На початку березня підконтрольні агресору “севастопольські медіа” стали смакувати черговий виток довгої тяганини між “департаментом із земельних та майнових відносин” окупантів та “фірмою” «База відпочинку «Мис Сарич».
Наразі вона вилилася в чергове “рішення арбітражного суду міста Севастополя” від 24 лютого. Суть цієї “справи століття” зводиться до договору оренди земельної ділянки 2003 року, яка явно “перестала влаштовувати” незаконну “адміністрацію”.
Очевидно працюючи на “відповідні потреби адміністрації”, севастопольські “акули пера” тепер “багатозначно заявили”, що “серед учасників арбітражу у справі бази відпочинку згадано три десятки людей (у тому числі дуже шанованих)”, включаючи не лише жителів Севастополя, Криму та росіян, а також осіб з “Одеси, Києва та Харкова”.
У цьому “рішенні” справді, серед інших “зацікавлених осіб” згадані нібито харків’яни Володимир Камратов та Ольга Федорова, одесити Ірина Шандрик та Юрій Юріцин, а також киянки Ірина Карпенко, Таїсія Українська та Наталія Українська.
Але спершу варто зрозуміти, яких саме “шановних людей” мали на увазі севастопольські пропагандисти агресора. У “реєстрах” окупантів серед “засновників” для “Мис Сарич” згадані “Торговий дім “Купєческій”, фірма “Інтертех”, а також Володимир Степаненко та Володимир Гельвановський.
Відповідно у структурі “Купєческій” “засновниками” заявлені Аліна та В’ячеслав Верходанови, а севастопольська фірма “Інтертех” ло окупації була записана на Юрія Власова. А в окупантів “засновниками” “Інтертеху” є Людмила та Олексій Онищенко.
І, окрім згаданого «Мис Сарич» ця “фірма” “співзаснувала” структуру “Сервіс-Технологія”, спільно з “фірмою” “Аеліта”. При цьому у згаданих “Інтертех”, “Сервіс-Технологія” та “Аеліта” в “реєстрах” окупантів загальний емейл, а “співзасновником” в “Аеліті” заявлено того самого Володимира Гельвановського, старого фігуранта наших розслідувань.
Як ми писали в 2021 році, після початку окупації «у російській юрисдикції» Володимиром Гельвановським та Володимиром Нігаром було “зареєстровано” “Рибоконсервний комбінат Аквамарин”, який на поширеній на окупованій території продукції вказував, як адресу, місце «реєстрації» Нігари як “підприємця”, на вулиці Великій Морській, де було “зареєстровано” ще кілька “рибних” компаній.
До окупації Гельвановський був депутатом Севастопольської міськради від «Партії Регіонів», і, як стверджує Інтернет, він «курирував» підприємства вилову та переробки риби під патронажем керівника севастопольської міліції генерал-майора Віталія Малікова, зятя екс-міністра внутрішніх справ України Миколи Білоконя.
Окупаційна пропаганда в рамках «внутрішньовидової боротьби» приписувала Гельвановському участь в організованій злочинності під патронажем Лева Миримського та в угодах з банком «Таврика», остаточно ліквідованому у 2016 році, однак жодних наслідків для цього ділка від карателів окупантів за останнє десятиліття відмічено не було.
Ми писали, що «бізнес-талантам» пана Гельвановського як мінімум властива варіативність, адже на нього в російських “реєстрах” були “заведені” хімчистки, готелі, підприємства судноремонту та електротехніки і, зокрема, “Інтеррибфлот”.
Це ж підприємство, а також «Інтеррибфлот-Крим», «російський», має у “співвласниках” того ж таки Володимира Нігара, і ці структури фактично використовуються як прокладка у фрахті (чартері або бербоут-чартері) для рибальських суден. Тоді ми вже писали, що ці формальні власники «заводів та пароплавів» справно ходять з 2015 року на «засідання севастопольських судів» у низці “позовів” щодо бази відпочинку «Мис Сарич».
Ми писали, що на Нігара як на нібито “власника” також записано низку компаній. Це як згадані «рибні» підприємства та подібний до мети «Інтерпром» з краснодарською реєстрацією, так і севастопольські “компанії” у сфері нерухомості “Мост-С”, “Сервіс-Технологія”, “СКК”. Більше того, Нігар вважався “засновником” «Крим-Москва-Буд», який дуже довго зводив житловий комплекс «Морський бриз» на севастопольській вулиці Степаняна.
Тепер варто додати, що Нігар був заявлений окупантами і як “голова некомерційної організації” “Асоціації учасників вільної економічної зони Севастополя”. Таким чином, справа бази відпочинку «Мис Сарич» явно відображає діяльність міжнародної рибної мафії, про метастази якої на українському материку та в третіх країнах, наприклад, у Білорусі, ми писали раніше.
А тому згадані у “рішеннях арбітражів” нібито “орендарі” цієї бази з Одеси, Києва та Харкова варті на окремий аналіз.
Харків’янин Володимир Камратов малопублічний, але в українських реєстрах він відзначився як засновник севастопольської фірми “Ексел” з суднобудування та судноремонту, а “тезка” згаданої “орендарки” Ольга Федорова є власницею торгової марки “Symbol”, що розпочала бізнес у Харкові ще в 1997 році, який зростав до нібито “22 бутіків у Дніпрі, Одесі та Києві”.
Згадані киянки Українські у відкритих джерелах не фігурують, а Ірина Карпенко є індивідуальною підприємницею, реєстрація якої збігається із зазначеною в “арбітражних рішеннях” київською адресою.
Найбільш цікаві, особливо з урахуванням описаної нами раніше діяльності “Аквамарин” у Білгород-Дністровському, одеські “орендарі” в «Мис Сарич», оскільки Ірина Шандрик є дружиною колишнього заступника Одеського голови, В’ячеслава Шандрика, що колись керував Південним управлінням капітального будівництва Міноборони України.
А згаданий Юрій Юрицин, який нібито живе в Одесі на вулиці Бабушкіна поруч із Шандрик, давно згадувався в українській пресі як “співучасник афер” Шандріка, серед іншого по кредитній спілкі «Істок» та фірмі «Істок-2001». Примітно, що в 2017 році Юріцина в Одесі нібито викрадали бандити з метою отримання великого викупу.
Цікаво, що у низці попередніх “севастопольських арбітражних рішень” учасники позову вимагали “виключити зі списку орендарів” згаданих киянок і Шандрик, але не Юріцина.
А в “реєстрах” окупантів з 2015 року Юрій Юріцин вказаний як “засновник” “мисливської фірми” “Кродессос” та “фірми” з виробництва безалкогольних напоїв “Перлина-2015” у Сімферополі, при цьому в “мисливській” структурі він пов’язаний із таким собі Олександром Українським, “однофамільцем” згаданих киянок, і жодним “іноземцем” за даними фірмами окупантами Юріцин не заявлений.
Таким чином, як мінімум одеський слід міжнародної рибної мафії, пов’язаної із севастопольським рибоконсервним комбінатом “Аквамарин”, вимагає на додатковий, поглиблений аналіз.
