогою ГРП (фрекінгу).
Так, разом зі зростаючою із задіянням ГРП (фрекінгу) продуктивністю видобутку нафти, газу та газоконденсату, з’являється безліч ризиків і загроз флорі та фауні району, де відбувається видобуток. Одним із наслідків гідророзриву пласта для довкілля є землетруси. Закачування стічних вод у глибокі нафтові та газові свердловини може спричинити землетруси, хоча й слабкі.
Проте землетруси можуть становити загрозу для безпеки людей. Невеликі землетруси (магнітудою менше 1 бала) навмисно спричиняються гідророзривом пласта для збільшення проникності, але це також пов’язано з більш сильними землетрусами. У Сполучених Штатах найсильнішим землетрусом, який, як відомо, був викликаний гідророзривом пласта, був землетрус магнітудою 4 бали в Техасі. Згубними наслідками гідророзриву пласта для довкілля є загроза дикій природі. Фрекінг може становити небезпеку для риб і птахів по-різному.
Струмки та ставки забруднюються внаслідок розливів рідини для гідророзриву пласта або стічних вод. Навіть нешкідливі речовини можуть викликати проблеми зі здоров’ям у тварин, які зазнали їхнього впливу, перешкоджаючи їхньому розмноженню. Згідно з дослідженням 2011 року 632 з’єднань, що використовуються в цих процесах, багато хімічних речовин, які використовуються під час гідророзриву пласта, буріння і переробки, становлять небезпеку для людей та інших тварин. І звісно ж існує пряма загроза здоров’ю людей, які проживають на територіях, що розташовані в районах видобутку вуглеводнів методом ГРП.
Згідно з новим дослідженням, фрекінг був пов’язаний з передчасними пологами, вагітністю з високим ризиком, астмою, головним болем мігрені, виснаженням, симптомами носа і носових пазух, а також проблемами зі шкірою за останні десять років. У зв’язку із запровадженням санкцій щодо Росії, метод був недоступний для російських видобувників вуглеводнів, але 2016 року компанія “Газпром нафта” оголосила про наявну розробку методу ГРП та успішне його застосування на горизонтальних свердловинах Південно-Пріобського родовища в ХМАО.
Таким чином, розвиток проєктів незаконної “влади” Криму безпосередньо вказує на жадібне бажання продовжувати грабувати природні запаси України, не зважаючи при цьому на загрози, які несуть застосування описаних технологій для збільшення видобутку вуглеводнів, своєю чергою, не зважаючи на те, що може забруднити ґрунтові води, забруднити поверхневі води, погіршити природні ландшафти та поставити під загрозу дику природу і людське населення регіону, а одним з головних – спричинити землетрус, адже ми не випадково вказували, що район Кримської АЕС розташований у нестабільній сейсмічній зоні.
Автор матеріалу: експерт-кореспондент АРК, Лео Граль
