16 липня Європейський суд з прав людини опублікував рішення у справі «Баженов та інші проти росії та України», щодо «анулювання» російською «владою» прав заявників на земельні ділянки в Севастополі, які були передані у приватну власність українською владою до 2014 року.
Заявниками були Володимир Баженов (справа 20092/18), Олена Мельник (справа 30408/18), Світлана Скляренко (справа 42807/18), Олександр Борняков (справи 28518/19, 28521/19, 28525/19, 28528/19, 28530/19, 28532/19 та 28535/19), а також Анатолій Агафонов (справа 27314/19).
Вони посилалися на статтю 6 § 1 Конвенції та статтю 1 Протоколу до Конвенції, а також по суті скаржилися на порушення статті 13 Конвенції, що стосувалося порушень їх прав на власність та правосуддя. Заявників представляли українські юристи Єгор Бойченко, Андрій Лещенко та Сергій Заєць.
Частина заявників скаржилася на те, що уряд України не виконав їх позитивних зобов’язань за статтею 1 Протоколу, оскільки він не зберіг документацію про розподіл земель у кримському архіві та не захистил їхню власність дипломатичними, економічними, судовими чи іншими засобами. Однак у своїх заявах до ЄСПЛ, поданих у 2023 році, вони заявили, що вирішили відмовитись від усіх претензій до України.
У своєму рішенні ЄСПЛ встановив, що «систематична кампанія щодо масштабної експропріації та націоналізації майна цивільного населення та приватних підприємств у Криму, заснована на сукупності постанов/законів місцевих де-факто влади та законів росії, не мала правової підстави».
Вона не була виправдана «невідкладної військової необхідністю» чи «потребами окупаційної армії». Таким чином, вона була адміністративною практикою експропріації без компенсації, що порушує статтю 1 Протоколу.
У своєму рішенні ЄСПЛ додав, що «рішення» російських «судів», що оспорюються, у Криму не відповідають закону в сенсі Конвенції. “Цей висновок робить непотрібним розгляд питання щодо відповідності рішень іншим вимогам або розгляд інших аргументів сторін”, – додав ЄСПЛ.
Зрештою, враховуючи висновки про те, що «трибунали» не були створені відповідно до закону, ЄСПЛ вважає, що «немає необхідності розглядати скарги на конкретні процесуальні недоліки, такі як оцінка доказів або закінчення терміну давності».
Також, «враховуючи велику кількість невизначених факторів та неможливість точної кількісної оцінки збитків заявників, головним чином через безперервний характер порушення їхніх прав», ЄСПЛ вирішим «доцільним присудити різним заявникам сукупну суму за матеріальні та нематеріальні збитки» у розмірі від 30 до 3 тисяч євро.
Цікаво додати, що в цьому рішенні ЄСПЛ послався, серед іншого, на матеріали, опубліковані у серпні 2021 року Кримською платформою, «форматом дипломатичних консультацій та координації, ініційованим урядом України», щодо незаконної експропріації майна України та її громадян у Криму.
Це рішення, ймовірно, стане прецедентом для наступних рішень ЄСПЛ щодо позовів про права власності в окупованому росією Криму.
