3 квітня в ефірі незалежного білоруського каналу «Белсат», програма «Вотак», експерт Асоціації професор Борис Бабін дав інтерв’ю журналісту Михайлу Прановичу щодо актуальних питань реінтеграції Криму.
Михайло Пранович (МП): Докладніше план щодо деокупації Криму ми обговоримо з експертом Асоціації Реінтеграції Криму Борисом Бабіним.
МП: Скажіть, ось серед 12 кроків, які запропонували в РНБО України, це повний демонтаж «Кримського мосту», встановлення пам’ятника «Російський військовий корабель іде…» та виселення російських громадян, які приїхали туди після 2014 року.
Ось про останній пункт давайте поговоримо трохи докладно, чому цей пункт вважали за необхідне, і чи торкнеться якось тих кримчан, які за час окупації змінили українські паспорти на російські?
Борис Бабін (ББ): Насправді, дійсно, заява пана Данилова дуже важлива, оскільки вона залучила медійний резонанс і ми чудово розуміємо, що юридичний документ – це дещо інша площина.
У нас є стратегія де-окупації та реінтеграції та план з реалізації. Вони прийняті до масштабного російського вторгнення, відповідно вони потребують перегляду. Саме зараз і відбувається перегляд стратегії, це, в принципі, у значній частині відкритий документ та план, який має змінити уряд.
Так от, якраз проект зміни стратегії повинен змінювати, підпорядкований пану Данилову, апарат РНБО, а потім вона буде затверджена рішенням цієї Ради. Природно, у стратегії важливу роль маємо приділити, як мінімум, демографічним питанням.
Місяць тому було проведено форум «Майбутнє Криму», на якому зібралися експерти, які є в Україні, з практичним досвідом роботи по Криму до окупації, науковці, громадські діячі. І там були розроблені пропозиції, системний комплекс заходів, які варто було б враховувати у новій редакції стратегії.
Крім очевидної ситуації того, що після 24 лютого 2022 року шляхи де-окупації Криму будуть вже іншими, ніж раніше, і це зрозуміло всім, було здійснено системний підхід щодо того, що саме і конкретно мають робити військові адміністрації України, українські збройні сили на території Криму, в процесі та після де-окупації, тому що ми вже чудово розуміємо Крим буде де-окупований, явно, не тільки й не так дипломатичним шляхом.
І в цьому контексті дійсно питання мігрантів, яке Ви поставили, дуже важливе. У Криму налічується 2 мільйони людей, також, за різними оцінками, кілька сотень тисяч осіб, які незаконно прибули з російської федерації, починаючи з 2014 року.
У чому тут головна проблема? Ці люди обросли системою зв’язків на окупованому півострові, це стосується і нерухомості, і сімейних відносин, і спільного фактичного шлюбного стану і таке інше.
Тому тут основний підхід України після початку де-окупації, який міститься у цих пропозиціях форуму, який ми вислали, і до РНБО, і до інших уповноважених структур України, це якраз питання обліку осіб.
Перше питання, з яким зіткнеться Україна, це облік фізичних осіб, які перебувають на території Криму, їхня градація, і, відповідно, визначення того, чи мають вони право перебувати на окупованому півострові.
МП: Ну все-таки буде якийсь розгляд щодо того, зможе людина залишитися чи ні?
ББ: Ну звісно. Візьмемо ситуацію, наприклад, дитину, народжену в сім’ї змішаній, де є громадянин України. Там буде дуже багато таких окремих «тонких» варіантів. Звичайно ж, значна частина колонізаторів не матиме жодних підстав для проживання, їх буде депортовано насамперед.
При чому тут це потрібно робити з дотриманням механізмів ООН цій сфері, і тут дуже важливі міжнародні організації, Україна вже має почати працювати з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, з місією ООН, з тим, що цей процес, а це, погодьтеся, досить значущий процес, за обсягом, він повинен проходити в рамках, саме, стандартних прав людини.
Також, необхідно розуміти, що до частини осіб, які потраплять під контроль українських військ у Криму, діятимуть і вимоги права Женеви, оскільки це будуть особи в погонах, різного характеру, і до них, відповідно, є стандарти щодо військовополонених.
Природно, Україна всього цього дотримуватиметься.
Тобто, за нашими підрахунками, цей процес досить довгий, і головне, на першому етапі, для того, щоб держава агресор не здійснював жодних провокацій у цій сфері, робити, повторюся, масовий облік, спеціальний окремий реєстр, який вестиметься з обов’язком усіх фізичних осіб, незалежно від їхнього статусу, реєструватись, спочатку отримувати тимчасові документи, а потім уже триває перевірка, наскільки це взагалі громадянин України чи ні, та які права на перебування в Україні він має.
Там будуть не найпростіші ситуації, наприклад, громадяни третіх країн, які проживали чи не проживали у Криму до 2014 року. Також окремі представники кримськотатарського корінного народу, які повернулися до Криму з місць депортації у Центральній Азії після 2014 року.
Тобто специфічних моментів буде дуже-дуже багато, це якраз питання для комплексного документа держави.
МП: Ну, якраз, ще хотілося обговорити, досить такий специфічний момент, «Кримський міст», ось його повний демонтаж, який був анонсований.
Зрозуміло, що «Кримський міст» це головний символ російської окупації Криму, але все ж таки, це вкрай дорогий проект, який був реалізований за рахунок самих росіян, і міст цей, загалом, річ корисна.
Навіщо його демонтувати і витрачати на це також великі гроші, якщо можна було взяти його як, наприклад, «військовий трофей», і використовувати у своїх цілях.
ББ: Ну, саме в цій ситуації складне питання, це те, що буде на території з іншого боку Керченської протоки. Україна далека, сьогодні, від думки, що там буде демократична, цивілізована держава, куди необхідні мости, з якими потрібна співпраця, і є такий, досить серйозний, ризик.
Ну не «ризик» швидше, ситуація, що після української перемоги, на територіях нинішньої російської федерації можуть розпочатися, відповідно, процеси самовизначення держав, виникнення різних нових формувань, і з ким Україна межуватиме на Азовському морі через Керченську протоку, на сьогодні, Чесно кажучи, не зрозуміло.
Можливо, в росії збережеться, якийсь [агресивний] режим і всі ці умови роблять, ну, м’яко кажучи, дивним наявність мостового переходу на той бік. Крім того, цей міст, по-перше, шкодить навігації, а безумовним фактором, який потрібно враховувати, це потреба у забезпеченні навігації через Азовське море.
І тут це не лише інтереси України, це ще інтереси, наприклад, каспійських країн, які не мають іншого виходу до Світового океану, як Казахстан, Азербайджан, Туркменістан. І їх ніхто не питав, коли цей міст зводили, прямо скажемо.
Крім того, насправді, чесно кажучи, цей міст збудований досить поспіхом, і він містить у собі досить велику кількість і конструктивних помилок, та й зрозуміло, що на його будівництві були списані мільярди на користь клану Роттенберга, але я зараз про інше.
Він просто технічно, досить небезпечний, і в даному випадку, повторюся, ця споруда є небезпечною, і не логістично, не технічно не має для України значення.
МП: Спасибі велике, Борисе, за Ваш коментар, за те, що знайшли час приєднається до нас.
