У підконтрольних агресору “севастопольських медіа” спливла історія про загибель 24 січня на борту великого рибальського судна “Avunda Reeefer” під прапором Панами дев’ятнадцятирічного Івана Литвинова, “випускника морського коледжу” фейкового “Севастопольського державного університету” та, серед іншого, гравця команди в американський футбол “Севастопольські титани”.
Певна публічність даної ситуації була пов’язана з тим, що батьки звинувачують у загибелі сина офіцерів екіпажу, і не можуть отримати для похорону тіло, яке нібито “застрягло” на борту судна, що далі займається промислом, або “втрачене” в морзі порту Рабаул Папуа-Нової Гвінеї.
Природно, спецслужби агресора не втрачають можливості імітації “міжнародного співробітництва” у вигляді “танців на кістках” Литвинова, але сама історія цікава зовсім в іншому; ситуацію дослідили Борис Бабін та Олеся Цибулько.
За словами батьків загиблого моряка, Литвинов, що працював у машинному відділенні, захотів у січні достроково списатися з рейсу, за що капітан нібито захотів “неустойку” у 400 тисяч рублів.
Через десять днів після рапорту про списання на Литвинова нібито “упав сталевий лист обшивки” у два центнери, розмозживши йому голову.
У цій детективній історії зазначимо, що як “простодушно” пишуть інформпомийки окупантів, екіпаж “Avunda Reeefer” “на 95% севастопольці та кримчани”, а набирав їх такий собі крюїнг “Морський менеджмент”, і нібито судно “перебуває в технічному управлінні компанії “Yustar Groop Ltd”, зареєстрованої на Мальті”.
Проста перевірка показує, що у складі екіпажу “Avunda Reeefer” номер IMO 9072824 дійсно “засвітилися” кілька кримчан, як за українськими, так і “російськими” документами.
Але дане судно, побудоване в 1994 році в Японії, піднаглядне японському регістру “Nippon Kaiji Kyokai” і занесене в базу Північноатлантичної рибальської комісії, що змінило дві назви “Marine Phoenix” і “Amber Lily”, а також і прапор з ліберійського, має окрім нібито “мальтійського судновласника” “Yustat Group Ltd”, до якого ми ще повернемося, і власника – таку собі фірму “Lilium Shipping CO. S.A”.
І ось дана структура, а точніше структури, дозволяє “широко відчинити двері” у насичене життя міжнародної рибної мафії, пов’язаної з окупантами. По-перше одна “Lilium Shipping CO. S.A” зареєстрована в столиці Панами як класична “фірма-прокладка”, але її контакти, емейл і телефон, повністю збігаються з даними великої грецької компанії “Laskaridis Maritime S.A.”, що в свою чергу є судноплавною “галуззю” грецької корпорації “Alimia Group”.
Раніше “Laskaridis Maritime S.A.” спливла в історії, пов’язаній із захопленням 27 листопада 2016 року нігерійськими морськими піратами рефрижератора “Saronic Breeze” під панамським прапором, з нібито “екіпажем з росіян та українців”.
Втім, “росіяни” там були швидше за все такі ж, як і “американський футболіст” Литвинов, оскільки екіпаж набирався структурою “Центр підготовки моряків”, як “українсько-грецькою крюїнговою компанією”, зареєстрованою саме в Севастополі за адресою вулиця Рибаків, 5 в Камишовій бухті.
І ось, за “дивовижним збігом обставин”, на тій же адресі до окупації вважалася “севастопольська філія представництва компанії “Fishing Company S.А.”
Нагадаємо, що дана структура була офшором, на яке було записано кораблі Держрибагенства України, включаючи судно “Ivan Golubets” про діяльність яких наша Асоціація проводила низку розслідувань.
Як писало саме Держрибагенство у 2022 році “за результатами проведених внутрішнього та міжнародного аудитів …виявили фінансові порушення в діяльності компанії Fishing Company S.A. в результаті чого 29 серпня 2022 року було звільнено з посади Михайла Германа і призначено нового директора”.
Цей “грецький слід” дозволяє пов’язати і наші розслідування щодо рибоконсервної діяльності і на окупованій, і на неокупованій території України, включаючи і злощасний “Аквамарин”, і зважаючи на все тепер зрозуміло, звідки, власне, в його банках з’являвся тунець.
Втім, у “Lilium Shipping CO. S.A” є й інші клони, і мова не тільки про однойменні фірми в Сінгапурі та Роттердамі. Найбільш цікава тут зв’язка цієї структури на морських ресурсах з адресою по вулиці Куйбишева 33/8 у Санкт-Петербурзі, де зареєстроване АТ “Югрефтрансфлот”.
Ця структура агресора не просто займається експлуатацією у його інтересах Світового океану. Серед іншого, як заявляв у 2022 році член ради директорів компанії Віктор Кот, “багатоцільовий арктичний транспортний рефрижератор подвійного призначення типу “Іван Папанін””, що розробляється “Югрефтрансфлот”, “може бути оснащений контейнерним комплексом ракетної зброї “Калібр-К”.
Як “куратор проекту” Кіт вказував, що “для цього потрібно три стандартні вантажні контейнери, які можуть бути поставлені на борт і розвантажені на берег 40-тонними судновими кранами”.
“Куратор” Кіт заявляв, що “може обслуговувати інфраструктуру Північного морського шляху, наукових та військових баз в Арктиці без криголамного забезпечення”, очевидно в рамках глобального потепління як однієї зі стратегічних злочинних цілей російської агресії.
Примітно, що при цьому “Югрефтрансфлот” не гребує називати себе членом “Alpha Reefer Transport GmbH” з Гамбурга, а також і членом “BIMCO”. Але найцікавіше тут інше.
Сам «Югрефтрансфлот» до окупації Криму був зареєстрований як українське підприємство, спадкоємець держструктур “Югрибхолодфлот” та “Югрефтрансфлот”, що виникли як наступники “Севастопольського виробничого управління транспортного та рефрижераторного флоту”; як нескладно здогадатися, зареєстрований «Югрефтрансфлот» був саме севастопольською вулицею Рибаков, 5.
Зв’язки “петербурзького” “Югрефтрансфлоту”, Севастополя та “Lilium Shipping CO. S.A” досить очевидні. Наприклад, такий собі капітан Сергій Стрекач, випускник севастопольського Першого Українського морського інституту, у своєму резюме публікував роботу спочатку на судах “Югрефтрансфлот”, до 2016 року, а потім на судах “Lilium Shipping CO. S.A”.
Більше того, електронна адреса “Югрефтрансфлот” у російських реєстрах збігається з контактами петербурзької компанії “Морський менеджмент” за адресою Велика Посадська, 12, і саме цей крюїнг і влаштовував майбутній труп Івана Литвинова працювати в машинному відділенні “Avunda Reeefer”.
Втім, це далеко ще не все. Засновниками пітерського крюїнгу “Морський менеджмент” є Рефат Барієв та Володимир Андрєєв, при цьому “повний тезка” Андрєєва досі є і директором українського публічного акціонерного товариства “Югрефтрансфлот”.
До окупації ця структура встигла “відзначитись” і аферою з продажем крана Севастопольському рибному порту, і орендою землі під “поромну переправу” біля міськради, і природно зареєстрована вона також на севастопольській вулиці Рибаків.
Також і Рефат Барієв, і нинішній керівник пітерського “Югрефтрансфлоту” Дмитро Кисельов у 2002 році зареєстрували у Севастополі все у тому ж будинку на вулиці Рибаків ТОВ “Мис Прибійний”.
А далі і пітерський “Югрефтрансфлот”, і “клонований” окупантами “Мис Прибійний” стали “засновниками” севастопольської структури “Порт Лебяжий ЛТД”, також “клонованої” окупантами з відповідної української фірми.
Серед іншого цей “порт” позначений окупантами як окремий незаконний елемент “морського пункту пропуску” з “вантажопасажирським терміналом” та “судноремонтним підприємством” на причалах 235-237, а також і на західному березі Камишової бухти.
І тепер, коли остаточно зрозуміло, що причетних до вбивства Івана Литвинова варто було б шукати не в екзотичному Рабаулі, а на севастопольських Камишах, повернемося до “мальтійського судновласника”, згаданого севастопольською пропагандою, явно з натяком на “злоказну Європу” та “випадково” з подвійною “помилкою” в назві.
Тут все також досить очевидно: “Yustat Group Ltd” з’явилася на Мальті в 2014 році і вона оперує флотом з такими “класичними мальтійськими назвами” як “Alma”, “Salgir”, “Belbek”, “Angara” і та сама “Avunda Reefer”. Втішно, що організатори цієї афери з “європейською релокацією” судів “Югрефтрансфлоту” так багато знають про кримські річки, і про Ангару, притоку Салгіра, і навіть про скромну гурзуфську річечку Авунда.
Це відзначили не лише ми; два роки тому “Africa Port & Ships” писала про ту саму “Alma”, номер IMO 9140968, що “Yustat Group пов’язаний з “Югрефтрансфлот”, колишнім заявленим власником “Alma”, чий головний офіс був у кримському Севастополі, Україна”.
У цій історії варто особливо згадати, що в нещодавньому рішенні Єврокомісії 2024/411 цей “Yustat Group Ltd” під номером IMO 6254341 заявлений не як мальтійський, а як грецький судновласник, та й на своєму сайті даний “севастопольський вигнанець” вказує адресу по вулиці Цимискі у Фессалоніках.
У цій історії грецьких слідів досить багато, включаючи і колишнього власника “Avunda Reefer”, “Roswell Navigation Corp”, що безумовно стане предметом додаткових досліджень.
