З моменту проведення протизаконної операції “Кримська весна” агресор значно посилив спроби використання релігійної сфери для утвердження та підтримання злочинного режиму, зокрема проти кримських татар, що фіксувалися ще на початку окупації півострова Крим.
Практично одразу після фейкового “референдуму”, а фактично захоплення українського Криму, кримські колаборанти почали розділяти вірян на “лояльних і нелояльних” до режиму. Для загарбників цей фактор став основоположним, оскільки відігравав роль контролю над думками мас з боку релігійних діячів, зокрема і з точки зору “невизнання” розв’язаної проти України війни рф. Спеціальні служби агресора нав’язали тотальний контроль над релігійними громадами півострова з метою запобігання будь-яким проявам антивоєнних настроїв. Для держави-агресора це типова практика, яка злочинно прагне до схвалення так званої “спеціальної військової операції”, тобто – російської агресії.
Більшість російських релігійних організацій і, зокрема, “РПЦ” обслуговують інтереси держави агресора, навіть попри засудження цих інтересів усім цивілізованим світом. На жаль, окупований Крим не став винятком із правил. Аналогічну політику держава-агресор використовує ще з кінця XVIII століття, коли Російська імперія окупувала Кримський півострів, а Катерина II використовувала релігійні організації півострова для створення концепту поділу вірян ісламу на “традиційний” і “нетрадиційний”. Російська “влада” докладає пропагандистських зусиль, щоб розмити етнічну ідентичність корінних народів, підміняючи її ярликом “кримських мусульман”. До викрадень і насильницьких зникнень вірян в окупованому Криму причетні російські воєнізовані структури, такі як “Самооборона Криму”, “Кримські ветерани радянсько-афганської війни” і “Кримські козаки”.
Спецслужби рф також використали провокацію в окупованому Сімферополі, експлуатуючи “церковне питання”. Було організовано заяву “Єпископа Ялтинського” Нестора не тільки про фейкову “необхідність спільно протистояти новим викликам сучасного світу”, а й про якусь “первісність”. Ця концепція лягає в рамки нового злочинного дискурсу московської пропаганди про нібито “вищу цивілізацію”.
Підхід окупантів був навіть засуджений Вселенським Патріархом Варфоломієм, який заявив про те, що Кремль і його поплічники інструментують релігію, і при цьому він назвав тамтешніх “яструбів” “акторами, які часто не вірять ні в що”.
Серед методів окупантів – спроби створити паралельну реальність у релігійному житті. Нагадаємо, що на окупованій території Херсонської області за підтримки кримських колаборантів було оголошено фейковий “муфтіат малоросії”. Ініціатива походила від “духовних лідерів” так званого “таврійського муфтіяту”. Під керівництвом “муфтія” Руслана Саітвалієва ця організація активно взаємодіяла з окупаційною “владою”, а також налагодила зв’язки з муфтіями країни-агресора. Куратори представників “таврійського муфтіяту” залучили до співпраці священнослужителів Херсона, обіцяючи їм “кар’єру і підтримку”.
Здебільшого, як це не сумно, Кремль через спецслужби використовує релігію як своє знаряддя пропаганди. Наприклад, у Генічеському районі Херсонщини місцеві колаборанти робили “селфі-тури”, щоб продемонструвати “готовність до возз’єднання” з окупованим Кримом”.
Одним із засобів контролю за життям вірян залишається практика вилучення літератури. Подібні факти фіксувалися в публічній пресі. Злочинна “прокуратура” в Джанкої навіть відкривала “адміністративну справу” проти Еміра Меджитова за “порушення нібито законодавства про місіонерську діяльність”. Міжнародні структури не виняток.
Майданчик ОБСЄ агресор використовував для прокламації так званих представників етнічних “груп Криму”, зокрема Руслана Баірова, члена “Громадянської палати Республіки Крим”, та Ервіна Мусаєва, яких не раз намагалися переконувати у відсутності “жодних проблем зі свободою віросповідання в Криму”, а каральні акції виправдовували “боротьбою з екстремізмом”.
За цих умов, провокації та агресивні нічим не обґрунтовані незаконні дії рф були зафіксовані в рішеннях профільних міжнародних інституцій.
Так, у рішенні ухваленому 15 червня 2022 року у світлі доповіді Генерального секретаря Ради Європи Марії Пейчинович Бурич. Тоді, Комітет міністрів Ради Європи засудив порушення прав людини, вчинені росією проти етнічних українців, кримських татар. Сама доповідь Генсека відображає загальні негативні тенденції в Криму і містить згадки про активістів Амету Сулейманову і Теймура Абдуллаєва, першого заступника голови Меджлісу, Нарімана Джеляла. У документі було чітко відображено, що населення на окупованих територіях позбавлене захисту прав людини, наданого Європейською конвенцією з прав людини та іншими відповідними міжнародними документами. Порушення окупанта включають і дискримінацію за етнічною приналежністю, релігією та переконаннями, придушення прав на національну ідентичність та культуру.
Моніторингова місія ООН з прав людини також у тридцять першій доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини презентувала ситуацію з порушеннями прав людини, підтвердивши порушення агресором свободи релігії та переконань, правах осіб узятих під варту, зафіксувавши примусове переміщення та депортацію.
Серед вимог, які Москва так і не виконала – усунути дискримінаційні нормативні бар’єри, які забороняють або обмежують діяльність релігійних груп у Криму. Доповідачі ООН зі свободи релігії або переконань поінформовані про протизаконні заходи рф з придушення свободи на віросповідання як складової расової дискримінації. До речі, справа 166 “Україна проти росії”, що розглядається Міжнародним Судом ООН, стосується якраз питань дискримінації етнічних українців та кримських татар за їхніми мовними, освітніми та культурними, а також релігійними переконаннями.
Доповідь Генерального секретаря ООН A/76/260 “Становища у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна” прямо вказує на порушення свободи переконань та їхнього вираження, свободи мирних зібрань та асоціації, свободи думки, совісті та релігії. Звіт констатує понад 30 “судових процесів” проти понад 50 релігійних структур у Криму, включно з мусульманськими, єврейськими, протестантськими, католицькими та мормонськими організаціями.
У світлі цих подій, Генеральний секретар ООН попередив росію про необхідність забезпечити право на свободу вираження думок і переконань, мирних зібрань, асоціацій, свободу совісті та релігії без дискримінації за будь-якими ознаками і без необґрунтованого втручання.
Офіційно було викладено заклик до припинення “політики попереднього дозволу” мирних зібрань і утримання від попереджень або висловлювань погроз потенційним учасникам цих зборів, а також скасування обмежень щодо кримських татар, щоб зберегти їхні представницькі інституції, включно з незаконною забороною на діяльність Меджлісу.
