Як було зазначено в нашому ранньому розслідуванні щодо історії “еволюції” шпигунської мережі Кремля у Франції, росія ретельно опрацьовувала і впроваджувала свої агентурні зв’язки через різноманітні “організації”. Поговоримо трохи про ці “об’єднання” та “спільноти”.
Інститут демократії та співробітництва займається політичним лобіюванням, просуванням національних інтересів рф у Франції. 26 жовтня 2007 року на саміті “росія-Євросоюз” у Португалії після того, як країни НАТО повідомили, що не бачать росію як члена Альянсу, путін розгнівано озвучив намір заснувати в Європі “Інститут свободи і демократії” як якусь “відповідь” на європейські організації, що контролюють реальне недотримання прав людини в росії. У 2007 році цю подію висвітлювало пропагандистське видання “Известия”. Організація начебто мала працювати за аналогією з американською ініціативою “Freedom House”. Деякі дослідники стверджують, що до процесу створення був долучений не тільки путін, а й колишній заступник глави уряду рф Владислав Сурков.
За інформацією Оборонно-промислового кур’єра, з 2015 р. організація має “консультативний статус” при Економічній і соціальній раді ООН.
ІДС очолює колишня заступниця голови Комітету з міжнародних справ Державної думи рф Наталія Нарочницька. З відкритих джерел відомо, що цю посаду вона обіймає з 2008 року. Примітно, що ця особа, яка іменує себе “вченим” і “політологом”, входила до так званої “Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам росії при президенті російської федерації”. У статті “New York Times” 2017 року її звинувачували в тому, що вона не дотримується заявленої мети Інституту у створенні “моста міцної дружби між двома великими європейськими народами”. Крім того, у своїх інтерв’ю для російських пропагандистських видань, вона неодноразово висловлювала вельми ворожі погляди, стверджуючи, що Захід нібито хоче “підпорядкувати” собі росію, “нав’язати їй свої правила” і навіть “розчленувати”. Усе це відбувалося на тлі того, що Інститут начебто має займатися “посиленням двостороннього співробітництва”, “моніторингом порушень прав людини” тощо.
Джерела фінансування офіційно не розголошуються зі зрозумілих причин. Деякі розслідувачі повідомляють, що організація отримує гранти особисто від путіна через Фонд вивчення історичної перспективи, на чолі з тією ж Наталією Нарочницькою. Британський філософ та історик, який на початку існування ІДС був директором з досліджень, після звільнення з організації заявляв, що кошти надаються “Фондом історичної перспективи” в Москві, який, своєю чергою, фінансується коштом президентських грантів росії.
У публікації “Інститут демократії та співробітництва: Велика Європа націй (реальність на завтра?)” такого собі Моріса Копецкі за 2014 рік наводиться доволі сумнівна, на нашу думку, “характеристика” Інституту: “У Великій Європі націй росія повинна зіграти свою роль, це природне продовження європейського континенту, одна з точок входу в Азію. Європа повинна повернутися до традиційних і християнських цінностей, які так добре послужили компасом для незліченних європейських лідерів протягом двох тисяч років. Це тому, що Європейський Союз хоче покласти край цим цінностям нації, сім’ї, обов’язку, роботи, – що росія стала для неї поштовхом і опудалом”. Досить дивний опис ролі росії на європейському континенті, навіть можна сказати “компліментарний”. Відомо, що публікація датована 2014 роком – саме тоді, коли росія окупувала Крим, порушивши міжнародне право, почала військове вторгнення на сході України, підірвавши систему світопорядку, активізувала погрози світовій спільноті, бажаючи претендувати на роль такого собі “кривавого гегемона”. Виходячи з цього, концепція про “особливу роль росії” можлива лише в тому випадку, якщо ми говоримо про наслідок її злочинних “геополітичних рішень”.
Зазначимо, що цю саму публікацію було чомусь включено до “Огляду національної оборони №777” у 2015 році. Яким чином Комітет з вивчення національної оборони Франції вирішив включити після подій 2014 року цю “аналітичну статтю” з “низькими поклонами” злочинному путінському режиму – залишається загадкою.
У цій же публікації стверджується, що “французькі компанії вкладають значні кошти в росію. Франція, яка має старі дружні стосунки з росією, має все, щоб отримати вигоду від тісніших зв’язків”, а це начебто має означати, що франко-російські торговельні стосунки є таким собі “розв’язанням проблеми” для недопущення кризи. Однак варто врахувати, що і 2014 року будь-якому політологу чи економісту, який поважає себе, було відомо про те, що росія використовує двосторонні зв’язки з європейськими державами як важіль тиску на них. Це підтверджується, коли ми говоримо з позиції повномасштабної ескалації військової агресії росії проти України, яка вже трапилася 2022 року. Кремль хотів, зокрема на прикладі Франції, просунути абсолютно шкідливу ідеологію експансіонізму із застарілими імперськими рисами. Однак європейські держави лише тоді зрозуміли, що роки економічного “співробітництва”, зокрема у сфері енергетики, згідно з планами росії мали зруйнувати європейську та світову концепцію верховенства права, що призвело б до деградації всієї світової правової системи. Саме пропаганда подібних злочинних ідей і була в основі “досліджень” ІДС.
В аналізі цієї публікації також вказується і на те, що Інститут нібито “демонструє” те, що НАТО нібито “не здатно” захистити Європу, оскільки не охоплює Азію та Кавказ. Однак у доктрині Альянсу подібне й не передбачається, оскільки організація готова співпрацювати з іншими міжнародними безпековими формуваннями, якщо вони діятимуть згідно з наявною доктриною міжнародного права. Кремль після відмови від членства росії в НАТО лише демонстрував політику, що спрямована на руйнування глобального світопорядку.
Наведемо ще одну цитату з публікації: “З травня 1968 року у Франції впали сімейні цінності. Мораль стала реакційною. Для Наталії Нарочницької, президента ІДС, росія і Європа – дві окремі сестри, а основи європейської цивілізації – християнське одкровення”. Період 1968 року наводиться заради спроби “демонстрації неправильного шляху французів”, які саме в цей рік вирішили піти на остаточне охолодження у відносинах з СРСР. Насправді ж, у реальності ми бачимо абсолютно протилежний результат такого громадянського вибору французів – це посилення демократичних інститутів, покращення економічної ситуації, розвиток концепції дотримання прав людини та, зрештою, участь у створенні Європейського Союзу в 90-ті роки.
Також тут вкотре демонструється згубний вплив на свідомість громадян Франції через слова Нарочницької про нібито “двох сестер, об’єднаних християнським одкровенням”. По-перше, на європейському континенті релігійним гегемоном християнство стало не еволюційним шляхом, а досить примусовим. По-друге, християнство в Європі виникло ще тоді, коли на місці Москви простягалися ліси і болота, що вже суперечить “концепції про двох сестер”. І по-третє, росія не належить повністю до європейського континенту і культури, яка розвивалася в цьому регіоні. Частково так можна сказати лише про західну та частину центральної росії – і то, подібне також є дуже спірною думкою. Російська культура будувалася на бездумному запозиченні європейської, проте все одно в її основі лежать давні азійські цінності часів Чингізхана. Саме тому християнство в Європі та в росії – абсолютно різні за своєю структурою. Європеєць-християнин ніколи не побудує храм, присвячений оспівуванню радянської армії, оскільки це блюзнірство щодо релігійних канонів. Також європеєць-християнин ніколи не буде в храмі закликати до геноциду і масових убивств мирних жителів в Україні. Гра в “християнські цінності” в трактуванні Кремля призвела також до створення дивних “релігійних об’єднань” у Європі, зокрема й у Франції.
Діяльність Асоціації “Франко-російський діалог”, згідно зі статутними положеннями, нібито спрямована “на поглиблення стратегічних відносин і привілейованого партнерства між Францією і росією шляхом заохочення ефективного діалогу як на офіційному рівні, так і в ділових колах і громадських організаціях”. Варто врахувати, що “почесним співробітником” Асоціації є Володимир Якунін – кадровий співробітник ПГУ (зовнішня розвідка) КДБ СРСР, колишній керівник холдингу “Російські залізниці” і близький соратник путіна, про що повідомляє Оборонно-промисловий кур’єр. Спів-президентом з російської сторони є Сергій Катасонов, колишній депутат Державної думи від ЛДПР (партія Володимира Жириновського). З французького боку співпрезидент – Тьєррі Маріані, депутат Європейського парламенту від ультраправої консервативної партії “Національне об’єднання” (колишній “Національний фронт”, де активно “хазяйнує” сьогодні Марін Ле Пен). Віце-президент – Володимир Бушуєв, відставний полковник прикордонних військ КДБ СРСР.
Непоганий склад “керівної ланки”, адже так? Однак члени Асоціації не менш цікаві. Наприклад, Бернар Лозе – колишній директор російської нафтової компанії ЮКОС, який має власний бізнес у Росії. Також в Асоціації є партнери-компанії, включно з французькими: «Total», «Alstom», «Bouygues», «Airbus», «Safran», «Sanofi», «Renault» і «Engie».
Найбільш гучним функціонером цієї організації є так званий Тьєррі Маріані. Про нього варто розповісти докладніше.
Почнемо з того, що цей праворадикальний персонаж у французькому політикумі й до очевидних зв’язків з росією часто потрапляв у різні “незручні” ситуації. Однак про його досить “особисті” зв’язки з росією можна судити з 2005 року – саме тоді Маріані одружився з росіянкою Іриною Чайхоуліною, яка змогла 2011 року отримати громадянство Франції. Про неї мало що відомо, видання «Livejournal» повідомляло, що начебто вона родом із російського Єкатеринбурга. Однак те, що відомо на 100% – з 2007 року Чайхоуліна була ведучою інтернет-каналу Ніколя Саркозі.
Видання «L`obs», коментуючи незаконні візити Маріани та групи з 10 його депутатів до окупованого Криму, з іронією припускає, що “любов до росії” в нього зародилася явно завдяки дружині-росіянці. Звісно, адже вона точно не отримала б громадянство Франції за 6 років без його допомоги, адже саме він виступав ініціатором реформи посилення процедури імміграції.
Тьєррі Маріані має репутацію одного з найзатятіших захисників путіна у Франції. Неодноразово він стверджував, що Франція нібито “потребує” “росіян”. В принципі, не дивно, що він злочинно підтримав окупацію Криму і навіть їздив туди. Також він був помічений і на окупованих росією частин Донецької та Луганської областей. Міністр закордонних справ Франції засудив ці поїздки, назвавши їх порушенням міжнародного права.
Він також був членом з 2015 по 2018 рік комітету з етики французького відділення російського пропагандистського медіа “RT Франція”. Нагадаємо, що сьогодні воно, на щастя, збанкрутувало.
Тьєррі Маріані повертався до Криму і на Донбас неодноразово. Деякі дослідники зазначали, що його поїздки оплачуються росією. У 2019 році він знову був помічений в окупованому Криму, де зустрічався з путіним.
У 2020 році його призначення в комісію Європейського Союзу, що відповідає за боротьбу з іноземним втручанням, не залишилося непоміченим фахівцями. Багато видань попереджали, що він “загальновідомо близький до російського режиму”, тож його участь у політичному житті Союзу – була свідомо небезпечним рішенням.
За даними російської пропагандистської газети “Ведомости”, Тьєррі Маріані було також призначено до консультативного комітету інвестиційного фонду в росії, створеного 2014 року, де одним із співзасновників є Костянтин Малофєєв, олігарх, близький до путіна і творець “Царьграда”, видання, що продовжує поширювати імперську риторику Кремля. Незважаючи на це, Тьєррі Маріані заперечував, що є частиною цієї організації, але визнавав, що він особисто знає Костянтина Малофєєва, який є одним із фінансових покровителів “Франко-російського діалогу”.
У червні 2021 року Європейський парламент поміщає шістьох французьких депутатів, включно з Тьєррі Маріані, до “чорного списку”, забороняючи брати участь у діяльності Європейського парламенту. Серед звинувачень, висунутих Маріані, були і поїздки на окуповані українські території, і підтримка злочинного режиму Кремля, і підозри у фінансових зв’язках із російськими політичними елітами. Його заборона діятиме принаймні до 2024 року.
У 2022 році він назвав “сумним” повномасштабне вторгнення рф в Україну. Однак він злочинно звинуватив Україну в тому, що вона “несе відповідальність” за нібито “провокації росії”, що, за його “логікою”, призвели до подій 24 лютого 2022 року. Навесні 2022 року він був виключений з президентської кампанії Марін Ле Пен, проте продовжує робити відверті проросійські заяви. Наприклад, у стилі пропаганди Кремля він злочинно звинуватив Україну в “бомбардуванні маріупольського театру”.
Франко-російська торгово-промислова палата має нібито займатися розвитком ділових зв’язків між двома країнами. Президентом є Еммануель Кіде, партнер з аудиту французького бізнес-центру EY CIS у Москві, співзасновник франкомовного російського видання “Le Courrier de Russie”, а також “благодійного фонду” “Samusocial Moskva”, про що повідомляє Оборонно-промисловий кур’єр. У 2015 р. він отримав медаль МЗС рф “За міжнародне співробітництво”. Також має “Орден почесного легіону”.
Як президент Франко-російської торгово-промислової палати Еммануель Кідьо неодноразово висловлювався за “взаємне скасування санкцій”, введених у березні 2014 року після окупації Криму, що активно демонстрували російські пропагандисти як “альтернативну думку у Франції” на злочинне захоплення півострова, яке здійснила росія.
28 квітня 2016 р. відбулося голосування в Національних Зборах Франції, яке підтримало злочинне часткове скасування санкцій. Франко-російська торгово-промислова палата особисто звернулася до кожного з 577 депутатів з проханням підтримати цю резолюцію, як повідомляли російські пропагандисти. Однак, звісно, невідомо яким чином здійснювався підкуп голосів чи Еммануель Кідьо використовував альтернативні “важелі тиску”.
До складу палати входить так званий Аналітичний центр “Обсерво”, роботою якого керує Арно Дюб’єн, фахівець з економічної розвідки, член начебто “Міжнародного” дискусійного клубу “Валдай”, який путін ніколи не оминає стороною. Про нього відомо небагато. Він є випускником Інституту східних мов і цивілізацій (INALCO) і Паризького інституту політичних наук (IEP), а з 1999 до 2006 року займався вивченням росії та країн СНД в Інституті міжнародних і стратегічних відносин (IRIS). Надалі очолював редакції кількох видань, присвячених пострадянському простору, зокрема редакцію російського пропагандистського журналу “Foreign Policy” і редакцію псевдоаналітичних бюлетенів “Russia Intelligence” і “Ukraine Intelligence”. Також працював консультантом у Центрі аналізу та прогнозування МЗС Франції та у великих французьких промислових компаніях. Головний редактор щорічної доповіді “россия 2015”. Невідомо чим його так зацікавила рф на початку його шляху, проте він і по сьогоднішній день абсолютно не соромиться публічно працювати з країною-агресором, допомагаючи поширювати російську пропаганду як всередині рф, так і через шляхи впливу у Франції.
Однак найулюбленішою для російської агентури сферою поширення прокремлівського впливу є релігійна. У Франції існує велика кількість таких “фондів” і “спільнот”, на чолі яких зовсім не звичайні “священики і ченці”. Наведемо кілька прикладів.
Фонд святого апостола Андрія Первозванного очолює Володимир Якунін і його дружина Наталя. Директор Фонду – вже відомий нам Бушуєв. До складу Опікунської ради входять ще цікавіші персонажі: Сергій Іванов, колишній офіцер ПГУ КДБ, міністр оборони рф (2001-2007), глава Адміністрації президента рф (2011-2016); Віктор Черкесов, колишній офіцер КДБ, 1-й заступник Директора ФСБ (1998-2000), директор Федеральної служби контролю за обігом наркотиків (2003-2008); Георгій Полтавченко, колишній офіцер КДБ, губернатор Санкт-Петербурга (2011-2018); Володимир Кожин, керівник справами президента рф і помічник президента Росії у справах військово-технічного співробітництва (2000-2018). Досить “релігійний” склад фонду, хіба ні?
Фонд поширив свої мережі не тільки у Франції, а й в інших державах ЄС. Штаб-квартира, згідно з інформацією, наданою самою псевдорелігійною організацією, знаходиться в Москві. З 2016 року діяльність Фонду Андрія Первозванного практично повністю фінансується за рахунок коштів фонду цільового капіталу “Истоки”, створеного 2013 року. Засновником фонду “Истоки” також є Володимир Якунін.
Біографія Якуніна “гідна” окремого дослідження, оскільки історія в олігарха дійсно “багата” на події. Зупинимося на санкційному режимі, введеному проти цього російського функціонера.
6 березня 2014 року президент США Барак Обама підписав указ, згідно з яким можливо запроваджувати санкції проти осіб, які брали пряму або опосередковану участь у порушенні суверенітету і територіальної цілісності України. Документ розширив коло російських чиновників, які підпадають під візові та економічні санкції. Проти Якуніна США ввели санкції 20 березня 2014 року червня 2014 року потрапив під санкції Австралії.
Сам Якунін спростовував свою причетність до військової агресії рф на сході України 2014 року, також він заперечував, що впливав на процес злочинної окупації Криму. 15 березня 2019 року Канада ввела санкції проти Якуніна через агресивні дії росії в Чорному морі та Керченській протоці, а також через участь у захопленні Криму. 13 квітня 2022 року, на тлі вже повномасштабного вторгнення росії в Україну, Якуніна занесли до санкційного списку Великої Британії, у жовтні 2022 року він потрапив під санкції України.
Благодійний фонд святителя Василя Великого, створений за підтримки Марі Ле Пен у 2007 р. Костянтином Малофєєвим, уже відомим нам російським функціонером і соратником Кремля, під кураторством РПЦ. Фонд співпрацює з російським інститутом стратегічних досліджень, очолюваним колишнім Директором СЗР Михайлом Фрадковим, як повідомляє Оборонно-промисловий кур’єр. До складу установчого комітету входить член Ради безпеки рф Ігор Щеголєв. У 1988-1993 рр. він працював в агентстві “ТАСС”, а в 1993-1997 рр. був кореспондентом “ИТАР-ТАСС” у Парижі.
Генеральний директор фонду – князь Зураб Чавчавадзе, віце-президент інвестиційного фонду “Marshall Capital”, що належить К. Малофєєву. Малофєєву, відомий ідеолог монархії та російського імперіалізму. Також із фондом пов’язані граф Сергій де Пален, саме його часто називають довіреною особою Путіна у Швейцарії, і князь Олександр Трубецькой. За словами Кетрін Белтон, колишньої кореспондентки “Financial Times” у Москві та авторки книжки “Люди Путіна: як КДБ повернув собі росію, а потім взявся за Захід”, згадані діячі фонду були залучені до співпраці з російською розвідкою та становили частину агентурної мережі, створеної резидентурою СЗР, зокрема, І. Щеголєвим.
Згідно з розслідуванням французького телеканалу «Canal+», у 2014-2015 рр. фонд фінансував партії Жана-Марі Ле Пена і Марін Ле Пен.
Наприкінці давайте коротко пройдемося і по інших проросійських діячах у Франції, які входять до різних ручних “організацій”. На сайті “Стопкор” у 2021 році з’явилася стаття з витягом з аналізу фахівців ГС “Правое дело”, з оприлюдненим списком агентів впливу Кремля. До переліку потрапили 45 діячів, зокрема так звані “міжнародні спостерігачі” на незаконних виборах до “Держдуми” агресора, що відбувалися на території окупованого Криму та частин Донецької і Луганської областей.
Їхні досьє були у 2021 році направлені для розгляду до РНБО. Наведемо перелік тих функціонерів, які незаконно приїжджали до окупованого Криму.
- Мішель Вуазен, екскерівник французької делегації в Парламентській асамблеї ОБСЄ. У складі делегації французьких парламентаріїв 29.07.2016 року без узгодження з українською стороною незаконно перебував на території окупованого росією Криму. Брав участь у виборах до “Держдуми” рф 2021 року як “міжнародний спостерігач” у захопленому Криму.
- Жером Ламбер, депутат Національних зборів Франції. Внучатий племінник Франсуа Міттерана. Брав участь у виборах до “Держдуми” росії 2021 року як “міжнародний спостерігач” на території окупованого Криму.
- Емерік Шопрад, депутат від французького Національного фронту. Відповідальний за міжнародні зв’язки Національного Фронту. Без узгодження з українською стороною перебував на території окупованого рф Криму. У березні 2014 року був присутній як “міжнародний спостерігач” на так званому “референдумі”.
- Ів Поццо ді Борго, сенатор від Парижа, перебуває у складі партії “Республіканці”. Віцепрезидент франко-російської групи “дружби” в Сенаті. Без узгодження з українською стороною неодноразово перебував на території захопленого рф Криму.
- Ніколя Дюїк, член партії “Республіканці”. Член комісії Національних зборів Франції з оборони. Мер міста Брієнн ле Шато, член організації “Франко-російський діалог”. Тричі їздив до рф. Без узгодження з українською стороною неодноразово (2015, 2018 і 2019 рр.) перебував на території окупованого Криму.
- Жак Міар, партія “Республіканці”. Член комісії із закордонних справ. Мер паризького передмістя Мезон-Лаффіт. Злочинно закликав країни ЄС “легалізувати” окупацію Криму. У серпні 2014 року заявляв, що російсько-український конфлікт нібито “суто регіональна проблема”. Без погодження з українською стороною перебував на території окупованого Криму.
- Яннік Моро, член партії “Республіканці”. Депутат Вандеї. Мер міста Олонн-сюр-Мер. Прихильник ультраконсервативного руху “Manif pour tous”. Без узгодження з українською стороною незаконно приїжджав в окупований росією Крим.
- Патріс Вершер – депутат від партії “Республіканці”. Мер міста Кур-ла-Віль. Тричі їздив до рф, а також відвідував незаконно Крим після окупації рф у 2014 році.
- Марі-Крістін Даллоз – депутатка від партії “Республіканці”. Без погодження з українською стороною протиправно перебував на території захопленого рф Криму.
- Совер Гандольфі-Шеіт є депутатом від партії “Республіканці”. Мер Бігульї (Корсика) з 1976 року. Незаконно приїжджав до окупованого Криму.
- Ніколя Міркович є керівником гуманітарної асоціації “Схід-Франція: солідарність із Донбасом”. Нагороджений “медаллю за сприяння” нелегального “міністерства закордонних справ ДНР”. Без погодження з українською стороною незаконно перебував на території окупованого росією Криму.
- Франсуа Грумель Жакіно незрозуміло чому є “доктором наук із сучасної історії та міжнародних відносин”. При цьому він член псевдоспільноти “Схід Франції в солідарність Донбасу”. Відвідував у лютому 2017 року територію окупованих районів Луганської області. Після 2014 року прибував із незаконними візитами в окупований росією Крим.
В одному розслідуванні складно вмістити всі “організації” і “фонди”, які куруються Кремлем у Франції. Тому український проект “Тексти” створив інтерактивний проект під назвою “Бактерії “русского мира””. На сайті проєкту можна ознайомиться з 1300 функціонерами, 900 організаціями в 19 країнах. Список постійно оновлюється.
Варто зазначити, що після повномасштабного військового вторгнення рф в Україну, правоохоронці Франції почали ініціювати перевірки низки функціонерів, організацій, фондів і спільнот, заради боротьби з російськими агентурними мережами в країні. Це є дуже важливим рішенням, оскільки воно безпосередньо впливає на збереження порядку та безпеки в державі. У наступному розслідуванні ми детально розповімо про різні “рухи”, які використовує Кремль у своїх інтересах заради дестабілізації Франції.
Ніна Єланська, кореспондент АРК.