Кримські сценарії газової логістики росіян в Африці

Катастрофа з двома танкерами-газовозами, під час прихованого перевантаження вантажу з борту на борт біля узбережжя окупованого Криму на початку 2019 року вперше наочно показала наслідки безвідповідальних дій росії при застосуванні тіньових газових схем на морі.
Експерт нашої Асоціації Едуард Плешко пропонує аналітичне дослідження стратегії росії на фронті гібрідної війни зі створенням нового тіньового газового флоту.
Для аналітиків давно очевидно, що рф цілком спирається на олігархічну економіку, зрощену переважно на нафтогазовій монополії, яка включає не просто масштабні, а навіть глобальні протиправні схеми.
Поточна ситуація для багатьох не є таємницею та не залишає сумнівів, що влада росії й надалі буде нещадно використовувати наявні природні ресурси та побудовані на них інструменти впливу.
Проте, в Європі ці загрози бачать досить чітко та чинять спротив. Забезпечити значний тиск на Китай та Індію росії вже проблематично. Ігнорування інтересів США та просування під їх боком у Латинській Америці дуже гостро та не завжди фізично можливо.
Тому Кремль усіма силами силами взявся за деякі країни Глобального Півдня. З прямим пограбуванням природних ресурсів африканських держав нібито все зрозуміло, але політично складно та й хочеться більшого.
Нова хвиля такої «дружби» простежується з Південно-Африканською Республікою (ПАР), де на даний час виникла реальна перспектива значного енергетичного дефіциту, зумовленого скороченням постачання мозамбікського газу магістральним газопроводом ROMPCO (Republic of Mozambique Pipeline Investments Company) довжиною 865 кілометрів, який з’єднує родовища Мозамбіку з промисловим серцем ПАР у місті Секунда.
Понад 20 років цей трубопровід качав газ із мозамбікських родовищ Панде та Темане до ПАР, забезпечуючи близько 90% потреб її промислового сектору через компанію Sasol. Проте, родовища Мозамбіку стрімко виснажуються, і за прогнозами, поставки з них повністю припиняться у 2027 році. Для ПАР це означає енергетичну катастрофу.
У цьому контексті «білі та пухнасті» державні російські компанії «Роснєфть» та «Газпром» опрацьовують механізм «добросусідської» участі у проєктах на територіях ПАР та Мозамбіку з будівництва інфраструктури для прийому та транспортування російського газу LNG, перевезти який планують за допомогою опрацьованої схеми використання «тіньового флоту».
LNG – це зріджений природний газ, охолоджений до рідкого стану за атмосферного тиску та екстремально низьких температур, якому потрібні кріогенні ізольовані резервуари для перевезення морськими танкерами-газовозами. Трубопроводами у рідкому вигляді він не транспортується.
У порту Матола, який функціонує у передмісті столиці Мозамбіку Мапуту планують на постійній основі пришвартувати плавучу установку зі зберігання та регазифікації (FSRU) на яку газовози постачатимуть LNG з різних міжнародних джерел для подальшого перетворення назад у звичайний газ (регазифікації) і вже потім подавати в систему ROMPCO.
До того ж, термінал у Матолі будується не лише для можливого транзиту в ПАР, а й для забезпечення паливом нової гігантської парогазової електростанції Beluluane потужністю 2000 мегаватт. Частина регазифікованого газу спалюватиметься на місці для генерації електрики, яка також експортуватиметься до дефіцитної енергосистеми ПАР, а також, “приємним бонусом” до Есватіні та Ботсвани.
Але, щоб надійно включитися у схему, росії потрібен не тільки політичний, а й силовий контроль, й вирішувати це питання будуть бійці “приватної” військової компанії рф «Африканський корпус» під приводом “військово-технічного співробітництва та протидії тероризму” у Мозамбіку, з наданням послуг фізичного захисту опрацьованого інфраструктурного проєкту.
Недавній досвід 2019 року показує, що близько 200 бойовиків від «Вагнер» вже допомагали уряду Мозамбіку у боротьбі з ісламістськими бойовиками Ансар аль-Сунна у північній провінції Кабо-Дельгадо – саме там, де зосереджені найбільші родовища газу та передбачені термінали проєктів “TotalEnergies” та “ExxonMobil”.
Власне «Африканський корпус» був сформованим на заміну «Вагнера» та він є “приватним” лише у пропагнадистському просторі, фактично “корпус” є військовою структурою спецпризначення, підпорядкованою міністерству оборони рф, забезпечується ним та діє під кураторством заступника міністра Юнус-Бека Євкурова та російьскої військової розвідки.
Дослідницька організація “Robert Lansing Institute” у власному звіті дослідила та показала чіткий зв’язок між розгортанням «Африканського корпусу» та наступним задіянням енергетичної інфраструктури рф.
Стратегія розгортання «Африканського корпусу» в Малі, Нігері, ЦАР та Буркіна-Фасо демонструє однакову шаблонну схему, що розпочинається військовою допомогою у боротьбі з “вдало знайденими” нібито “терористами”, чомусь з подальшим силовим контролем за ресурсоносними інфраструктурними об’єктами.
До слова, у попередньому конфлікті у Кабо-Дельгадо росіяни врешті зазнали поразки та поступилися місцем компаніям із ПАР і урядовим військам Руанди.
Проте, так просто кинути у Мозамбіку головний морський порт Мапуту, розташований на березі Індійського океану, з інфраструктурою для перевалки газу для росії неможливо. Тому, завдання забезпечення точкового силового контролю «сірих» портових вузлів і інфраструктури газової перевалки в районі Мозамбіцької протоки, змушують передбачити направлення бійців «Африканського корпусу» до Мозамбіку.
За “дивним збігом”, нібито “сторонні” та “не пов’язані” з Москвою експерти значно активізували просування думок, що використання мозамбіцьких портів дозволяє ПАР оперативно диверсифікувати логістику та знизити навантаження на власні порти, такі як Дурбан чи Річардс-Бей.
Хоча на даний час і уряд ПАР зовсім не проти інвестицій у розвиток інфраструктури, яка дозволить імпортувати газ, зокрема через власний порт Річардс-Бей, де знахождиться “Zululand Energy Terminal”, тут росія змушена діяти акуратніше. Політична система ПАР – це демократія зі складною коаліційною системою. Незалежність судової гілки влади, потужний приватний сектор і опозиція, наприклад, “Демократичний альянс” унеможливлюють пряме протекторатне управління з Кремля.
Хоча для російських олігархів участь в проєктах LNG у ПАР приваблива, як постачальника палива та трубопровідного обладнання, як інвестора та підрядника будівництва та експлуатації терміналів LNG, попутно можливі “інвестиції” рф у газові ТЕС та інші інфраструктурні об’єкти, що повністю відповідає критеріям кремліської експансіоністської політики щодо країн Африки.
Проєкт “Zululand Energy Terminal”, поки просувається вкрай повільними темпами через фінансові труднощі південноафриканського уряду, що дозволяє росії здійснювати вплив обмеженими ресурсами, захоплюючи ринок поступово.
Намагання росії взяти участь у розвитку LNG інфраструктури в Африці є не стільки «темною» економікою, але чітким вирішенням політичного завдання із формування альтернативи азійським та європейським ринкам. Кремль прагне, шляхом диверсифікації світових газових потоків, отримати стійкі джерела валютних надходжень для подальшого ведення війни проти України та частково компенсувати втрати від дії міжнародних санкцій.
Також, розширення економічної присутності рф у ПАР та інших країнах Африки зміцнює її політичний вплив у рамках БРІКС, тримаючи під контролем росії енергосектор ПАР та Мозамбіку. Тому «Газпромбанк» і «Роснєфть» вже пропонують фінансування та інжиніринг в обмін на довгостроковий контроль над логістикою.
Куди підуть зароблені гроші? Не має сумнівів, насамперед, на відновлення військового потенціалу рф та іншу «імперську велич» росії. Автору також відомі думки деяких аналітиків, які вбачають у діях росії й прихований намір створити довгостроковий плацдарм у Південній Африці для майбутніх претензій на ресурси Антарктиди.
Безстроковий Договір про Антарктику 1959 року та Протокол про охорону навколишнього середовища (Мадридський протокол) забороняють там видобуток корисних копалин. Проте відома позиція росії, яка вважає, що термін дії протоколу може бути переглянутий.
До того ж, російська державна компанія «Росгеологія» протягом вже багатьох років проводить сейсморозвідувальні роботи в Південному океані (зокрема через бази в ПАР), картографуючи запаси вуглеводнів Антарктичного шельфу, які за оцінками рф складають понад 70 млрд тонн нафти й газу.
Важливо, що поки росія не втрачає зацікавленості й в африканських країнах, які допомогають вирішувати поточну задачу забезпечення діяльності тіньового флоту у перевезеннях підсанкційної нафти. Наша Асоціація неодноразово докладно аналізувала різноманітні аспекти використання тіньового нафтового флоту росії.
Зараз зауважимо лише на деякі важливі африканські аспекти проблеми. Зокрема, рф створила своєрідний «Дикий Захід» в акваторії Гвінейської затоки, де користуючись відвертою слабкістю інститутів морської безпеки африканських країн з виходом до морю, організовує під їх прапорами експлуатацію старих суден віком понад пятнадцять а то й двадцять років. При цьому для портконтролю імітується формальний технічний огляд.
Для цього, за необхідності, застосовується й схема оперативного «стрибка за прапором» (Flag Hopping) шляхом багаторазової та швидкої зміни юрисдикції реєстрації судна для ускладнення його відстеження міжнародними регуляторами У цій групі західно-африканських країн зафіксовано різкий сплеск реєстрації високоризикових танкерів у таких державах, як Бенін, Коморські Острови, Гамбія, Гвінея, Сьєрра-Леоне та Камерун.
Для прикладу, згідно зі звітом Інституту безпекових досліджень (ISS), за рік національний морський реєстр Камеруну зріс на 126 % за рахунок російських танкерів, у зв’язку з чим США, Великобританія та ЄС внесли до чорних списків понад 110 суден під прапором Камеруну.
Одночасно, з іншого, східного боку Африки діє схема відвертих махінацій з юрисдикціями країн, які взагалі не мають виходу до моря, які здійснюють його, як правило, через порти того ж Мозамбіку, та які не мають навіть формальних органів морської влади та офіційних морських реєстрів.
Тут діє схема з прикриття утильних суден документами та прапорами країн, про які їх державні органи навіть не здогадуються. За даними Robert Lansing Institute, понад 50% усіх виявлених у світі випадків використання фальшивих прапорів припадає саме на такі африканські юрисдикції.
Для прикладу можливо згадати виявлення Німеччиною тіньового танкеру “Rangevil”, який використовував повністю фальшиву реєстрацію Зімбабве. Міжнародна морська організація (IMO) зафіксувала, що всі судна під прапором держави Есватіні були фальшиво зареєстровані. Аналогічна ситуація з Малаві.
Така усталена практика використання африканських прапорів свідчить про те, що тіньовий флот росії остаточно трансформується з тимчасового рішення на систематичну мережу обходу санкцій з чітко продуманим алгоритмом дій.
Також танкери під африканськими прапорами перейшли до системної тактики регулярного перевантаження нафти у відкритому морі з борта на борт STS (Ship-to-Ship), з вимкненими транспондерами (AIS), що створює колосальні загрози для екології.
У листопаді 2023 року Асамблея IMO змушено ухвалила резолюцію A.1192(33), яка закликає держави-члени посилити боротьбу з незаконними операціями тіньового флоту та запобігати шахрайському використанню реєстрів.
Це не зупинило росію. Навпаки, вже відомо про подальший розвиток тіньових схем. Видання “Financial Times” нещодавно звернуло увагу, що росія, готуючись до посилення санкцій Євросоюзу, які наберуть чинності у 2027 році, розширює тіньовий флот суден для перевезення LNG.
За даними видання, тільки за останні шість місяців росія придбала не менше восьми вживаних LNG танкерів. Крім того, до складу флоту увійшли перші два газовози, побудовані на російській судноверфі “Звезда”. Загалом, москва вже збільшила такий флот до 25 газовозів, щоб зберегти експорт палива після заборони постачань російського LNG до країн ЄС.
Як зазначає “Financial Times”, росіяни задіяли для експорту газу таку саму схему, що застосовується під час постачань нафти. Для цього судна реєструють через пов’язані з росією компанії в Дубаї, Гонконгу та Сингапурі, використовують “зручні” прапори, вимикають системи ідентифікації та перевантажують газ з судна на судно, приховуючи його походження.
Раніше ми писали про схему «Floating Storage & Transshipment», яка передбачає, що арктичні судна доставляють газ до плавучих сховищ поблизу Мурманська або Камчатки. Далі його перекачують на звичайні «тіньові» LNG танкери для тривалого транспортування в африканські чи азійські порти.
Чи може зупинити росію зростання практичних небезпек обраної тактики. Повернемося до згаданої на початку катастрофи у берегів окупованого Криму, де добре відомо про наслідки використання тіньових схем двома газовозами у 2019 році.
Газовози «Maestro» номер IMO 8810700 та «Candy» номер IMO 9005479 під прапором Танзанії, наочно продемонстрували які наслідки має російській тіньовий бізнес. Судно «Maestro» перебувало під санкціями США за поставки нафтопродуктів та газу до Сирії, тому “офіційно” до порту заходило, тому розпочало незаконну рейдову перевалку газу за схемою STS безпосередньо у морі.
Під час перекачування стався витік газу з подальшим вибухом і масштабною пожежею, яка охопила обидва судна. Через високу температуру та горіння газу під тиском пожежа тривала понад місяць. Із 32 членів суднокоманд 14 осіб загинули, 6 зникли безвісти й надалі були визнані загиблими, 12 були врятовані. Обидва судна зазнали критичних ушкоджень і вигоріли вщент.
На відміну від нафти, експорт LNG має значно вужче коло терміналів зрідження та регазифікації. Відстежити газовоз за супутниковими знімками та температурними трекерами також простіше, ніж нафтовий танкер.
Раніше порти ЄС, наприклад, Зебрюгге в Бельгії масово використовувалися рф для комерційних STS-перевалок з арктичних танкерів льодового класу на звичайні газовози. Введені заборони заблокували цю можливість.
Крім того, затверджено рішення про повне ембарго на імпорт російського LNG за довгостроковими контрактами з 1 січня 2027 року. Саме після цього рішення росія почала активно створювати масштабний тіньовий газовий флот.
Хоча експерти Асоціації мають деякі сумніви щодо достатньої ефективності вжитих санкцій, спираючись на власний аналіз, наприклад, залученості грецьких газовозів до обслуговування інтересів рф. Як ми писали раніше, російський експорт природного газу з двох основних російських проєктів “Новатек” “Yamal LNG” та “Arctic LNG-2” критично залежить від спеціалізованих газовозів криголамного класу.
Окрім російського спеціалізованого флоту, значний обсяг перевезень перебрала на себе грецька компанія “Dynagas”, яка належить мільярдеру Георгіосу Прокопіу. Саме він контролює значну частку світового флоту танкерів класу Arc7 та ледових газовозів, які безпосередньо вивозять газ із російських родовищ.
За даними міжнародних аналітичних агентств та Financial Times, лише компанія “Dynagas” на 11 спеціалізованих газовозах здійснила понад 140 рейсів, перевізши понад 10 мільйонів тонн російського LNG до Європи та Азії.
У липні 2026 року під час узгодження 21-го пакету санкцій ЄС саме уряд Греції захищаючи інтереси своїх судновласників, перш за все “Dynagas”, виступив проти повної заборони на транспортування російського LNG європейськими операторами до третіх країн. В результаті Афіни вибороли обмежений виняток (exemption), який дозволив продовжити обслуговування довгострокових контрактів на перевезення російського газу.
Робота з російськими енергоресурсами забезпечує грецьким операторам фрахтові надбавки на рівні 30-40 % вище від ринкових. За оцінками “Financial Times”, за останні три роки грецькі танкерні компанії (серед яких “Dynagas” й “Dynacom”, “Minerva Marine”, “Stealth Maritime”, “Polembros”) отримали понад 3,8 мільярдів доларів доходу безпосередньо від обслуговування російського експорту.
Варто додати, що компанія “Dynacom” згаданого вище власника є й одним із найбільших перевізників російської сирої нафти, та за оцінками розслідувачів, за останні три роки отримала щонайменше 915 мільонів доларів доходу від цієї діяльності, що є найвищим показником серед усіх грецьких судноплавних компаній.
Окрім безпосереднього фрахту, грецькі судновласники масово продають свої старі танкери та газовози підставним офшорним компаніям у ОАЕ, Омані, Гонконгу, формуючи судноплавний ресурс російського тіньового газового флоту.
Зазначені висновки базуються на перехресній верифікації з кількох незалежних джерел, а саме розслідувань “Financial Times” та “Argus Media” щодо фінансових потоків грецьких операторів, аналіз фрахтових ставок та судноплавних реєстрів; моніторингу виходу танкерів/газовозів із російських портів, розшифровки даних AIS та фіксації перевантажень STS.
Також вони обґрунтовуються даними про зміну власників, прапорів, операторів суден та структурою судноплавних холдингів.
Раніше, досліджуючт відповідний кримський вимір цих афер, ми писали, що грецькі судновласники залишаються ключовим компонентом діяльності тіньового флоту. Родинно-спадковий та замкнений по власності характер їх бізнесу, широке коло впливу у грецькій політиці та медіа, а також у глобальній морській інфраструктурі, зв’язки цих родин у США та Великобританії, роблять цих судновласників вкрай резистентними до санкційних процесів.
Водночас саме родинна природа цього бізнесу робить саме персональні санкції до фізичних осіб – бенефіціарів ключовим фактором, якій може зумовити перегляд їх деструктивної діяльності з підтримки нафтової воєнної машини Кремля.
Не залишають сумнівів й дипломатичні джерела та протоколи Ради ЄС, зокрема, звіти щодо позицій країн-членів під час обговорення 14-21 пакетів санкцій ЄС проти рф, де саме Греція офіційно блокувала повне ембарго на надання послуг з транспортування російського LNG.
Але, санкції все ж демонструють росіянам негативні перспективи, тому вони активізували створення власного тіньового газового флоту. За даними розслідувань “Financial Times” та аналітиків “Windward”, основу закупленого рф флоту складають судна, побудовані у 2005-2006 роках, наприклад, танкери-газовози “Kosmos”, “Orion”, “Merkuriy”, “Luch”.
Ці судна мають масу критичних порушень безпекових стандартів SIGTTO (Міжнародного товариства операторів газовозів та терміналів) та загального морського права в частині експлуатації.
Зокрема, стандарти SIGTTO вимагають, щоб перевалка з борту на борт проводилася за ідеальних погодних умов, з акредитованими лоцманами, сертифікованими кріогенними шлангами та під наглядом супутникових систем.
Зафіксовано, що тіньові танкери-газовози рф проводять STS із вимкненими або підробленими сигналами AIS, часто в небезпечних акваторіях, щоб приховати походження газу з підсанкційного заводу «Арктик LNG -2». Для безпечної роботи з LNG-судно повинно мати страховку від провідних клубів P&I, що гарантує технічний аудит.
Але судна тіньового газового флоту росії застраховані в сумнівних компаніях рф або взагалі не мають міжнародного покриття. Без цього верифікувати справність автоматичних систем аварійного вимкнення (ESD), що є критичною вимогою SIGTTO, просто неможливо.
Проблему відсутності сертифікованого страхування доповнює людський фактор та технічний сервіс. Через санкції провідні розробники кріогенних технологій (як-от французька компанія GTT) розірвали контракти з рф, що змусило російських операторів обслуговувати мембранні системи самотужки або через фіктивні фірми-прокладки в Дубаї чи Гонконгу, залучаючи суднокоманди без належної міжнародної сертифікації для роботи в екстремальних арктичних умовах.
Оскільки заміна кріогенного обладнання та сервіс LNG-суден критично залежать від іноземних технологій, санкції проти цього сектору вбачаються набагато ефективнішими, ніж у нафтовій сфері.
У міжнародному морському та санкційному праві не існує універсального глобального правила про обов’язкове декларування продажу будь-яких LNG-танкерів третім країнам.
Намагаючись усунути цю прогалину та зупинити перепродаж суден через фірми-прокладки в Дубаї чи Сінгапурі, у липні 2026 року Євросоюз ухвалив черговий пакет санкцій, який ввів обов’язкове декларування продажу будь-яких LNG-танкерів третім країнам для компаній-резидентів ЄС.
Окрім цього, розглядається повна заборона на продаж таких суден рф. Створено юридичну базу, за якою під санкції потрапляють судна забезпечення (бункерувальники, буксири), що допомагають тіньовому флоту.
Також на рівні ЄС, Великобританії та США введені обмеження та заборони на продаж суден, зокрема, й нафтових та газових танкерів до рф чи пов’язаним із нею структурам задля запобігання створенню «тіньового флоту».
Наша Асоціація уважно спостерігає за функціонуванням тіньового газового флоту росії та працює над підготовкою відповідних пропозицій.