Наприкінці червня Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації опублікував Висновок, прийнятий на 117-й сесії Комітету 23 квітня 2026 року, щодо повідомлень 85/2023, 86/2023 та 87/2023, представлених трьома кримськими татарами проти росії у зв’язку з подіями 2022 року.
У Висновку, який є юридично зобов’язуючим рішенням Комітету, встановлені порушення росією в Криму частини “1-а” статті 2, частин “а”, “б”, “d-viii” та “d-ix” статті 5 та статті 6 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
До таких порушень з боку агресора, встановлених Комітетом у цій справі, відносяться расова дискримінація в судах та всіх інших органах, які здійснюють правосуддя, расова дискримінація, пов’язана з насильством та заподіянням тілесних ушкоджень державними посадовими особами, групами та установами, расово мотивоване обмеження свободи думок та висловлювання, у тому числі свободи мирних зборів та асоціацій, а також відсутність відповідного ефективного захисту та засобів правового захисту.
У Висновку заявники позначені як «X», «Y» та «Z», але, як випливає з фактів, описаних Комітетом, двоє з них — це правозахисники Едем Семедляєв та Назим Шейхмамбетов, які захищали інтереси інших кримських татар як представників корінного народу у «кримінально-адміністративних процесах» агресора з 2014 року.
У їхніх повідомленнях наголошувалося, що кримські татари, зокрема через свій представницький орган, Меджліс, виступали проти спроби анексії з боку росії і з тих пір стикаються з систематичною дискримінацією та переслідуваннями з боку де-факто «влади», що призводить до значного переміщення населення через страх перед примусом, юридичним тиском та соціальною маргіналізацією.
Заявники зазначили, що російське «законодавство щодо боротьби з екстремізмом і тероризмом застосовується непропорційно, з масовими рейдами, довільними арештами та судовими переслідуваннями, часто пов’язаними з начебто зв’язком із забороненими організаціями, такими як “Хізб ут-Тахрір”», нагадавши, що задокументовані серйозні порушення прав людини, включаючи насильницькі зникнення, тортури, страти та викрадення.
Заявники додали, що кримські татари, включаючи їх самих, також зазнавали переслідувань у вигляді попереджень проти так званих «екстремістських дій», коли вони намагалися організувати чи взяти участь у публічних зборах чи заходах, у тому числі у заходах, присвячених депортації кримських татар у 1944 році.
Заявники зазначили, що «кримськотатарським медіа було відмовлено у реєстрації або ліцензіях на роботу відповідно до російського законодавства, а навчання кримськотатарській мові було обмежене».
Вони стверджували, що їхнє «адміністративне переслідування», організоване російськими карателями через «Київський районний суд» та «Центральний районний суд» Сімферополя, «є частиною ширшої моделі переслідування кримських татар як етнічної меншини, порушуючи гарантії рівності та недискримінації відповідно до внутрішнього та міжнародного права».
Зрештою, заявники стверджували, що у контексті узагальненої моделі дискримінаційної практики щодо кримських татар в окупованому Криму внутрішні засоби правового захисту не можуть вважатися ефективними.
Попре активну взаємодію агресора з Комітетом у цій справі, у Висновку Комітет погодився з абсолютною більшістю аргументів заявників. Нагадаємо, що наша Асоціація за останні п’ять років неодноразово інформувала цей Комітет ООН про системну та масштабну расову дискримінацію окупантами кримських татар як корінного народу.
