Комплексний аналіз проблем глобальної та регіональної морської безпеки змусив нас звернути увагу на низку подій, пов’язаних з новими підходами до підводної критичної інфраструктури.
Минулого місяця на засіданні Постійної ради ОБСЄ у Відні Посол Великобританії Ніл Холланд від імені Сполученого Королівства, Норвегії та Нідерландів офіційно поінформував 57 держав-учасниць про успішне завершення місячної операції з викриття та витіснення російських підводних сил Головного управління глибоководних досліджень міністерства оборони рф (ГУГД), а також конкретизував спільну оцінку незаконної та дестабілізуючої діяльності росії в Атлантиці, яка загрожує безпеці критичної підводної інфраструктури та свободі судноплавства.
«Дії росії в Атлантиці – це не просто військові маневри, це цілеспрямована підготовка до можливого саботажу, який може паралізувати європейську економіку та зв’язок за лічені години», – наголосив Посол Холланд.
Трохи раніше пролунала заява Міністра оборони Великої Британії з розкриттям розвідувальних даних про діяльність цілого загону морських суден та підводних човнів, два з яких чітко ідентифіковані, як спеціальні глибоководні станції ГУГД.
Наш експерт, Едуард Плешко спробував пролити світло на діяльність цієї найтаємничої російської військової структури, яка діє вже більше 60 років, у тому числі на території тимчасово окупованого Криму та в Азово-Чорноморському регіоні.
Морська доктрина росії передбачає серед складових її морського потенціалу глибоководні сили та засоби мо рф, які формально відокремлені від військово-морського флоту.
Офіційно задекларованими завданнями ГУГД є картографування морського дна (батіметричні вимірювання) та проведення рятувальних операцій, але реальні завдання значно різняться від заявлених та завжди таємні.
Історія ГУГД почалася у 1965 році в Москві, де для координації робіт зі створення нових технічних засобів для ВМФ СРСР, збирання та обробки різноманітної інформації про Світовий океан створено спеціальний підрозділ підпорядкований безпосередньо Міністерству оборони СРСР, якому пізніше присвоєно закрите найменування 19-й Центр Міністерства оборони. Він складався з кількох управлінь, які в свою чергу ділилися на відділи. Першим керівником призначався капітан 1 ранга Астахов Євген.
Хоча рішення про створення структури гідронавтів було прийнято у березні 1975 року, лише з 1 жовтня 1976 року (дати підписання першого наказу по частині) офіційно розпочинається історія 10-го загону гідронавтів (військової частини 45707), яка стала основною базою гідронавтів та спочатку дислокувалася на території 39-ї бригади підводних човнів на проспекті Римського-Корсакова в Ленінграді, але пізніше була переведена у військове містечко на Шкіперській протоці, в якому до цього проводилися дослідження щодо впливу ядерного випромінювання на живі організми. Там частина базувалася до 1992 року.
Формування 10-го загону гідронавтів здійснювалося офіцером-підводником капітаном 1 рангу Чеботаєвим Платоном, який помер в 2004 році, за зразком загону космонавтів, що мав символічний номер 1, до якого й вирішили додати нуль.
Кандидати в загін повинні були задовольняти низці вимог: прослужити на підводних човнах військово-морського флоту СРСР не менше 5 років, бути членом компартії та пройти медичну комісію за тими самими вимогами, що й космонавти.
На визнання цієї пам’ятної події, видано накази міністра оборони рф видані 9 жовтня 2015 року, а саме № 600дсп про заснування «пам’ятного знака» “50 років ГУГД”, та № 595дсп про застування “знака відзнаки” «Підводнік-гідронавт».
Додавання до номерів навіть ювілейних наказів грифу “для служебного пользования”, є виключною практикою та зайвий раз підкреслило закритий характер діяльності.
У 2005 році 19-й Центр міноборони рф було переформовано у ГУГД міноборони рф, яке отримало умовне найменування – військова частина 40056, з місцем юридичної реєстрації за адресою в Москві на вулиці Онежська, 26А.
У травні 2016 року організаційно-штатні заходи росіян з “оптимізації структури глибоководних сил” передбачили припинення діяльності як юридичної особи військової частини 10666, раніше зареєстрованої в Гаджиєве Мурманській області, поселення Оленя Губа, шляхом її реорганізації у формі приєднання до іншої військової частини.
16 червня 2021 року росіяне оголосили про “майбутнє виключення недіючої юридичної особи” з російського реєстру військової частини 45707 за московською адресою спільною з військовою частиною 40056, а у вересні 2021 року відповідні зміни були фіналізованими.
З аналізу даних про російські юридичні особи, можливо впевнено стверджувати, що до складу ГУГД включено підпорядковані обособлені структури в організаційно-правовій формі філій. Вони знаходяться за такими адресами:
1) Санкт-Петербург, Петергоф, вулиця Костянтинівська, 25 (філія “військова частина 45707 “федеральної казенної установи “військова частина 40056”, той самий 10 загін гідронавтів);
2) окупований Севастополь, вулиця Епронівська, володіння 7 (філія “військова частина 80367” “федеральної казенної установи” “військова частина 40056”);
3) Краснодарський край, Темрюк (філія “військова частина 58948” “федеральної казенної установи” “військова частина 40056”);
4) Мурманська область, Гаджієво, Оленя Губа (філія “військова частина 13090” “федеральної казенної установи” “військова частина 40056”).
Також відомо про діяльність у Санкт-Петербурзі Четвертого управління ГУГД, яке використовує відкрите найменування “військова частина 40056-Н”.
Для “виокремлення та забезпечення посиленого режиму контррозвідувального захисту”, ще для “19-го Центру”, було створено відділ військової контррозвідки, який за легендою прикриття має відкрите найменування “військової частини 40199”.
Найбільш закритими у російській системі ГУГД є гідронавти (“військова частина 45707”), яких відокремлюють від звичайних підводників.
У відкритій нормативній базі рф можна знайти лише один указ № 922 від 6 травня 1994 року, в якому зазначалося про призначення капітана 1 рангу Сергєєва Миколи “заступником командира військової частини 40056 – начальником 1 управління – старшим гідронавтом-випробувачем”. Усі інші нормативні документи стосовно цієї структури є закритими.
Офіцерів 10-го загону гідронавтів постійно відряджають у Сєвероморськ, де дислоковані атомні підводні човни, які є носіями надмалих підводних човнів, що використовуються гідронавтами.
Не рідкими є операції, коли спільно з гідронавтами ГУГД діють аварійно-рятувальні сили та морський спецназ, що виконують завдання з охорони, оборони та забезпечення, а також функцію прикриття.
Також нагадаємо про подію 2013 року, коли російська газєта «Ізвєстия» опублікувала таке: «аудитори Рахункової палати рф виявили порушення при нарахуванні щомісячного грошового забезпечення гідронавтам, які працюють на мініатюрних підводних човнах і батискафах на великих глибинах (3-6 тисяч метрів). Всі вони служили в ГУГД міноборони рф, яке у військових колах іноді називають підводною розвідкою».
За даними російської Рахункової палати гідронавти виявилися найбільш високооплачуваними військовослужбовцями збройних сил рф та щомісяця отримували 500-600 тисяч рублів (на 2012 рік це становило 16-19 тисяч доларів США).
Для порівняння, командир мотострілецької бригади в Сибіру та на Далекому Сході зі всіма додатковими нарахуваннями отримував не більше 80 тисяч рублів на місяць (2,57 тисяч доларів США), а командир авіабази стратегічних бомбардувальників у званні полковника – не більше 180 тисяч рублів (5,79 тисяч доларів США).
При цьому в 2013 році аудитори навіть зазначали про врегулювання таких виплат “за відсутності законних підстав”.
До гідронавтів ми ще повернемося, а поки спробуємо надати більш загальну картину діяльності ГУГД, після реформування.
8 листопада 2006 року було видано спільний з іншими відомствами наказ мо рф № 477/262/320/660/552/247/554, яким було створене міжвідомчу комісію з розробці проекту концепції федеральної цільової програми розвитку глибоководної діяльності та гідронавтики в рф, підготовлений у військовій частині 40056 з урахуванням попередньо опрацьованої концепції розвитку глибоководних технічних засобів, яку в 2004 році запропонував Коновалов Юрій, що й став головним конструктором такої техніки з 2006 року.
У 2006 році Кремль затвердив концепцію розвитку глибоководних технічних засобів та комплексів з атомною енергетикою, в основу якої поклали пропозиції Юрія Коновалова, та під його керівництвом було побудовано житлові (“обитаемые”) самохідні глибоководні апарати «Русь» і «Консул», а також інші менш відомі апарати.
Варто врахувати, що у міноборони рф з 2013 року використовують Єдину систему інформації про Світовий океан (ЄСІМО), яка створювалася за федеральною цільовою програмою «Світовий океан».
ЄСІМО “призначена для інформаційного забезпечення морської діяльності на основі інтеграції та раціонального використання комплексів та засобів різного підпорядкування”. ЄСІМО також тісно взаємодіє з російською Єдиною космічною системою (ЕКС), використовуючи дані з неї.
У Стратегію розвитку морської діяльності рф до 2030 року внесено й завдання щодо розвитку Єдиної державної системи висвітлення надводної та підводної обстановки (ЄДСОНПО), яку створюють “з метою підвищення оперативних можливостей військово-морського флоту рф та найважливішого аспекту забезпечення військової безпеки рф на морських та океанських напрямках”.
Фактично ЄСІМО виступає основою, що дає загальну картину обстановки у Світовому океані, на яку мають накладатися дані, які отримуються по каналах ЄДСОНПО, насамперед, щодо місцезнаходження підводних об’єктів – своїх та ймовірного супротивника. При цьому, визначалося й завдання зі створення СВПО – системи висвітлення підводної обстановки, як одного з головних елементів ЄДСОНПО.
З відкритих та закритих джерел відомо про достатньо активні роботи рф з розгортання підводної системи гідроакустичного спостереження, здатної зробити «прозорими» цілі райони Світового океану, виявляючи там кораблі, підводні човни і навіть низковисотні літаки і вертольоти.
Зокрема, під загальним шифром «Гармонія» науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи вели: Корпорація космічних систем спеціального призначення «Комета» (входить до складу концерну повітряно-космічної оборони «Алмаз-Антей»), Центральне конструкторське бюро «Малахит» та Науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний акумуляторний інститут «Істочнік».
Аналізом державних закупівель у рф підтверджено, що у 2014 році бюро «Малахит» отримало понад 5,5 мільярдів рублів для виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи «Гармонія-Гараж» і 1,5 мільярди на роботу «Гармонія-Галька».
Інститут «Істочнік» в рамках комплексу робіт «Гармонія» створив літій-полімерні акумулятори та акумуляторні батареї “для електроживлення підводних технічних засобів освоєння континентального шельфу”.
Ці джерела живлення, а саме літій-полімерні батареї, з системою управління та контролю, ймовірно використовують роботизовані автономні донні станції (АДС), які приховано встановлюються на морському дні спеціальними суднами або підводними човнами росії.
На глибині АДС розгортає нерухомі багатоелементні, а також багатометрові донні шлангові гідроакустичні антени. Станції можуть вести пасивну гідроакустичну розвідку, прослуховуючи, що відбувається навколо та виявляючи характерні шуми вузлів і механізмів кораблів і літаків.
АДС може випромінювати й спеціальний активний звуковий сигнал, який виявляє і класифікує надводні та підводні цілі. Кілька АДС об’єднуються в єдину мережу, здатну розкрити підводну і надводну обстановку на площі в сотні кілометрів. Апаратура управління АДС обробляє отриману сонарами інформацію і пересилає її на командний пункт.
Також, літій-полімерні батареї мають забезпечувати електроенергією й спеціальний спливаючий буй, який передає дані через супутники зв’язку. При довжині трохи більше 30 см номінальна ємність однієї батареї становить 28 ампер на грам, а номінальна напруга – від 58 до 80 вольт, за технічними умовами джерело живлення має працювати при температурах від –10 до +45 градусів Цельсію.
Відомо й про розробку російськими вченими концепції бар’єрних рубежів за допомогою сучасних трансконтинентальних трубопроводів, чиї диспетчерські центри виступають аналогами радіовузлів, а функцію антен-гідрофонів виконують звичайні датчики лінійних деформацій, встановлені на трубопроводах.
Ця тема для Чорноморського регіону уявляється дуже цікавою тому, що саме росія побудувала та забезпечує контроль за трубопроводами «Блакитний потік» (Blue Stream), який працює з 2003 року, та «Турецький потік» (TurkStream), що складається з двох ниток, введених в експлуатацію у 2020 році.
Якщо для першого трубопроводу при загальній протяжності у 1213 кілометрів морська частина становить близько 396 кілометрів, то для другого трубопроводу морська частина кожної з двох ниток має довжину понад 900 кілометрів.
Як заявляли в рф, ще до початку ескалації агресії, “безпечна експлуатація” трубопроводів начебто “можлива лише за умови оперативного контролю диспетчерським центром за технічним станом інфраструктурного об’єкта”.
Такі завдання нібито “вирішуються шляхом отримання центром обробки даних інформації через лінії технологічного зв’язку від спеціальних датчиків, встановлених з певним кроком по всій довжині трубопроводу”.
Росіяне заявляли, що “практика побудови підводних трубопроводів передбачає застосування датчиків тиску і температури газу, а також системи контролю за лінійними деформаціями тіла труби, яка може бути використана для організації спостережень за зміною коливань рівня моря (хвиль) шляхом аналізу даних пульсацій тиску води на дно”.
Виконати такі нібито “системні вимірювання висоти поверхневих хвиль” росіяне планували “шляхом встановлення реєстраторів придонного тиску, які можуть бути виконані у корпусі із нержавіючої сталі та мати циліндричну форму”.
Для перетворення первинних фізичних величин там запропоновано “використані кварцові резонатори, які мають низьку температурну залежність та високу точність, що дозволяє забезпечити похибку вимірювань до 0,1 %”.
Аналогічні системи росіянамии начебто “застосовуються під час нагляду за безпечною експлуатацією атомних електростанцій, бурових платформ та інших стратегічних об’єктів”.
Варто зазначити, що під час проходження судна відбувається зміна поверхневих хвиль залежно від конструктивних особливостей і маси корабля, а тому телемеханіка підводних трубопроводів потенційно може бути використана, як елемент військової системи моніторингу активності на морі у комплексі з використанням інших сенсорів та інформаційних систем.
Вже за умов повномасштабної агресії проти України, 1 серпня 2022 року Кремль підписав указ про Морську доктрину рф у новій редакції (попередня діяла з 2015 р.оку), до якої внесені тези “про національний інтерес до підводних трубопроводів”. Серед іншого, стосовно акваторій Чорного та Азовського морів зазначалося, що росія планує «всебічно зміцнити геополітичні позиції рф у регіоні» й «удосконалити та посилити угрупування сил чф, розвинути їхню інфраструктуру в Криму та на узбережжі Краснодарського краю».
За експертними оцінками, якщо рф вкладає підводні трубопроводи та лінії зв’язку у Морську доктрину, вона фактично оголошує новий акт агресії або тероризму. Тому юристи-міжнародники вже ставлять питання про необхідність реагування на рівні ООН шляхом внесення змін до Конвенції про морське право, за якими держава-терорист не мала б будувати підводні трубопроводи.
Окрім подвійного використання морських трубопроводів, власний флот спеціальних суден ГУГД забезпечує розгортання та обслуговування систем для підводного моніторингу та диверсій.
Свого часу, веб-ресурс “Covert Shores” повідомляв, що океанографічне дослідницьке судно «Янтарь», зі складу ГУГД у жовтні 2016 року займалося невідомою діяльністю в районах місцезнаходження міжнародних підводних кабелів зв’язку в Східній частини Середземного моря недалеко від сирійського узбережжя. 3 жовтня 2016 року судно пройшло протоку Босфор в напрямку з Чорного моря в Середземне, а з 7 по 10 жовтня приблизно три доби «Янтарь» знаходився нерухомо в точці недалеко від Латакії, де проходить турецький підводний кабель зв’язку Turtcyos-2, що з’єднує турецьку провінцію Хатай з невизнаною Турецькою Республікою Північного Кіпру.
10 жовтня 2016 року фіксувалося переміщення судна «Янтарь» південніше до узбережжя Лівану, де з 17.00 того ж дня він “зависав” поблизу ліванського Тріполі в точці над “ліванським” відгалуженням міжнародного підводного кабелю зв’язку IMEWE, що з’єднує Європу, Близький Схід і Індію.
Рух судна «Янтарь» фіксувався й уздовж газопроводу «Турецький потік». У жовтні 2017 року «Янтарь» виходив з військово-морської бази рф в Новоросійську, заявивши кінцевим пунктом маршруту порт Вікторія в тихоокеанській провінції Британська Колумбія, але, спостерігачі зазначали, що даний пункт призначення є вигаданим.
У Пентагоні вважали, що «Янтарь», як розвідувальний корабель збирав дані про єдину інформаційну мережу (DoDIN), підводних датчиків, а також про інше обладнання, яке використовується підводними човнами США.
Прикладом значної активності російських гідронавтів напередодні повномасштабної ескалації зі вторгненням в Україну, стали події у період з 10 квітня по 30 серпня 2021 року під час завершального етапу робіт із добудови газопроводу «Північний потік-2», коли окрім плавзасобів, безпосередньо задіяних до виконання трубоукладальних робіт зафіксували дещо цікаве.
Тоді в зоні проведення таких робіт були виявлені саме гідронавти та військовослужбовці інших спеціальних частин військово-морського флоту рф.
Зокрема, на борту “цивільних суден” морської рятувальної служби міністерства транспорту рф тоді перебувала зведена група спеціального призначення в кількості 18 осіб, серед яких були ідентифіковані чотири особи ГУГД з її головного підрозділу – 1-го управління військової частини 40056 або з військової частини 45707, тобто 10-го загону гідронавтів, що базується в Петергофі.
Цими суднами були буксир «Капітан Бєклємішев» (забезпечує тривале патрулювання та перевезення спеціального обладнання в контейнерах) та багато-функціональні аварійно-рятувальні судна «Бахтемир» (оснащене сучасними системами динамічного позиціонування) та «Спасатель Карєев».
Останнє включене з 2021 року у санкційні списки США судно може вести підводну розвідку буксируваним гідролокатором бічного огляду, має два майданчики в носовій та кормовій частинах судна для приймання чи передачі вантажів на вертоліт, потужні крани, бортовий госпіталь на 6 осіб та додаткові койки на 2 особи в ізоляторі й стерилізаційному блоці, окрім водолазного трапу з борту. Воно має водолазну шахту у середній частині корпусу судна та комплект засобів для підводного зварювання та різання металу, а також набір водолазного гідравлічного інструменту типу Stanley, що дозволяє використання в якості бази для підводних апаратів та водолазних комплексів, виконання підводних робіт, а також проведення екстреної евакуації спецконтингенту.
Тоді діяльність цих суден забезпечували 7 військовослужбовців “313-го окремого загону спеціального призначення по боротьбі з підводними диверсійними силами” Балтійського флоту вмф рф (тобто військової частини 10742, що базується в Балтійську поблизу Калінінграда, та є одним з 13 таких російських загонів), а також група із 7 військовослужбовців “342-го аварійно-рятувального загону Балтійського флоту (теж базується у Балтійську).
Факт перебування військовослужбовців заборонялося фіксувати в бортових документах суден, користування месенджером WhatsApp та іншими західними месенджерами також суворо заборонили, використовувався лише Telegram. Проте, навіть за можливостями SIGINT та OSINT, вдалося ідентифікувати осіб, які підтримували зв’язок із берегом, ними виявилися капітан-лейтенант Грінько Андрій Борисович (позивний «Моргуновський») з “342-го аварійно-рятувального загону” та “начальник водолазної станції 313-го окремого загону” Іванов Олександр Сергійович (позивний «Громов»).
Підвищена активність зведеної групи спостерігалась у виключних морських економічних зонах Данії та Німеччини у коридорі 2-3 миль від трубопроводу в зоні проходження підводних волоконно-оптичних ліній зв’язку «Baltica», що з’єднує Польщу, Швецію та Данію, та «Denmark-Poland-2», яка з’єднує Польщу з островом Борнгольм.
Судячи з усього, група виконувала рекогносцировочні роботи з підготовки до встановлення в подальшому засобів зйому інформації з означених вище європейських кабелів зв’язку, а також місць розміщення гідроакустичних станцій для подальшого контролю росіянами підводного простору західного сектору Балтійського моря.
Важливо, що такими діями рф глузливо натякала, що використання нібито цивільних суден федерального морського агентства дозволяє виключити пряму юридичну відповідальність, передбачену міжнародним морським правом для військових кораблів у виключних економічних зонах інших держав, трактуючи присутність військових на борту, як «технічних консультантів» або «персонал забезпечення».
Дана ситуація вже тоді засвідчила про значно ширшу стратегію рф із використання «тіньового флоту» та допоміжних суден для ведення гібридної війни на морі.
Зокрема, на борту суден зведеного загону високоймовірно знаходилася мобільна водолазна станція швидкого розгортання для спуску водолазів на глибини до 60 метрів. Для цього регіону цілком достатньо, оскільки середні глибини Балтійського моря становлять 55 метрів.
Також використовувався телекерований підводний апарат “МСС-3000” з робочою глибиною у 3000 метрів, оснащений 8 силовими установками та 4 телекамерами. До такого пристрою передбачено підключення гідравлічної станції, від якої живляться маніпулятори, оснащені кабелерізами і ножами.
Нарешті, з деяких джерел відомо, що група використовувала й власний дистанційно телекерований підводний дрон «Марлин-350», призначений для виконання підводних технічних робіт на глибинах до 350 метрів. Такий засіб оснащений універсальним ехолотом та маніпулятором захватного типу, що забезпечує пошук об’єктів на дні моря і у товщі води для обстеження морських платформ, кабелів зв’язку, трубопроводів.
Апарат прийнятий для оснащення спецпідрозділів вмф рф секретним наказом міністра оборони росії № 574 від 30 вересня 2015 року.
Зазначимо, що це було не просто обстеження, а фактична підготовка підводної інфраструктури, за наявності відповідного наказу, до пошкодження та виведення з ладу, що росія продемонструвала, наприклад у жовтні 2023 року одночасним пошкодженням газопроводу “Balticconnector” та волоконно-оптичної лінії зв’язку “Elisa”.
Тому, коли вже у Чорному морі 10 вересня 2025 року було уражено аналогічного «рятівника» – судно проєкту «Спасатель Ильин» з додатковим обладнанням для радіоелектронної розвідки, із загальною вартістю судна близько 60 мільонів доларів на час побудови, при середній вартості інших аналогічних суден цього типу у 45 мільонів доларів, попередньо було зібрано достатньо даних для його віднесення до законної воєнної цілі.
Загалом основні засоби глибоководних сил умовно можна поділити на наступні: підводні човни-носії автономних атомних глибоководних станцій; автономні атомні глибоководні станції; спеціалізовані та допоміжні судна, зокрема носії глибоководних апаратів; житлові (“обитаемые”) автономні глибоководні апарати; нежитлові автономні глибоководні апарати.
Наведені та інші розвідувальні дані дозволили аналітикам чітко уяснити розроблену росією доктрину “підводної ізоляції”, суттю якої є те, що у разі конфлікту з НАТО, під негайний перший удар потрапляє система трансатлантичних кабелів, що має привести до колапсу фінансових ринків США та Європи протягом 48 годин.
Варто нагадати, що ще у спеціальному звіті від 1 грудня 2017 року провідний політик Великої Британії Ріші Сунак зазначив: «97% глобального зв’язку та 10 трильйонів доларів щоденних фінансових операцій передаються не через супутники в небі, а через кабелі, що лежать глибоко під океаном. Підводні кабелі є незамінною інфраструктурою нашого часу, важливою для нашого сучасного життя та цифрової економіки, але вони недостатньо захищені та дуже вразливі до атак на морі та на суші як з боку ворожих держав, так і терористів».
Сунак попередив, що успішна атака на мережу підводних комунікаційних кабелів може завдати ударів, що скалічать безпеку та економіку країни.
Також у грудні 2017 року британський головний маршал авіації сер Стюарт Піч попереджав, що росія може «миттєво і потенційно катастрофічно» вразити світові економіки, якщо підводні кабелі загальною довжиною 545 тисяч миль у 213 автономних системах будуть обірвані або пошкоджені.
Наступні роки підтвердили обґрунтованість оцінок, проте, лише на Вільнюському саміті НАТО 2023 року союзники нарешті спроміглися домовитися про створення Морського центру НАТО з безпеки критичної підводної інфраструктури (CUI), який почав діяти з травня 2024 року.
На основі аналізу останніх подій, для зміцнення безпекового ландшафту, наша Асоціація виступає з ініціативою створення “Зон безпеки підводної інфраструктури”, яка передбачає ініціювання на міжнародному рівні визнання територій навколо магістральних кабелів зонами, вільними від будь-яких підводних робіт без міжнародного спостерігача.
Важливим заходом також є створення публічного реєстру виявлених фактів активності російського ГУГД зі створенням відкритої (або напіввідкритої для журналістів-аналітиків) платформи, де мають фіксуватися усі порушення морських норм з боку суден спецпризначення рф, щоб зробить ціну кожної диверсії занадто високою в плані подальшої міжнародної відповідальності.
