Напередодні вересневого шоу “регіональних виборів”, на яких впевнену перемогу над конкурентами, природно, не на кримських “виборчих дільницях”, а в кабінетах “єдиної росії”, зі складання “списків переможців”, отримав Володимир Костянтинов, ми розповіли про долю його новоспеченого зятя, “принца держради” Івана Манучарова.
Як ми писали, батьки нового чоловіка Катерини Костянтинової, яка поєднала своїми “трьома копійками” два мафіозні клани, Андрій та Наталія Манучарова, володіють на підконтрольній Україні території мережами мікрокредитних організацій – “Просто Позика” та “Тайм Кредит”, а раніше Манучаров-старший очолював державне об’єднання “Укрморпорт”.
Втім, після закінчення “виборчих перегонів” Манучаров-молодший став відчутно рідше мелькати в “офіціозі” окупантів як “балакуча голова” від “єдиної росії”; швидше за все тут спрацював простий принцип “гроші люблять тишу”, що застосовно і щодо ніким досі не припиненої діяльності його батьків у нинішній фінансовій системі України, та й в рамках поступового входження “принца держради” в управління бізнес-імперією Костянтинових.
І якщо “спікер” Костянтинов продовжує зображувати із себе “перспективного федерального політика”, то регіональне “партійне будівництво” він довірив декільком протеже зі своєї обойми, завівши їх не тільки в “депутати держради”, про що ми писали раніше, але і в “керівництво регіональним відділенням єдиної росії”.
І якщо серед 70 колаборантів “регіональної політичної ради” крім масовки від Константинова, можна спостерігати “всякої тварі по парі”, то ось у “регіональній контрольній комісії” серед 5 співучасників складно назвати когось, що не залежить від “кримського спікера”, і до того ж мав би хоч якусь власну “політичну вагу”.
А серед “почесної десятки” “президії регіональної політичної ради”, крім “ветеранів руху” типу Юхима Фікса та Сергія Цекова, спостерігається ціла когорта “вірних константинівців”, типу Андрія Козирєва та Романа Шантаєва.
Як ми писали раніше, колаборант Шантаєв з тодішнього Красногвардійського району зустрів окупацію сільським головою в селі Восход та активним членом маргінальної “російської єдності”, що не дивно для персонажа, який почав кар’єру “охоронцем вологодського козачого відділу” і доріс перед “виборами” до “голови Красногвардійського району”.
Козирєв біографію має ще бляклішу, і до “регіональних виборів” він був заявлений “керівником регіонального виконкому” “єдиної росії”, тобто “партійним секретарем” і “рішалою” особисто від Костянтинова.
З 2002 року Козирєв нібито працював у деяких фірмах, але докази цього знайти вкрай складно; наприклад, у 2010 році він заходив депутатом-мажоритарником, спільно зі своїм братом, у “рідну” сільраду Донського (Беш Терек) від “Партії регіонів” як безробітний; втім, згідно з нинішньою “офіційною біографією”, він нібито водночас “працював у Сімферопольській районній держадміністрації”.
Що вже достовірно відомо у біографії Козирєва, то це його робота оплачуваним помічником народного депутата від тієї ж “Партії регіонів” Віталіни Дзоз, проведеної до Верховної Ради України з мажоритарного округу Сімферополя у 2012 році.
Дзоз пов’язувала з Костянтиновим довга і ніжна комерційна дружба, відколи аферист від “Консоля” отримував від тодішньої глави Масандри ласі землі під забудову; тому далеко не випадково, що до свого депутатства Дзоз була прилаштована Костянтиновим на посаду міністра молоді АР Крим.
І якщо в 2014 році ця колаборантка безуспішно намагалася “грати саму себе” та знайти “другу молодість” у “кримській політиці”, то її помічник Козирєв розсудливо “приліг під старших товаришів” без зайвих судом, отримавши від них ярлик “депутата Сімферопольського району”.
Наша увага до Козирєва не випадкова, оскільки саме його Костянтинов зробив цієї осені “другим серед рівних”, намалювавши своєму протеже крісло “першого заступника голови держради” та “керівника парламентської фракції єдиної росії”.
Це досить яскравий приклад нинішнього константинівського “партійного будівництва”, коли на “республіканську гвардію єдиної росії” він тягне функціонерів без власних “офіційних” великих бізнесів, а тому максимально залежних від “ласки керівництва”.
Такий же підхід спостерігається і за нинішнім наступником на ролі “керівника регіонального виконкому” та ще одним “заступников голови держради”, Кареном Саргсяном, який був при Козирєві “начальником відділу агітаційно-пропагандистської роботи”, і мав після закінчення університету такі “потужні бізнеси”, як “центр розвитку комп’ютерного спорту” та “федерацію страйкболу”.
Також це помітно ще за однією “заступницею кримського спікера” і заодно “заступницею голови фракції єдиної росії” Наталією Звензек; як ми писали раніше, “депутатство” їй Костянтинов дав “на нагороду” за попередню діяльність “главою апарату держради минулого скликання” під його ж керівництвом.
І Звензек, і Козирєв з жовтня не вилазять з “офіціозу” окупантів у ситуаціях, де необхідно “торгувати обличчям”, не відволікаючи “високе керівництво” на “текучку”.
Не забігатимемо вперед в оцінці того, хто і коли з константинівської “молодої гвардії” зрадить свого нинішнього ляльковода першим, примітно тут зовсім інше.
Максимальне насичення “єдиної росії” у її “кримському виконанні” не пов’язаних ні з ким, крім Костянтинова людьми без “власних активів” все більше дратує офіс кремлівського диктатора; очевидно, що запропонований “кримським спікером” принцип “маріонетка моєї маріонетки – не моя маріонетка” подобається московським “партійним будівельникам” все менше.
І після того, як генерального секретаря “єдиної та неподільної” Андрія Турчака було відправлено кремлівським диктатором до алтайського заслання якраз напередодні “константинівських виборів”, у “ляльковому театрі” від “єдиної росії” в Криму можуть поміняти не лише декорації, але й низку артистів.
