В квітні 2026 року стало відомо, що гауляйтер Сергій Аксьонов «підписав указ» про створення «комісії з розвитку та запровадженню технологій штучного інтелекту в республіці Крим». Ця новина могла б промайнути непомітно: створити чергову бюрократичну структуру на популярну тему багато розуму не треба. Проте в даному випадку йдеться про щось значно більше, ніж поява чергового органу окупаційної «влади».
«Указ» Аксьонова слід розглядати в світлі ширших ініціатив держави-окупанта із запровадження технологій штучного інтелекту (ШІ) для вирішення завдань еволюції власного репресивного апарату, наприклад, щодо стеження за громадянами. Зрештою, окупаційний «голова республіки» діє не за власною ініціативою, а у відповідності до загальної імперіалістичної політики російської федерації щодо ШІ.
Ще в лютому 2026 року кремлівський диктатор наказав утворити при своїй особі «комісію з питань розвитку технологій ШІ». Спрямованість діяльності цієї «комісії» стає очевидною, якщо поглянути на її склад, до якого увійшли міністр оборони рф Андрій Білоусов та директор фсб Олександр Бортніков. Завданням загальноросійської комісії оголошено «підвищення ефективності формування і реалізації державної політики в галузі розвитку технологій ШІ та їхнє запровадження в економіку, соціальну сферу та державне управління».
А от завданням кримської комісії було заявлене «удосконалення правового регулювання в сфері ШІ, забезпечення узгоджених дій виконавчих органів Криму з підприємствами, установами та організаціями з питань розробки, запровадження, розвитку і використання технологій ШІ, в тому числі, автономних систем».
Навряд чи може здивувати, що держава-окупант проявляє зацікавленість в розвитку ШІ, адже зрештою це загальносвітовий тренд. Питання в тому для яких цілей окупанти планують використовувати ШІ. Наша Асоціація неодноразово писала про застосування рф новітніх технологій в пропаганді, освіті та в розробці зброї. Посилення цих заходів через створення «координаційних органів» не викликає жодного здивування. Застосування ШІ дозволить посилити окупантам діяльність зі збору інформації про громадян, швидко обробляючи величезні обсяги інформації про будь-яку подобу опозиційної діяльності, аж до створення мемів про російського диктатора.
Використання ШІ для порушення прав громадян в росії стало буденністю. Проте створення комісії з розвитку цих технологій в Криму безпосередньо стосується України, оскільки відбувається на її міжнародно визнаній території, що тимчасово окупована російськими військами.
Нагадаємо, що Україна є стороною Європейської конвенції з прав людини, яка накладає на неї зобов’язання забезпечувати дотримання основоположних прав людини по всій її території, в тому числі, і окупованій. Звісно, неможливо вимагати від України повного забезпечення всіх прав людини на території, що нею не контролюється, однак за нею залишається обовʼязок робити все практично можливе для недопущення порушень прав людини на такій окупованій території. Стеження ж за громадянами є порушенням як саме по собі, так і створює простір для інших порушень.
Ще більш складною ситуація стає якщо згадати про рух України до вступу в Європейський Союз. Цей рух передбачає, в тому числі, визнання права Євросоюзу та приведення українського законодавства у відповідність із ним. Серед актів європейського законодавства, що повинна запровадити Україна, Закон ЄС про ШІ, що набув чинності в 2024 році. Головна задача цього Закону – зробити ШІ безпечним, правомірним та етичним.
Серед іншого, Законом про ШІ запроваджено градацію технологій за рівнем небезпеки для прав громадян. Неприйнятним і повністю забороненим ризиком вважаються технології, що спеціально призначені для порушення прав громадян, зокрема для стеження за громадянами, спонукання їх до небезпечної поведінки, поділ осіб за соціальним рейтингом та інші тоталітарні практики, що можуть бути реалізовані завдяки ШІ.
До технологій високого ризику (таких, що можуть бути допущені в деяких випадках, однак підлягають суворому регулюванню), належать системи ШІ в галузі медицини, транспорту, зв’язку, працевлаштування, правосуддя, банківського сектору. Такі технології підлягають обов’язковій реєстрації та людському нагляду. До технологій з обмеженим ризиком віднесені чат-боти, генератори зображень та інші системи, щодо яких існує вимога про обов’язкове інформування громадян, що вони взаємодіють із ШІ.
Україна буде зобов’язана запровадити таку градацію. Певні кроки в цьому напрямку вже зроблені. Наприклад, Міністерством цифрової трансформації підготовлена Біла книга з регулювання ШІ в Україні, яка в основному відповідає Закону ЄС про штучний інтелект. Однак, в України немає практичної можливості запровадити заборони чи обмеження технологій, що можуть бути використані для обмеження прав громадян, на окупованих територіях, в тому числі, на території Криму.
Можна виділити декілька положень Закону ЄС про ШІ, що можуть бути порушені чи вже порушені в Криму. Так, стаття 5 Закону забороняє розміщення на ринку, запровадження або використання систем ШІ, які призначені для маніпулятивних, експлуататорських практик чи практик соціального контролю або стеження, що за своєю природою порушують основоположні цінності Союзу. Серед таких, наприклад, практики соціального рейтингу.
Закон окремо забороняє будь-яку класифікацію громадян, зокрема за ознакою небезпечності, а також біометричну категоризацію, зокрема з метою виведення чи визначення їхньої расової чи національної належності, політичних поглядів, релігійних переконань.
Повернемося до кримської «комісії». Про неї відомо, що вона буде запитувати в органів окупаційної «влади» «необхідні документи, матеріали та інформацію, а також готувати пропозиції із забезпечення розвитку цієї сфери, залучаючи необхідних фахівців».
Таким чином, «комісія» створюється не стільки для розвитку ШІ як такого, скільки для забезпечення його функціонування бюрократичними засобами. Таким чином, в той час, коли Україна рухається в бік більш етичного і відповідального використання ШІ на користь громадянам, окупаційна «влада» Криму забезпечує юридичні умови для застосування небезпечних технологій ШІ для порушення прав громадян.
Найбільш очевидним і поширеним з таких порушень є використання ШІ для стеження за громадянами, яке перетворилося в росії на усталену практику. Починаючи з 2017 року, російська влада послідовно інтегрує системи відеоспостереження з технологіями розпізнавання облич по всій території, що нею контролюється, включно з окупованим Кримом.
Застосування ШІ дозволяє ідентифікувати та переслідувати осіб, яких підозрюють у нелояльності. Саме кримчани відчули на собі ці «нововведення» першими: з 2014 року контрольно-пропускні пункти на в’їзді до півострова перетворилися на вузлові точки збору біометричних даних. Сьогодні в Криму діє ціла система фільтраційних центрів та блокпостів, де перевіряються особисті речі та вміст гаджетів.
Інший напрямок стеження за допомогою ШІ полягає в зборі та аналізі даних, що ними обмінюються громадяни через владний месенджер «MAX», який надає карателям агресора зручний інструмент для відстеження контенту та комунікацій. Не забувають окупанти і про «Телеграм», що також перебуває під моніторингом російських органів.
Для підвищення ефективності такої діяльності під різними приводами проводиться масовий збір персональних даних. Дані, отримані під час оформлення паспортів, реєстрації майна, медичних процедур, навчання та інших заходів є живильним середовищем для систем ШІ, які потребують великих масивів інформації.
Прикметне, що після 2022 року масові протести на захоплених росією материкових територіях України придушувалися максимально широко, що можна пов’язати з «кумулятивним ефектом» системи розпізнавання облич в поєднанні з репресивним законодавством. Саме продовження та посилення роботи з придушення будь-якого опору і є, очевидно, головною метою «кримської комісії» з ШІ.
Розгортання систем ШІ-стеження на окупованій території є не лише технологічною загрозою, але й порушенням міжнародного гуманітарного права, а саме Женевської конвенції IV про захист цивільного населення під час війни, що безпосередньо регулює поведінку держави-окупанта.
Так, стаття 27 Конвенції гарантує цивільним мешканцям окупованої території повагу до їхньої честі, права на сім’ю, релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. Масове автоматизоване стеження, що уможливлює ідентифікацію кожної особи, відстеження її пересувань, контактів та висловлювань є несумісним з цим зобов’язанням, адже воно унеможливлює сам по собі приватний простір, без якого захист честі, гідності, права на сімейне життя та інших прав залишається фікцією.
Слід згадати також статтю 31 Конвенції, що забороняє будь-який примус фізичного чи морального порядку, зокрема з метою отримання від захищених осіб будь-яких відомостей. Примус кримчан до вчинення дій, спрямованих на збирання відомостей (від примусової паспортизації до тиску щодо встановлення державного месенджера агресора) становлять собою саме такий примус.
Якщо для лояльних громадян системи ШІ є лише засобом спостереження, то для переслідуваних осіб і груп вони стають інструментом репресій. Більше того, ШІ можливо навчити приділяти найбільшу увагу саме представникам певних груп, здійснюючи процедури профайлінгу. Сам по собі профайлінг є нейтральною технологією, проте у випадку підвищеної уваги окупаційної влади саме до певних груп, він може приділяти підвищену увагу саме таким групам.
До груп під підвищеною загрозою належать етнічні (кримські татари, українці), релігійні групи, які піддаються переслідуванням в окупованому Криму (наприклад, вірні Православної Церкви України, Свідки Ієгови).
Автоматизований моніторинг месенджерів, соціальних мереж, та системи розпізнавання облич дозволяють ідентифікувати активістів і взагалі будь-яких небезпечних для окупанта осіб швидше, ніж будь-яка система стеження попереднього покоління. Ця небезпека стосується також тих, хто не проявляє достатньої лояльності, наприклад, ухиляється від служби в окупаційній армії, або просто зберігає мовчазну вірність Україні.
Раніше ми писали, що умови Криму як «сірої зони» стають максимально цікавими для особливо небезпечних експериментів у сфері ШІ, серед іншого для третіх юрисдикцій. Водночас формування локацій для опрацювання моделей ШІ вимагає на утворення дата центрів, які споживають істотну кількість енергетичних ресурсів.
Щобільше, сама росія у нещодавньому офіційному зверненні до Консультативного комітету Ради прав людини ООН № 1802 звинуватила цивілізовані країни світу у «політичній кампанії щодо дискредитації викопного палива» та наголосила що «попит на газ, нафту та вугілля не тільки зберігається, але й зростає на тлі збільшення енергоспоживання, у тому числі за рахунок впровадження енергоємних технологій ШІ».
Така увага агресора до «енергоємних технологій ШІ» не тільки варта оцінки у вимірі традиційної вепонізації Кремлем нафти та газу, але, саме у кримському контексті, свідчить про прагнення окупантів забезпечити певні гарантовані енергоресурси для формування у регіоні відповідної інфраструктури ШІ, що за умов хронічної для півострова паливної та енергетичної кризи й буде вирішувати у ручному режимі наведена «комісія».
Таким чином, «указ» про створення комісії з розвитку ШІ в Криму не є рутинною бюрократичною подією. Його слід розглядати як ланку в системній стратегії держави-окупанта, що спрямована на технологічне закріплення контролю над окупованою територією та поширення тоталітарних практик росії на Крим. Такі практики вже включать масове стеження, біометричну ідентифікацію, несанкціоновану обробку персональних даних.
Ці практики є прямою протилежністю того, до чого прагне Україна. Якщо Україною ШІ буде впроваджуватися на підставі законодавства ЄС, що передбачає захист прав осіб від порушень із використанням штучного інтелекту, то в Криму ситуація протилежна: ШІ цілеспрямовано застосовується для порушення їхніх прав. Застосування ШІ дозволить масштабувати пропаганду та стеження до небачених раніше обсягів.
Зупинити такий розвиток подій можливо лише шляхом повного відновлення територіальної цілісності України включно з Кримом. До цього моменту, обов’язком України залишається відстеження можливих порушень в Криму із застосуванням ШІ та докладати зусиль із притягнення винних до відповідальності.
Крім того, спроби формування агресором на півострові інфраструктури для діяльності ШІ у вигляді дата центрів й тому подібних об’єктів, беручи до уваги неодноразово описані нами мілітарні та репресивні завдання опрацювання та використання ШІ росіянами, робить подібну логістичну та кадрову систему на окупованому півострові законною воєнною ціллю для Сил оборони України.
