Тиждень тому пропаганда агресора заявила про проведення 16 березня у Мінську, у прес-центрі «росія сьогодні» фейкового «круглого столу» про так звану «Кримську весну», на якій он-лайн показали незмінних кримських колаборантів, Олександра Форманчука, Анастасію Гридчину та Володимира Резанова, а «наживо» запустили фіктивного «головного кримського білоруса» Романа Чегринца.
Втім, і ці діячі, і кадрові диверсанти від російської «дипломатії» в Мінську Юрій Макушин та Петро Фролов досить шаблонно «відбували номер», тоді як «контактною особою» цієї провокації був оголошеним Андрій Лопацький, у злочинній ролі «керівника соціально-культурного центру «Кримське земляцтво».
Враховуючи постійне нагнітання агресором злочинної «кримської повістки» в Білорусі та хронічне проведення ним у цій країні фейкових «кримських» заходів варто уважніше вивчити цього персонажа, чим зайнявся експерт Асоціації професор Борис Бабін.
Батько нинішнього мінського колаборанта, контр-адмірал Леонід Липацький колись командував 21-ю бригадою протичовнових кораблів у Севастополі, а пізніше він був депутатом міськради від українських комуністів, і в 2009 році з ним сталася досить дивна історія з «нападом» особи, яку ветеран «не запамятав».
Втім, син цього адмірала з дитинства жив у Мінську, але з поля зору російських спецслужб він явно не пропадав.
Характерно, що рід занять та «офіційного заробітку» Лопацького-молодшого встановити досить складно, відомо лише, що він називає себе «юристом» і до 2008 року зареєстрував у Мінську фірму «Пластилін» за адресою, де розташований держінститут стандартизації та сертифікації; втім, надалі це «підприємство Лопацького» занепало.
2016 року Лопацький «сплив» у ролі «спостерігача на виборах» від білоруських комуністів, але надалі він про «завіти Маркса» публічно повідомляти «соромився». Натомість у 2018 році Лопацький не «посоромився» стати генеральним директором зареєстрованого в Москві «Міжнародного фонду соціальної та економічної підтримки діячів культури та мистецтв», від імені якого він брав участь у просуванні низки злочинних ініціатив «російського миру», спрямованих проти білоруських громадян.
У 2019 році Лопацький «встряв» у досить специфічний скандал, діючи вже нібито «представник Громадської палати Союзної держави». У цьому статусі він став надсилати «листи підтримки» виданню «Вечірній Могильов», яке білоруська влада почала штрафувати за екстремізм.
Привід для штрафів був досить специфічний – дана газета публічно закликала боротьбу з гомосексуалізмом, причому шляхом, який не дуже відрізнявся від нацистських практик; можна уявити «напруження пристрасті» цих статей, який навіть режим Лукашенко був змушений припинити.
Втім, білоруські силовики відразу отримали окрик від московських наглядачів, який доручили озвучити саме Лопацькому, а далі почався вкрай токсичний для російських спецслужб фарс.
Як розібралася в ситуації газета «Наша Нива», листа на підтримку могилівських гомофобів більшість членів Громадської палати не те що не підтримала, а й ніколи не бачила, а підписала його шість осіб, включаючи представника одіозного «Інституту країн СНД» Миколу Сергєєва.
Більше того, даючи коментар «Нашій Ніві», Лопацький назвав білоруських геїв «моральними потворами», але при цьому назвав себе, на уточнююче запитання журналіста, нібито «помічником депутата Михайла Мілованова».
Після цього сам безпартійний Мілованов, який зробив кар’єру на білоруському телебаченні, від такого помічника з його нібито приватним інжиніринговим підприємством «Практичні системи» негайно публічно «відхрестився».
Більше того, «Наша Ніва» повідомляла, що окрім скандалів з геями Лопацький і Сергєєв був явно замішаний в оприлюдненні ксенофобської заяви проти української автокефалії, в ситуації коли «більшість членів Громадської палати не мали жодного уявлення про ту заяву».
Після початку масштабної агресії росії в Україні до «титулів» Лопацького його московським кураторами було додано, крім «члена Координаційної ради організацій російських співвітчизників у Білорусії», ще й злочинну роль фейкового «представника ради міністрів Криму по Республіці Білорусь».
Нещодавно злочинно заявляючи пропагандистам Кремля про фейкову «міжрегіональну співпрацю» з окупованим півостровом, цей «багатоверстатник» Лопацький заявив про те, що окрім сумнозвісної незаконної «угоди» кримської фейкової «адміністрації» окупантів крім сумнозвісної незаконної «угоди» кримської фейкової «адміністрації» окупантів з Вітебським облвиконкомом, ймовірно пов’язаного з бажанням Кремля провести низку афер з продукцією Новополоцького нафтопереробного комбінату, нібито «підписано» і подібну фейкову «угоду» між міськвиконком. Севастополя.
Також колаборант Лопацький хвалився і злочинним «протоколом про наміри» між Фрунзенським районом Мінська та злочинним «Балаклавським муніципальним округом» Севастополя, а також про подібні злочинні плани щодо «співпраці» Радянського району Мінська та «районної адміністрації» окупантів у Бахчисараї.
У контексті заяв Лопацького важливими є його визнання про те, що досі в Місхорі окупованої Ялти активно діє підконтрольний адміністрації Лукашенка санаторій «Білорусія», куди «держава відправляє» таких собі злочинних «туристів» «у рамках держпрограми з оздоровлення», причому вивозять «відпочиваючих» автобусом, наступним не рідше ніж раз на два дні.
Раніше ми неодноразово писалии про махінації адміністрації Лукашенка із цим санаторієм і тепер очевидно що ці злочинні освоєння ними мільярдів на відпочінку продовжуються й за масштабної російської агресії
Тому варто спрогнозувати посилення у Мінську злочинної ролі подібних до Лопацького прямих агентів впливу Кремля з реалізації ними злочинних «кримських завдань» від агресора. Надалі, у ситуації поступового «закапсулювання» російськими спецслужбами диктатора Лукашенка та «відведення» його від реальних важелів влади подібні до Лопацького діячі можуть бути заведені Кремлем і на цілком «офіційні» високі крісла білоруської столиці.
