Експерти АРК, доцент Едуард Плешко, професор Борис Бабін
Морська агресія росії, яка нехтує міжнародним правом та загрожує міжнародній безпеці є серйозною проблемою та вкрай актуальна для нашого регіону. Тимчасова окупація Криму демонструє нам проведення різноманітних гібридних операцій з прикриття злочину агресії. Особливої уваги заслуговує використання агресором нібито підтримки того десятка країн де росії поки вдається зберігати свій вплив.
Інструкція Сан-Ремо щодо правил морської війни 1994 року є прикладом сучасного врахування міжнародним правом значної специфіки військових дій у морській сфері, на відміну від дій сухопутних військ. Але вона породжує й питання – чи має міжнародне право визначити відповідну специфіку морської агресії.
Прикладом необхідно згадати Сирію. Зокрема, як багаторазово відмічали експерти, з причалу стивідорної компанії «Авліта» у севастопольському порту функціонує стійкий канал незаконного вивезення викраденого українського збіжжя за сприяння сирійської влади диктатора Асада, за умов інших системних фактів протиправного ігнорування нею суверенітету України.
Найбільша торговельно-інформаційна платформа «Refinitiv» наводила, що кількість пшениці, яку росія вивезла до Сирії з порту тимчасово окупованого Севастополю, у 2022 році зросла в 17 разів, перевищує півмільйона тонн та складає не менше третини зерна, імпортованого в Сирію.
Якщо за весь 2021 рік із окупованого Севастополя до Сирії було незаконно вивезено близько 28 тис тонн зерна, тоді як тільки у жовтні 2022 року – понад 76 тис тонн. Основними протиправними перевізниками є три суховантажі, які не лише перевозять викрадене зерно під сирійським прапором, але й належать сирійській державі, це «Laodicea», «Finikia» та «Souria».
Оскільки санкції ускладнили торгівлю Сирії та росії за допомогою морського транспорту у звичайному режимі та вивели ці процеси із звичних процедур морського страхування, обидві країни покладаються саме на власні судна для перевезення зерна, включаючи три зазначених сирійських, які перебувають під санкціями, накладеними США.
Таким чином сирійський режим Асаду явно демонструє відкрите нехтування суверенітетом України та вкрай недружню зовнішню політику стосовно України.
Злочинне «визнання» режимом Асада фейкової «незалежності» терористичних «республік» окупованого росією Сходу України, призвело до розриву дипломатичних відносин, запровадженню Україною торговельного ембарго та накладання санкцій стосовно сирійських юридичних та фізичних осіб.
Демонструючи явну силову загрозу та безкарність, росія викрала із тимчасово окупованих регіонів України пшениці щонайменше на один мільярд доларів США та здійснює її вивезення у значних обсягах до Сирії.
У той же час варто нагадати, що 18 січня 2017 р. в Дамаску було укладено угоду між рф та Сирією про розширення території 720-го Пункту матеріально-технічного забезпечення військово-морських сил росії (ПМТЗ) та про заходи військових кораблів рф у територіальне море, внутрішні води та порти Сирії.
За умовами договору, ПМТЗ було передано Сирією рф у безоплатне користування з отриманням повного імунітету від цивільної та адміністративної юрисдикції Сирії. Максимальна кількість військових кораблів рф, яким дозволено одночасне перебування у пункті становить 11 одиниць, включаючи військові кораблі з ядерною енергетичною установкою.
Угода 2017 року розрахована на 49 років і автоматично продовжується ще на 25, якщо жодна із сторін в обумовлений термін письмово не повідомить іншу про бажання її розірвати.
30 липня 2017 року прагнучи демонструвати «контроль над регіоном та нарощування потуги», росія провела на рейді порту Тартус морський парад на честь «дня військово-морського флоту», в якому було задіяне 8 кораблів та суден забезпечення. У серпні 2017 року в інтерв’ю телепрограмі «Военная приемка» начальник штабу ПМТЗ Олексій Тарасов оцінив обсяг вантажного трафіку об’єкту у 100 тисяч тон на місяць.
Також, за угодою, Сирія погоджується з доставкою військових вантажів суднами російської компанії «Оборонлогістика», яка перебуває у сфері управління російського міністерства оборони, які потім використовуються й поза межами ПМТЗ. Сама компанія була створена агресором з метою обійти Конвенцію Монтре, оскільки перевезення здійснюються начебто «не військово-морськими» кораблями.
Судна російської підсанкційної «Оборонлогістики» у 2022 році перевезли близько 2 мільйонів тон вантажів, що відповідає результату минулого року та майже вчетверо більше, ніж у 2020 році. Активно працює, насамперед, судноплавна лінія «Новоросійськ – Тартус».
У квітні 2022 року урядова комісія агресора «з підвищення стійкості розвитку російської економіки в умовах санкцій» включила ТОВ «Оборонлогістика», яке має 9 суден, до «переліку системотворчих організацій російської економіки у сфері морського вантажного транспорту».
За цих умов виникає просте питання – як оцінювати таку позицію Сирії, та чи варто обмежитися проведеним розривом дипломатичних відносин.
Більш того міжнародне право має надати відповідь на актуальне питання: чи залишається за такою державою як Сирія диктатора Асада, у вимірі нинішньої російської агресії проти України, статус нейтральної країни, та чи можна вважати її учасником збройного конфлікту, не зважаючи на відсутність такого офіційного оголошення нею.
Повертаючись до Інструкція Сан-Ремо, нагадаємо, що відповідно до пункту «в» ст. 10 цього міжнародного документу, при дотриманні інших норм права збройного конфлікту на морі, військові дії військово-морськими силами правомірні у виключній економічній зоні та на континентальному шельфі нейтральних держав або над такою зоною чи шельфом.
При цьому, мають бути дотримані лише конкретно визначені інтереси нейтральної держави але прямо не вимагається отримання її згоди. Але, якщо це не нейтральна держава, умови дій, зокрема й щодо суден під прапором такої держави, звісно становляться іншими.
Також відомо про наміри агресора розмістити військово-морську базу в Судані. З цього постає інше питання: чи має перехідна адміністрація цієї країни, що перебуває у режимі безвладдя, зрозуміти очікувану міжнародно-правову оцінку її дій та які будуть наслідки згоди Судану на здійснення з його території агресивної військово-морської діяльності.
У цьому вимірі, серед іншого, слід згадати про парламентську заяву «Про агресію російської федерації в районах Чорного та Азовського морів і Керченській протоці», затверджену постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2022 року № 2595-IX та спрямовану до ООН, Європарламенту, ПАРЄ, парламентських асамблей ОБСЄ та НАТО, урядів та парламентів держав світу.
У цій заяві Україна нагадує про принцип використання морів в мирних цілях та про те, що блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави кваліфікується як акт агресії, а агресивна війна є злочином проти міжнародного миру.
Крім констатації зазначеної форми морської агресії український парламент зазначає, що держави-члени ООН зобов’язані підтримувати міжнародний мир та безпеку та з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії або інших порушень миру. Таким чином не лише констатація та засудження морської агресії, але й обов’язок протидії такій агресії виникає для усіх цивілізованих країн світу.
У згаданій заяві також згадується про державну політику рф щодо прогресуючої мілітаризації районів Чорного та Азовського морів і Керченської протоки, систематичних випадків ускладнення або блокування рф міжнародного судноплавства, що підриває безпеку і стабільність в регіоні та за його межами.
Також у документі український парламент вказує на багаторічну послідовність і системність політики рф, спрямованої на завдання прогресуючої шкоди Україні як морській державі та перешкоджання її морегосподарській діяльності.
Можна констатувати, що описані вище та пов’язані із окупованим Кримом дії режиму Асада прямо сприяють рф у вчиненні відповідних описаних у заяві № 2595-IX протиправних діянь морської агресії.
