Кримський слід у когнітивних ударах агресора по Франції

Наша Асоціація періодично інформує про ситуацію в окупованому Криму, як плацдармі когнітивної війни агресора проти цивілізованого світу. Аналіз накопиченої інформації дозволив нашим експертам Анні Приходько та Едуарду Плешку сформувати у цьому вимірі картину ширшого масштабу.
Почнемо з більш давніх подій, коли ще 2014 року, коли Кремль оперативно вибудував стійку систему залучення європейських діячів для імітації «міжнародного визнання» окупації Криму. При цьому західні, й зокрема французькі політики використовувалися для створення медійної ілюзії того, що європейська спільнота нібито сприймає замах на анексію “як доконаний і легітимний факт”.
Свого часу ми докладно показали, як голова комітету держдуми з міжнародних справ Леонід Слуцький роками курував контактами з французькими ультраправими політиками та організовував візити їх «спостерігачів» на псевдовибори в Криму.
У ретельно спланованій та дуже добре фінансованій операції щодо Криму ключовим фігурантами виступали тодішній депутат Національних зборів Франції, а згодом євродепутат від «Національного об’єднання» (фр. “Rassemblement national”, “RN”) Тьєррі Маріані, який став вагомим архітектором проросійського лобізму в Парижі та купка інших політиків.
Безпосередньо Маріані неодноразово очолював нелегальні делегації французьких політиків до окупованого Криму у 2015, 2018 та 2020 роках, брав участь у «спостереженні» за нелегітимними голосуваннями. Його поїздки фінансувалися, серед іншого, фондами, підконтрольними Леоніду Слуцькому.

Раніше ми багаторазово писали про діяльність «Національного об’єднання» та його багаторічної лідерки Марін Ле Пен, зокрема й у кримському вимірі. Нещодавно нових обертів набула раніше описана нами історія із судовою справою стосовно Ле Пен та її соратників, яка стосується фіктивного працевлаштування помічників у Європейському парламенті, так звана справа «асистентів Європарламенту».
31 березня 2025 року Паризьким кримінальним судом (Tribunal correctionnel de Paris) у цій справі Ле Пен та ще кількох топ-посадовців партії RN визнані винними у розтраті державних коштів ЄС. Суд призначив Ле Пен покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з яких 2 роки умовно, а 2 роки – відбування під домашнім арештом з носінням електронного браслета, штраф у розмірі 100 тисяч євро, а також позбавлення права балотуватися на 5 років.
Тоді Кремль відреагував на засудження Ле Пен надзвичайно гостро, й тамтешні говорячі голови назвали вирок «наругою над демократією».
За даними французьких аналітичних центрів, які досліджують дезінформацію, зокрема урядової структури “VIGINUM”, російські ботоферми та мережі на кшталт “Doppelgänger” активно поширювали у французькому медіапросторі наративи, що судовий процес є політичним замовленням Еммануеля Макрона проти лідера опозиції, а французька Феміда нібито несамостійна й виконує «глобалістські директиви Брюсселя».
Метою цих операцій було не стільки юридично змінити рішення суду, що неможливо зробити через ботоферми, скільки максимально дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію у Франції та дискредитувати її судову гілку влади.
Під час судових засідань та у періоди винесення вироків французькі органи кібербезпеки (“ANSSI”) фіксували збільшення кількості DDoS-атак на цифрову інфраструктуру Міністерства юстиції та сайтів судової влади Франції. Сліди цих атак вели до проросійських хакерських угруповань (зокрема, з орбіти “NoName057(16)” або “CyberArmyofRussia”), які традиційно використовують такі інструменти для створення медійного ефекту «вразливості» державних інституцій західних країн під час резонансних подій.
7 липня 2026 року Паризький апеляційний суд (Cour d’appel de Paris) підтвердив вину Марін Ле Пен у розкраданні коштів, проте дещо пом’якшив остаточний вирок. Суд призначив їй 3 роки позбавлення волі, із них 2 роки умовно, а 1 рік – реального терміну, який також замінено на носіння електронного браслета.
Головне політичне коригування торкнулося терміну дискваліфікації – апеляційна інстанція скоротила заборону на участь у виборах, що технічно відкриває для Ле Пен можливість узяти участь у президентських виборах у Франції 2027 року. Це знову викликало високоінтенсивну кіберактивність структур, які серед іншого займалися й кримською тематикою.
Насамперед засвітилися “NoName057(16)” та “Cyber Army of Russia Reborn (CARR)” – проросійські хакерські угруповання, які діють як інструменти російських спецслужб та спеціалізуються на масованих DDoS-атаках, кібершпигунстві та спробах саботажу об’єктів критичної інфраструктури (енергетика, водопостачання) у країнах, що підтримують Україну.
Ці кіберструктури неодноразово демонстрували спільні дії з так званими CRI (Crimean Research / Intelligence) структурами, простіше з мережею мімікрованих під «наукові інститути», «експертні центри» та «незалежні медіа-хаби» аналітичних та оперативних підрозділів рф на окупованого Криму. Вони є інтегрованим «експертно-інформаційним ядром», яке обслуговує Південний театр когнітивної (ментальної) війни рф.
Українські спеціалісти вже дуже чітко бачать, як інформаційний продукт, створений CRI-структурами в Криму, миттєво підхоплюється та масштабується загальноросійською мережею когнітивного впливу, задіяному й на «французькому фронті».
Якщо CRI-структури створюють наратив про нібито «колапс української системи ППО на Півдні», хакерські угруповання, у тому числі “Cyber Army of Russia Reborn”, синхронно здійснюють кібератаки на українські цивільні або державні ресурси, створюючи ілюзію хаосу.
Розслідування у сфері кібербезпеки встановлюють зв’язок хакерів із російськими спецслужбами за допомогою комплексу методів цифрової криміналістики (Digital Forensics), розвідки на основі відкритих джерел (OSINT) та аналізу загроз (Threat Intelligence).
Серед іншого, дослідження вже неспростовно довели, що активність вищезгаданої групи “NoName057(16)” чітко відповідає стандартному робочому дню за московським часом, з 9 до 18 годин, з перервою на обід і різко знижується під час державних свят рф. Є й інші характерні дані, проте не будемо розкривати противнику усіх карт.
Цікаво, що майже одночасно з винесенням щодо Ле Пен судового рішення апеляційною судовою інстанцією результати проведеного онлайн 7-8 липня на вибірці з 1837 осіб, зареєстрованих у виборчих списках, опитування від “Toluna Harris Interactive” показали, що нібито Марін Ле Пен переможе у першому та другому турі президентських виборів у Франції, запланованих на 2027 рік.
Зокрема, у першому турі Ле Пен може здобути 35 % голосів виборців за умови, що лідер партії “Відродження” Габріель Атталь (8 % підтримки) та експрем’єр, лідер правоцентристської партії “Horizons” Едуар Філіпп (14 %) збережуть свої кандидатури. Друге місце у першому турі отримає голова партії “Нескорена Франція” Жан-Люк Меланшон з менше ніж вдвічі результатом у 16 %. Навіть якщо Атталь зніме свою кандидатуру на користь Філіпа, лідер “Horizons” отримає 20%, випередивши Меланшона, але все ще відставатиме від Ле Пен (34%).
У другому турі виборів, згідно з опитуванням, Ле Пен лідируватиме з 51% голосів, за нею йде Едуар Філіпп з 49 %. Таким чином, розрив між двома кандидатами скоротився, оскільки в попередньому опитуванні вони набирали 52 % та 48 % відповідно.

Зазначимо, що опитування “Toluna Harris Interactive” не є упередженими в класичному розумінні та вони не малюють рейтинги за вказівкою з Єлисейського палацу чи штаб-квартири будь-якої партії.
Проте, вони працюють як комерційні інструменти у зв’язці з великими французькими медіа, їх дані відображають реальність, але з поправкою на те, хто заплатив за конкретний ракурс запитання та в який інформаційний момент це опитування було запущене. Для аналітика такі релізи є цінним джерелом, хоча оцінювати їх варто виключно в динаміці та порівняно з іншими інститутами.
“Toluna Harris Interactive” – глобальний гігант у сфері цифрових досліджень ринку, але вибірка коригується під демографію Франції, цифрові опитування іноді демонструють зсув у бік більш політизованих верств населення, ніж серед інертної маси виборців у день голосування.
Тут час, розкрити перший інсайд. У росії дуже хочуть організувати свій інформаційний удар таким чином, щоб підвищити активність електорату, який підтримує Ле Пен, та навпаки максимально усунути від участі в процесі легалізовані мігрантські кола країни, які не мають відчути загрози від того, що у майбутньому вони потраплять під дуже негативні наслідки політики ультраправих.
Другий інсайд дозволяє чітко усвідомити чому французькі ультраправі є козирною картою та чому Марін Ле Пен на посаді президента принципово відрізняється, наприклад, від Віктора Орбана.
Саме Кремль веде глобальну гру зі ставкою на Марін Ле Пен та її партію «Національне об’єднання» для блокування або демонтажу ідеї французького «ядерного зонтика» для Європи, що можна підтвердити за допомогою комплексу прямих і непрямих факторів.
Питання ядерного шантажу є фундаментальним для стратегії рф, саме тому руйнування концепції загальноєвропейської безпеки під керівництвом Франції або НАТО є ключовою геополітичною метою москви.
Еммануель Макрон активно просуває ідею «європеїзації» французького ядерного стримування (dissuasion élargie), пропонуючи захист країнам-партнерам, зокрема Німеччині та Польщі, у разі послаблення ролі США в НАТО.
Марін Ле Пен виступає категорично проти цього, у своїх колонках (зокрема для “Le Figaro”, до якого ми ще повернемося) вона прямо заявляла, що «ділитися ядерним стримуванням означає знищити його», і називала плани Макрона «зрадою конституції». Ця позиція повністю збігається з інтересами рф, яка прагне залишити європейські країни без ядерних гарантій на тлі власного ядерного шантажу.
Також Ле Пен послідовно заявляє про намір вивести Францію з об’єднаного військового командування НАТО, що для росії є ідеальним сценарієм, який нівелює координацію ядерного планування в Європі.
Прямим фактором довготривалої ставки рф на «Національне об’єднання» є офіційно задокументований факт отримання партією Ле Пен кредиту у розмірі 9,4 млн євро від Першого чесько-російського банку, що підтверджено розслідуванням парламентської комісії Франції з питань іноземного втручання. Хоча борг згодом реструктуризовано й нібито вже виплачено, він сформував стійкі зобов’язання та політичний вектор.
Непрямим фактором кампанії дезінформації, який виявлений моніторингом згаданої французької урядової служби “VIGINUM” та мереж кібербезпеки стала фіксація того, що російські операції впливу, на кшталт мережі “Doppelgänger”, фокусуються не на абстрактній підтримці «Національного об’єднання», а на дискредитації французьких оборонних ініціатив. Просування тез про те, що «Макрон втягує Францію у ядерну війну з рф через захист інших», спрямоване на залякування французького виборця та штучне підвищення рейтингів Ле Пен як «кандидата миру».
На додаток до цього, інтернет-ресурси на кшталт “Еgalité et Réconciliation”, заснований Аленом Соралем або дрібні консервативні інститути, які фінансуються через європейські гранти сумнівного походження або криптоактиви, почали масово поширювати експертні матеріали про «небезпеку та фінансову недоцільність» надання ядерних гарантій сусідам.
Враховуючи, що Франція грає одну з ключових ролей в Раді ЄС та Єврокомісії, за задумом москви, уряду під керівництвом «Національного об’єднання» достатньо просто блокувати або затягувати ухвалення критичних рішень, зокрема щодо продовження економічних санкцій проти рф, виділення макрофінансової та військової допомоги Україні, розширення ЄС.
Серед іншого, москва системно б’є по осі Париж – Берлін – Варшава, її проксі-медіа поширюють тези про те, що Франція «годує східноєвропейські країни» і змушена йти на ризики через «войовничу політику Польщі та Балтії», що є сучасним етапом когнітивної війни росії із Заходом.
Можливо це також враховує МЗС Франції, заявивши, що планує викликати російського посла в Парижі через широкомасштабну кіберкампанію, яку росія проводить проти десяти європейських країн.
При цьому окупований Крим стає широким плацдармом для такої діяльності, про що свідчать останні оркестровані росіянами медійні провокації. До них варто віднести опубліковану 13 серпня в тому самому Le Figaro статтю про поїздку в Крим її московського кореспондента Алена Барлюе (Alain Barluet), навіть пойменованого для цього “спеціальним кореспондентом в Севастополі”.
Вказану публікацію оперативно підхопили та стали розкручувати у російськомовному контенті підконтрольні російській розвідці “опозиціонери” з медіаструктури “Ехо” Максима Курнікова та Алєксєя Венедіктова.

Це й не дивно, адже єдиним “суб’єктним” джерелом інформації на півострові, не рахуючи анонімізованих “місцевих”, у цьому матеріалі визначене Олега Крючкова, багаторазово описаного нами раніше інформаційно-пропагандистського наглядача за кримським гауляйтером Сергієм Аксьоновим від російських спецслужб.
Крючков прогнозовано транслював через Барлюе для читачів “Le Figaro” розповіді про “переможну російську зброю” та “тимчасові труднощі”, з акцентом на таких “психологічно вірних” сюжетах як допомога кримчан “акваріумам та притулкам для тварин” під час відключень світла.
А ось більш токсичні наративи Барлюе вкладає у рота начебто “опитаних” ним ноунеймів-кримчан, звісно пропонуючи у цьому довіряти лише його “журналістській репутації”.
Серед іншого він неодноразово пише про нібито “заяви місцевих”, що начебто “Крим ніколи не приєднається до України” та “цитує” їх в іншому наративі від російських спецслужб: “татари посміхаються нам в обличчя, а за спиною посилають на нас безпілотники”.
Напряму Барлюе поширив тезу російських пропагандистів про “удар по пасажирському поїзду” та наводить начебто “побоювання” мешканців Коктебелю, що нібито “українські безпілотники атакують дом-музей Волошина” й загалом описує українські операції щодо Криму як нібито “бажання Володимира Зеленського виграти вибори”.
Також він особливо саркастично наводить заяви екс-міністра оборони України про те, що «Крим перетвориться на острів», й фактично весь описаний матеріал “Le Figaro” присвячений спростуванню цієї тези, а тому він став класичним прикладом операції когнітивної війни, при чому не тільки проти України.
А отже коментарі під вказаною публікацією про те, що “інтерв’юванні, і сам інтерв’юер справили враження людей інфантильних, які зовсім не бажають замислюватися про причини й наслідки того, що відбувається” є помилковими, бо насправді завдання цієї статті добре усвідомлювалися її автором та його замовниками.
Додамо, що Барлюе відпрацьовує наративи російських спецслужб у Криму далеко не вперше. У 2020 році цей журналіст відвідав окупований Севастополь під приводом “заходів з вшанування пам’яти французьких солдатів” Кримської війни, та посередником у цьому заході виступала така прокладка російської зовнішньої розвідки як “Російськоє воєнно-історическоє общество”, з яким у Барлюе за останні роки склалися специфічні стосунки.
Флешбеком цього стають й нинішні його одкровення для “Le Figaro” у тому, що у тій далекій війні “перемога над російськими військами дісталася союзникам, французам та британцям, дорогою ціною, особливо останнім, які зазнали значних втрат і пережили тяжкі страждання”.
Більш трагікомічного самовикриття було б важко очікувати, оскільки буквально за тиждень до публікації Барлюе його друзі з російської служби зовнішньої розвідки видали подібну офіційну заяву. У ній севастопольську Панораму назвали не інакше як “історичним тригером, що пробуджує у британців хворобливі спогади про важку військову кампанію, що обернулася колосальними втратами серед представників вищої еліти Сполученого Королівства”.
Те, що матеріали Барлюе проходять не тільки “самоцензуру”, але й узгоджуються за змістом з його російськими друзями, свідчить й “казус Олега Кочерова”.
Адже під час візиту 2020 року цей кореспондент за якихось невстановлених обставин на певний час опинився не серед “потемкинських селян” які розказували йому про “славетне минуле та приголомшливе майбутнє”, а у товаристві згаданого активіста, якого було важко обвинуватити у любові до того самого Сергія Аксьонова.
Тоді репресований у наступному Кочеров наївно хвалився у соцмережах, що з “нашим товаришем” Барлюе вони “обговорили глобальні проблеми півострова, показали реальний стан справ”, обіцяючи, що “серію репортажів про Крим найближчим часом опублікує один із найвідоміших у світі медіа “Le Figaro”.
Але цього надалі “чомусь” не сталося й одкровення від Кочерова про корупційні схеми, дурість та свавілля окупаційної “влади” у тодішню “севастопольську статтю” Барлюе, звісно, не потрапили, на відміну від авторського захоплення красивим виконанням севастопольцями Марсельєзи.
При цьому окупанти особливо й не приховують ведення з Криму когнітивної війни з Францією. Днями тамтешня “євпаторійська преса” прямо процитувала заяви Вікторії Струніної, місцевої “начальниці громадської організації” від російських спецслужб, про те, що “триває когнітивна війна”.
Раніше ми досліджували роль цієї діячки, колишньої депутатки міськради, яка у 2014 році допомагала привласнити ласі землі та будівлі євпаторійської філії “Східноукраїнського національного університету імені Даля”, у французьких провокаціях російської розвідки, пов’язаних з активністю Олександри Деланнуа та Філіпа де Дувана.
Нагадаємо, що на початку 2023 року згадана Делануа-Крючкова, заявлена російською пропагандою як завідувачка вокального відділення Департаментської Консерваторії імені Даріуса Мійо у французькому Екс-ан-Провансі, ініціювала передачу в окуповану Євпаторію столітнього рояля німецького виробництва, нібито як «дар» незаконній «міській адміністрації».
Після втручання нашої Асоціації до органів ЄС стосовно такого демонстративного порушення санкцій французькою муніципальною структурою, окупанти заявили, що рояль є “приватною власністю” та що його поставлять у “міській бібліотеці Євпаторії”.
Надалі та саме Делануа, спільно зі Струніною, стали публічним прикриттям вивезення в росію та окупований Крим згаданого де Дувана, онука останнього євпаторійського міського голови царських часів Семена Дувана.

Трагікомічно, але цьому візиту передувало шоу із встановленням на 65-ту річницю смерті Семена Дувана, у південній стіні Свято-Іллінського храму в окупованій Євпаторії урни із землею, фактично викраденою російськими агентами з його могили на цвинтарі французького міста Больє-Сюр-Мер.
Те, що родина Дуванів є караїмами, тобто мають іншу конфесійну належність, організаторів даного шоу засмутило не дуже; тому, вкрай імовірно, що це були ті самі “особливо обдаровані” представники російської розвідки, які тепер написали про “тригер севастопольської Панорами для британської еліти”
Примітно, що як тепер з’ясувалося, до поїздки в Крим, крім де Дувана, мали залучити й представників Асоціації караїмів Парижу та дослідницю караїмського питання з Національного інституту східних мов та цивілізацій Бландин Гийо, але ті від російських грошів відмовилися.
Та тепер, через два роки після приїзду де Дувана в Крим та сама Струніна заявила про видання, як “щита когнітивної війни” книги французькою “Мости часу. Дувани зводять їх від людини до людини, від берега до берега”. На обкладинці цього таору зображене сумнозвісний Кримський міст, який, як наголошують оркестранти цієї провокації, нібито “не зруйнувати”.
При цьому організацією друку цього опусу, під формальним авторством Дувана, який тепер розсилає Францією його примірники із супровідними листами про “красу та велич росії”, займалася та сама Струніна, якій її куратори “люб’язно надали” для цієї “благої справи” низку документів про родину Дуванів з архівів російських спецслужб.
Отже, окупований Крим активно використовується російськими спецслужбами як плацдарм ведення когнітивної війни проти Франції, та надалі аж до президентських виборів наступного року, відповідна активність розвідки агресора тільки зростатиме.
При цьому її знаряддями будуть не тільки боти у соціальних мережах та підготовані журналісти й політики, але й мігранти усіх поколінь, які мали “славне російське минуле”: очевидно, що Кремль розглядає їх як свою “власність” для будь-яких наступних провокацій.