24 грудня пропаганда окупантів почала заявляти про те, що росія може вийти з УЄФА, надалі це рішення стало «відкладатися», а засідання російського футбольного союзу 30 грудня, де мало б прозвучати «історичне рішення», закінчилося нічим.
На засіданні вирішили створити робочу групу, щоб «вивчити» стратегію переходу до Азіатської футбольної конфедерації (АФК), залишаючи УЄФА. Але вже в січні 2023 року було заявлено, що УЄФА нібито «сформує робочу групу щодо повернення російського футболу в міжнародні турніри» і питання з АФК було агресором «поставлене на паузу».
При цьому саме УЄФА намагається зменшити репутаційні ризики від прямої участі російських футбольних команд у конфедерації. Раніше російські клуби були усунені від участі у Лізі Європи, Лізі чемпіонів та Ліги конфедерацій, національну збірну росії не допустили до участі у чемпіонаті Європи-2024 та Ліги націй. Все це сталося через розпочату повномасштабну військову агресію росії проти України.
Втім, цей «шантаж» УЄФА з приводу переходу в АФК для російських футбольних бонз також токсичний, оскільки конкуренція та професійне зростання в європейському футболі є вагомішим. Для Росії перехід на азіатські арени означатиме професійний програш та відсутність подальших перспектив розвитку.
Нагадаємо, що ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну в липні 2021 року, росія відчувала себе настільки самовпевнено, що намагалася домогтися від УЄФА «офіційного дозволу» для того, щоб фейкові «кримські футбольні команди» також брали участь у європейських футбольних змаганнях. На ці злочинні вимоги найвище керівництво УЄФА відповіло відмовою.
Незаконний «президент кримської футбольної спілки» Юрій Ветоха з цього приводу підсумував, що фейкові «кримські футболісти» «не зможуть брати участь у жодних змаганнях вище за кримський рівень», включаючи й протиправну участь у турнірах на території країни-окупанта.
Не спрацювало і традиційне «російське лобі» щодо вищого керівництва УЄФА, включаючи «інвестиції у футбол», які проводяться через ширму «Газпрому». Межею його «можливостей» став досить дивний «скандал» 2021 року, коли керівництво УЄФА отримало скарги від російського футбольного союзу на нібито «мілітаристські риси» у дизайні форми української збірної. Тоді на ній було зображено контури українських кордонів, які природно включали і Кримський півострів, а також національне гасло «Слава Україні! Героям слава!».
Очевидно, саме під російським впливом УЄФА пішла на явно волюнтаристську заборону частини гасла «Героям слава!». Однак Європейський футбольний союз не виступив проти присутності на формі першої частини гасла «Слава Україні!», а також прогнозовано не відреагував на російську істерику, пов’язану з картою України.
Це рішення демонструє, що напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну, УЄФА хоч і змушений був «розглядати скарги» російського футбольного союзу, проте не порушував міжнародне право щодо українських кордонів.
Відповідно з 2014 року світовий футбол не збирався ставити на карту всю свою репутацію, підігруючи злочинній «кримській політиці» росії. В УЄФА чудово обізнані про наслідки спроб незаконного включення «команд» з окупованого півострова до футбольних турнирів країни-агресора.
Це добре видно на прикладі кримського фейкового «клону» футбольного клубу «Таврія», першого чемпіона незалежної України 1992 року та володаря Кубка України 2010 року, відтвореного після окупації Криму на Херсонщині з 2016 року.
В окупованому Криму «клоном» «Таврії» став фейковий «клуб» «ТСК-Таврія», та участь «футболістів» з нього, а також з інших «команд» фейкового «кримського чемпіонату» в національній збірній росії піддавалася забороні як УЄФА, так і ФІФА.
Нагадаємо, що масштабні проблеми власне російського футболу почалися не 2022 року. Певним репутаційним ударом можна вважати скандал із Чемпіонатом Світу-2018, який був проведений у росії. Тоді колишніх керівників ФІФА та УЄФА Зеппа Блаттера та Мішеля Платіні звинуватили у шахрайстві. Їх підозрювали у корупції, рекеті та відмиванні грошей.
Розслідування велося як Міністерством юстиції США – у зв’язку із зловживанням американськими фінансовими інститутами США, так і Федеральною прокуратурою Швейцарії за місцем знаходження штаб-квартир міжнародного футболу.
28 жовтня 2015 року у своїх інтерв’ю Financial Times та інформагентству агресора ТАСС Зепп Блаттер визнав, що рішення про надання права проведення Чемпіонату світу 2018 росії було прийнято ще до офіційного голосування виконкому ФІФА, а саме – 2 грудня 2010 року.
Він сказав про те, що існувала таємна усна «джентльменська угода», суть якої полягала у фальсифікації результатів голосування з метою надання права проведення чемпіонату 2018 року росії, а 2022 року, на той момент, – США. Він заявив: «Це було за лаштунками. Це було дипломатично узгоджено…»
За тиждень до офіційного голосування, як стверджував Блаттер, колишній президент Франції Ніколя Саркозі вмовив Мішеля Платіні, який на той момент міг голосувати у виконавчому комітеті, віддати право на Чемпіонат світу 2022 року не США, а Катару.
При цьому ТАСС перекрутив цитату Блаттера, замінивши слова про «внутрішню угоду» щодо чемпіонату 2018 року в Росії на «внутрішнє переконання» нібито особисто футбольного функціонера. Далі «підключився» міністр спорту росії та президент російського футбольного союзу Віталій Мутко, який спробував «творчо доповнити» слова Блаттера, заявивши, що його нібито «неправильно зрозуміли…»
Далі «коментувати» Блаттера стали вже й інші російські «спортивні авторитети», на кшталт Миколи Грамматікова та Олексія Сорокіна. У результаті всі «гострі кути» були «зам’яті» і, як відомо, чемпіонати світу були проведені як у росії, так і в Катарі.
Втім, у даному контексті з подачі німецьких спецслужб «випливла» і зустріч Блаттера в січні 2005 року в Москві в елітному нічному клубі «China Club» з одним із російських кримінальних авторитетів, «злодієм у законі» та «фахівцем» зі спортивної корупції Алімжаном Тохтахуновим , який очевидно лобіював «російські футбольні інтереси».
Таким чином, вже в рамках російської агресії та окупації Криму, а також у контексті тодішньої «справи Скрипалів» проведення ФІФА чемпіонату в росії було оточене не лише корупційними угодами, а й відвертим зовнішньополітичним скандалом.
Втім, росія так і не змогла вплинути на заборону УЄФА щодо участі фейкової «кримської футбольної ліги» у своїх матчах, а подальша заборона на участь у турнірах для самої російської збірної породила згадану «азійську інтригу» Кремля. Залишається питання, чи адекватно оцінює ризики керівництво Ліги Азії і чи розуміє справжню мету, яку має окупант.
Сьогодні президентом АФК та головою її Дисциплінарного комітету є Салман бін Ібрагім аль-Халіфа, який представляє Бахрейн. Він балотувався на пост Президента ФІФА, після скандального відходу Зеппа Блаттера, однак у 2016 році цю посаду зайняв Джанні Інфантіно, який представляє Швейцарію, причому прихильники іншого кандидата, Алі бін аль-Хусейн, принца Йорданії, віддали свої голоси європейцю.
Салман бін Ібрагім аль-Халіфа є вихідцем з королівської родини Бахрейну. Хоча Кремль сподівається, що в рамках роботи «арабо-російського банку» та «російсько-бахрейнської ділової ради» окремі особи в Бахрейні будуть «відкриті до діалогу» про «інвестиції» Кремля, це варто визнати утопією.
Бахрейн є ключовим партнером США в регіоні, він надає свою територію для базування П’ятого американського флоту, добре усвідомлює рівень іранської загрози для своєї національної безпеки і неодноразово голосував на підтримку України за «кримські» резолюції Генеральної асамблеї ООН.
Розмови про заміну УЄФА на АФК для російських команд йшли в умовах, коли росія не була виключена, навіть після початку масштабної агресії, з структур ФІФА та УЄФА. Втім, як стверджують експерти, Росія втратила право грати відбірковий матч на Чемпіонаті світу в 2026 році, який пройде в США.
У таких умовах гіпотетичний «захід» росії в АФК загрожує зміною графіка, а також «розцінок». Учасників основного турніру в АФК більше, ніж в УЄФА – 40 замість 32, та клуби розподіляються на дві частини: Західну (Західна, Південна та Центральна Азія) та Східну.
При цьому складнощі з відбором команд поєднуються з низькими порівняно з УЄФА виплатами командам-учасникам та переможцям. Тому участь російських команд в АФК поставить для них процедурні ризики та прогнозовано знизить у рази грошовий обіг.
Глава цього союзу Олександр Дюков ще влітку досить рішуче відкидав вихід з УЄФА, але наприкінці 2022 року говорив про те, що це «необхідність», оскільки нібито з Європою сталися «ідеологічні розбіжності», які, очевидно, пов’язані і з фіктивною «кримською лігою».
Також для цієї афери росії необхідно офіційно залишити УЄФА, і як ми бачили за подіями січня 2023 року, зі своїми «бажаннями» сам російський футбольний союз «до кінця не розібрався».
Одночасно і очевидно з огляду на описану вище «специфіку» АФК, «почесний президент російського футбольного союзу» В’ячеслав Колосков, «засновник» організації та колишній віце-президент ФІФА заявив, що перехід в АФК «буде деградацією футболу в росії», враховуючи і середній професіоналізм збірних Азії та Європи.
Втім, схоже, що росію і до цього не дуже цікавив рівень професіоналізму гравців, оскільки завдяки своїм неформальним зв’язкам вона завжди, що у ФІФА, що в УЄФА мала шанс зіграти з «слабшою командою».
Теоретично після завершення процедури виходу з УЄФА, росія змогла б подати заявку на вступ до АФК і спробувати пройти шлях Австралії 2006 року.
У виконавчому комітеті АФК, який приймає остаточне рішення про членство, зараз знаходяться представники 13 країн: Австралії, Бангладеша, Бутану, В’єтнаму, Гонконгу, Ємену, КНР, Іраку, Лаосу, Лівану, Малайзії, Оману, Палестини, та тому у росії є деякі шанси отримати у ньому більшість.
Швидше за все, тому Олександр Дюков восени 2022 року був упевнений у тому, що АФК підтримає росію в її «переході»; він зазначив:
«Азіатська конфедерація зараз готова прийняти нас. Письмову гарантію надати – ні, але готові розглянути звернення…»
У той же час ФІФА збільшила квоту Азії з 5 до 8, що дозволяє вийти на турнір країні-члену АФК з «великої п’ятірки», до якої експерти відносять Японію, Південну Корею, Австралію, Іран, Саудівську Аравію. Саме вони зазвичай відбираються на світові першості.
Проте додаткового конкурента країни АФК у боротьбі за можливість виступити на Чемпіонаті світу навряд чи захочуть. Адже така загроза прямо впливає на втрату потенційного прибутку від Чемпіонату, і гроші в таких ситуаціях часто важливіші за якісь декларовані фіктивні «цінності» Кремля.
Також гіпотетичний «перехід» росії в АФК явно тягне за собою переведення на «азіатські рейки» агресором і злочинне питання «кримського спорту», який росія очевидно протиправно намагатиметься продовжувати «легалізувати», і відвертої деградації російської збірної.
Окремо варто згадати про так звану «чудову перемогу» на «відбірковому матчі» на Чемпіонат світу 2026 року, про яку вже почали міркувати росіяни. Втім, враховуючи, що у 2026 році саме США прийматимуть чемпіонат світу, росія все одно не зможе зіграти на ньому, навіть якщо на той час для неї це все ще буде актуальним питанням.
Втім, поки що «азіатська карта» залишається лише предметом шантажу з боку росії з боку УЄФА і, можливо, ФІФА, і ця партія ще не зіграна. Нагадаємо, що протягом 2022 року наша Асоціація неодноразово повідомляла про два можливі подальші злочинні варіанти використання агресором «кримського футболу» для просування протиправних ідей «російського світу».
По-перше, це створення фейкового «об’єднаного чемпіонату з футболу», в якому нібито «зможуть зіграти команди» з окупованих росіянами регіонів України, включаючи Крим, а також з «Абхазії та Південної Осетії». Втім, як уже зазначалося, ситуація поступової де-окупації Українською армією материкової України робить для агресора цей фейковий «чемпіонат» досить трагікомічним.
По-друге, це злочинне запровадження «кримських команд» у «російський футбольний союз», що вже гарантовано закрило б самим російським командам участь у будь-яких міжнародних змаганнях, або, як варіант, протиправне включення «кримських команд» до «футбольної національної ліги» агресора, тобто – у «першість другої ліги».
Наприкінці листопада 2022 року президент російської прем’єр-ліги Олександр Алаєв піднімав цей «кейс» у черговий раз, заявивши, що рішення про злочинне включення «восьми кримських команд» до «другої ліги» російського футболу буде ухвалено «до початку травня» 2023 року.
Тим самим Алаєв прямо визнав, що до цього часу агресор ще має якісь «надії» на «повернення» російських команд в УЄФА та ФІФА, а тому «відкладає проблему кримського футболу».
Ніна Єланська, кореспондент АРК.
