У серії наших розслідувань про згубний вплив російських спецслужб на Францію, ми неодноразово робили акцент на результатах такої злочинної діяльності. Вони являють собою політичну дезорієнтацію суспільства, дестабілізацію громадянського порядку і падіння іміджу та статусу легітимного уряду. Цим росія користується у своїх цілях, знаходячи “прогалини” в умах тих, хто сумнівається або розчарований, щоб пізніше просувати свої наративи і пропаганду. Тому Кремль продовжує фінансувати проросійських адептів у французькому політикумі та істеблішменті, а також просувати діяльність своїх “ручних” організацій, фондів і спільнот. У потрібний момент росія, немов якийсь вірус, просто “вбудовується” в порядок денний, що виникає в процесі штучного “розхитування” ситуації в європейських країнах, а також звертає свою увагу на низку радикальних або маргінальних угруповань, пропонуючи свою “допомогу” в популяризації якого-небудь руху, натомість змушуючи учасників займатися розповсюдженням кремлівських наративів і пропаганди. Таку стратегію росія вже апробувала в багатьох країнах ЄС. Франція не стала винятком.
Сьогодні ми детально розберемо один рух, шлях якого на початку взагалі не передбачав якогось зовнішнього втручання. Його історію важливо розуміти і знати, щоб усвідомлювати те, що відбувається сьогодні у Франції, щоб не повторити подібного в майбутньому не тільки в ній, а й в інших країнах. Цей матеріал буде таким собі “посібником” із того, як не потрібно займатися розвитком громадянського руху, хоч би якої ідеологічної спрямованості він мав, якщо ви хочете, щоб він залишався незалежним і не став маргінальним.
“Жовті жилети” або як соціальний протест може стати джерелом російської пропаганди
Рух “Жовтих жилетів” (“Les Gilets jaunes”) розпочався восени 2018 року у Франції і став широкомасштабним соціальним рухом протесту проти економічної політики уряду президента Еммануеля Макрона. Назва з’явилася через те, що протестувальники одягали жовті світловідбивні жилети для самоідентифікації. Важливо нагадати, що Франція є демократичною країною і, якби згодом учасники руху не порушували громадянський порядок – він цілком міг би мати законне право на існування, адже в нормальній державі тільки через обґрунтовану конкретизацію своїх невдоволень жителі можуть впливати на політичний процес. Кейс із “Жовтими жилетами”, на жаль, не став прикладом такої демократично усвідомленої поведінки. З перших днів вона набула децентралізованого та досить хаотичного характеру в організації.
Цей спонтанний громадський рух бере свій початок із закликів у соціальних мережах протестувати проти підвищення цін на автомобільне пальне внаслідок збільшення внутрішнього податку на споживання енергоносіїв (TICPE). Демонстрації відбувалися переважно в суботу в маленьких містах і селищах.
У колонці, опублікованій в газеті Le Monde за 20 листопада 2018 року, соціолог П’єр Мерль пише, що «рух “жовтих жилетів” нагадує «жакерії [середньовічні селянські повстання в селах] дореволюційної Франції та періоду революції». Французький історик Жерар Нуарьєль, відомий завдяки своїм дослідженням історії імміграції, расизму та робітничого класу у Франції, автор книги «Народна історія Франції. Від Столітньої війни до наших днів», не погоджувався із цим твердженням. Він пояснив, що вони не можуть бути зіставлені, назвавши головні відмінності:
«Перша відмінність від середньовічних “жакерій” полягає в тому, що переважна більшість осіб … не належать до найбільш знедолених верств суспільства. Це вихідці з народу або дрібного середнього класу, які принаймні володіють автомобілем. Тоді як “Велика жакерія” 1358 року була відчайдушним кроком бідноти, що вмирає від голоду, в умовах Столітньої війни та епідемії “чорної смерті”. Друга і, на мою думку, найважливіша відмінність стосується координації дій. Як окремі індивіди контактують між собою у спільній боротьбі?.. Наскільки я знаю, ніхто не акцентував увагу на тому, що насправді складає новаторство «жовтих жилетів», а саме на початковому національному вимірі цього стихійного руху. Йдеться, власне, про протест, який одночасно розгорнувся у всій Франції (включно із заморськими департаментами), але з дуже незначною мобілізацією на місцях. Загалом день маніфестації зібрав менше ніж 300 тисяч осіб. Це скромний результат, якщо порівнювати із великими народними демонстраціями».
На початку руху основними діячами, які його підтримували, був Ерік Друе, який запустив заклик до мітингу у Facebook 17 листопада 2018 р. Для короткої характеристики цього персонажа можна відзначити, що він має вагомий список судових справ за звинуваченням у порушенні порядку, а також у період 2018-2020 років його підтримував «одіозний» Меланшон. Крім того, Друе можна назвати звичайним прикладом середнього анархіста. Однак його роль лідера громадського руху не була визнана судами у 2020 році. Паризький апеляційний суд зазначав, що він міг просто передавати інформацію до ЗМІ, не будучи організатором мітингів.
З-поміж інших «популярних» особистостей, пов’язаних із «жилетами», можна назвати імена Прісцилії Лудоски, Жаклін Муро, Максим Ніколь, Фабріс Шлегель, Бенджамін Коші та Крістоф Шаленсон. Усі вони були представниками середнього класу Франції. Політолог Жером Фурке, директор Французького інституту громадської думки, наголошуючи на децентралізованості руху, називав символічні постаті, такі як Максим Ніколь, Інгрід Льовавасер та Ерік Друе, які були репрезентативними для професій, які страждають низьким ступенем заробітної плати, які й займалися активною мобілізацією суспільства.
Також важливо відзначити, що ще задовго до публікації розслідувань про канали спонсорування руху та джерел впливу, Нуарьєль поставив головне питання, по суті якого криється одна з головних відмінностей «жаків» від «жилетів»: «Чому приватні канали, чий капітал належить жменьці мільярдерів, стали тепер заохочувати такі народні рухи?» У цьому сенс того, чому спонтанний рух незабаром втратив зв’язок з історичним протестним характером французів – він втратив ініціативність і альтруїзм після того, як отримав зовнішнє фінансування і почав асоціюватися з впливом з Кремля.
Рішення про підвищення цін на пальне у 2018 році не виникло на порожньому місці в уряду Еммануеля Макрона. Воно було викликане виконанням зобов’язань Франції щодо скорочення викидів парникових газів. Нуарьєль зазначав:
«Повстання проти податків відіграли надзвичайно важливу роль у народній історії Франції. Я навіть вважаю, що французький народ сформувався завдяки та всупереч податкам. Тому немає нічого дивного, що поштовхом для руху «Жовтих жилетів» стало неприйняття нових податків».
Однак рух став ширшим і почав висувати вимоги щодо соціальної справедливості та скорочення податків. Після цього в учасників з’явилися дещо інші вимоги, такі як скорочення військових витрат Франції та вихід країни з ЄС. Мітинги та протести стали набирати обертів, виходячи за межі дозволеного. Якщо починалося все із незаконного перекриття доріг та магістралей, то пізніше деякі учасники почали провокувати реальні конфлікти. З’явилося насильство, за яким людей наслідували жертви. Ці не численні випадки були голосно розтиражовані у ЗМІ: спочатку у французьких, після чого і у світових. Деякі уряди інших держав (наприклад, путінський політичний апарат) почали безсовісно гіперболізувати кількість жертв, а також висвітлювати реакцію французького уряду та поліції у не кращому світлі, що призводило до мобілізації радикалів і, звичайно ж, маргінальних особистостей на кшталт Меланшона, Ле Пен та багатьох інших. .
Збираючи результати різних соціальних опитувань, проведених за політичними напрямами руху, вчені Закарія Бендалі та Альдо Руберт зазначали, що «політична орієнтація руху залишається невизначеною», оскільки опитані учасники часто плуталися у відповідях або взагалі не могли виразно сформулювати їх. Узагальнюючи ідеї та цілі учасників все ж таки мали більше ультраправий характер.
Нуар’єль пояснював те, чому рух став виходити з-під контролю, а також прогнозував провал його підтримки в очах французького суспільства:
“Подібний рух насправді приречений на провал, адже ті, хто його пожвавлює, позбавлені будь-якої традиції автономної боротьби, будь-якого досвіду громадянського активізму. Якщо він набиратиме потужність, то дедалі більше стикатиметься з протистоянням громадян, які не хочуть бути заблокованими, і ці конфлікти будуть зациклено крутити по всіх каналах… Відсутність політичного обрамлення, здатного визначити колективну стратегію та позначити народне невдоволення мовою класової боротьби, – це ще одна ознака слабкості, адже така ситуація торує шлях для будь-яких відхилень… Упродовж акції “Жовтих жилетів” лунали ксенофобські, расистські, сексистські та гомофобські думки. Звісно, вони були в меншості, але їм достатньо лише потрапити в медіа (як це і сталося наступного дня), щоб дискредитувати весь рух”.
Після різкої зміни риторики руху, правоохоронці Франції, медіа, науковці та активісти почали розслідувати те, ким насправді куруються “жилети”. Тоді й було виявлено, що рух отримував фінансову та інформаційну підтримку від росії.
Виявлення зв’язків із Кремлем
Є кілька прикладів, які підтверджують вплив росії на рух “Жовтих жилетів”. Зокрема, Французька служба безпеки заявила, що фахівці знайшли спроби втручання з боку російських організацій у цей рух. Було виявлено, що певні російські медіа та соціальні мережі, як-от Sputnik і RT, підтримували “жилети”, надаючи їм інформаційного розголосу та поширюючи фейкові новини про політичну ситуацію у Франції. Згодом, на подальших акціях руху почали з’являтися і прапори так званих псевдодержавних формувань окупованих частин східних регіонів України, лунали антиєвропейські та антиукраїнські гасла, а особливо активні учасники здійснювали незаконні поїздки до окупованого Криму.
На тлі того, що відбувалося в той період, Президент Франції Еммануель Макрон відмовився надати акредитацію журналістам з Росії для висвітлення діяльності в кулуарах Єлисейського палацу, зазначивши, що це дійсно згубно впливає на Францію. За його словами, очевидно, що радикалізовані “Жовті жилети” були “рекомендовані” з-за кордону.
За даними звіту Французької парламентської комісії розвідки про діяльність “Жовтих жилетів”, який був опублікований у 2019 році, росія мала певний вплив на рух “жовтих жилетів” у Франції, а також могла здійснювати його фінансування.
Також відомо, що проросійські Twitter-акаунти поширювали дезінформацію про протести “Жовтих жилетів”, намагаючись злочинно загострити ситуацію і зруйнувати репутацію президента Франції Еммануеля Макрона. Про це повідомляло видання Bloomberg з посиланням на дані Альянсу забезпечення демократії – підрозділу Німецького Фонду Маршала в США, який стежить за прокремлівськими Twitter-акаунтами. Фахівці заявляли, що серед 600 облікових записів Twitter, які, як відомо, поширюють погляди Кремля, найпопулярнішим хештегом був #giletsjaunes, французька назва для протестів “Жовтих жилетів”. “
Акаунти, які аналізує Альянс, як правило, публікують новини зі США та Великої Британії. Але останніми тижнями вони активно висвітлюють протести у Франції. Цей показник свідчить про те, що існує зацікавленість у посиленні конфлікту”, – заявляв виданню експерт Альянсу Брет Шаффер.
У той період активно поширювалася інформація про те, що нібито французька поліція перебуває “на межі заколоту і готова підтримати протести”. Але Шаффер зазначав, що такі заяви не підтверджувалися реальними фактами, а активність російських ботів нагадувала інші кампанії з поширення дезінформації. До того ж переважна більшість посилань, які розміщувалися в постах, вели на новини російських медіа.
Кремлівський диктатор Путін 2019 року на зборах “Ради при президенті рф з розвитку громадянського суспільства і прав людини” згадував акції “Жовтих жилетів” у суперечці з російськими “правозахисниками”, провокаційно заявляючи: “Ми ж із вами не хочемо подій, схожих на Париж”. Подібні фрази раніше він говорив, торкаючись теми Революції гідності, яка відбувалася, зокрема, і в окупованому сьогодні Криму. Тільки різниця полягає в тому, що українська Революція була зумовлена злочинним режимом Януковича, втручанням Москви у внутрішню політику України, а також підготовкою Кремля в грудні 2013 року до здійснення злочинної операції “Кримська весна”. Українці не хотіли незаконного поглинання країни агресором, а ось “жилети”, які спершу виступали з позиції “соціальної незгоди з реформами”, незабаром потрапили під контроль маргінальних сил і проросійських адептів впливу, через що мітинги стали носити провокаційний, насильницький характер.
Науковці з французького Інституту геополітики, Колін Жерар, Гільєм Маротте та Локман Саламатіан, детально вивчали як російські медіа через політичні спільноти в соціальних мережах займалися тиражуванням “Жовтих жилетів”, окремо наголосивши в резюме, що росія займається подібною злочинною діяльністю з 2010 року, а у 2016 від неї постраждали США під час кампанії президентських виборів, коли переміг “одіозний” Дональд Трамп. Через Streaming API вони змогли встановити зв’язок між проросійськими акаунтами, які займалися популяризацією Жовтих жилетів, і спільнотами у франкомовному сегменті Twitter, які займалися поширенням необхідних наративів Кремля під час президентської кампанії, в ході якої Еммануель Макрон став президентом. Завдяки ручному аналізу вони змогли згрупувати п’ятнадцять проросійських спільнот за чотирма основними категоріями:
У першій категорії зібрані спільноти, об’єднані навколо акаунтів ЗМІ. Вона складається з місцевих і національних ЗМІ, веб-ЗМІ та громадянських ЗМІ, які представляють 16,78% акаунтів у графіку. Серед них спільнота, що складається з 3 642 акаунтів, об’єднаних навколо журналіста France Bleu Savoie, який опублікував відео зі сценою насильства під час блокади “Жовтих жилетів” у Шамбері 17 листопада, воно було ретвітнуто 4 300 разів. До цієї категорії також входять дві спільноти, об’єднані навколо RT і Sputnik, які разом становлять 26,83% акаунтів на графіку.
Друга категорія концентрує спільноти, об’єднані навколо акаунтів вкрай правих діячів або партій, таких як Національний фронт, Патріоти або Дебют Франції, на частку яких припадає 4,19% акаунтів на графіку. У спільноті, близькій до RN, знаходяться акаунти прихильників ВПР Франсуа Асселіно і акаунти, пов’язані з рухом Алена Сораля Рівність і примирення. Нарешті, є спільнота акаунтів, близьких до крайніх лівих і France Insoumise, яка становить 16,59% акаунтів.
Третя категорія включає спільноти, об’єднані навколо акаунтів прихильників руху “Жовті жилети”, які становлять 11,6% акаунтів. Серед них є акаунти регіональних колективів “Жовтих жилетів”, які передають інформацію про демонстрації та відеозаписи різних дій. Одна з таких спільнот групується навколо іспаномовного акаунта, що підтримує “Жилетів”.
І нарешті, четверта категорія об’єднує спільноти, згруповані навколо акаунтів членів або прихильників En Marche!, на частку якого припадає 16,26% акаунтів на графіку. Є також дві спільноти, які не мають чітко визначеної політичної орієнтації та представляють 3,85% акаунтів на графіку.
У результаті вчені зробили низку важливих висновків: “…виявлення спільнот показує чотири основні категорії об’єднань, які взаємодіяли з російським медіаконтентом. Це крайні праві та крайні ліві, традиційні засоби масової інформації, що фінансуються росією, “Республіканська партія” і, нарешті, “Жовті жилети” та їхні прихильники. Ми спостерігали відносну фрагментацію ультраправих акаунтів, згрупованих у кілька спільнот, що представляють різну політичну течію (RN, Debout France, Les Patriotes, UPR). Решта ультраправих акаунтів, схоже, агреговані у спільнотах RT і Sputnik”.
У розслідуванні автори також зазначили: “Ми вважаємо, що висвітлення руху “Жовті жилети” російськими ЗМІ у Twitter дало їм змогу більше влаштуватися у французькому медіа-ландшафті… Ми вважаємо, що вплив, який зробила росія на рух “Жовті жилети”, не був, допоки не було доведено протилежне, результатом погодженої та скоординованої операції російської держави”.
Видання The Insider, що позиціонує себе як “опозиційне до російського режиму”, 18 листопада 2019 року публікувало статтю з документами, які підтверджують тісні контакти Кремля з політиками, що підтримували “Жовті жилети” у Франції, а також крайню праву партію “Альтернатива для Німеччини”. Йшлося про листи голови комітету “Держдуми” з міжнародних справ Леоніда Слуцького (більш відомого своїми сексуальними домаганнями, як зазначило видання), у яких він просив російські консульства надати візи низці європейських політиків. Серед них 9 громадян Німеччини, 25 громадян Франції, а також громадяни Іспанії, Італії, Латвії та інших країн.
Першими у списку запрошених французів були Мішель Ларів, член маргінальної лівої партії “Непокірна Франція” і громадський діяч, пізніше кандидат від “Лівих сил” Меланшона Максим да Сільва – обидва були активними учасниками “жилетів”.
Також 11 листопада 2019 року МЗС агресора публікувало в соцмережах зустріч Лаврова з “представниками французького громадянського суспільства” в резиденції російського посла в Парижі. The Insider повідомляв, що тема обговорення і склад учасників не публікувалися. Однак на двох фотографіях, опублікованих Захаровою, видно деяких функціонерів. Так би мовити, фейкових “представників” “громадянського суспільства” Франції, на суб’єктивну думку Кремля. На чолі столу сидів Дмитро де Кошко – постійний коментатор держканалів росії і таких закладів, як “Академія геополітики Парижа”, де велася активна кремлівська пропаганда, лунали наративи про неіснуючих “нацистів” в Україні та “загрози” від мусульман у Франції, а також про нібито “російський” Крим. Іншим запрошеним був Олів’є Берюйє – блогер, який створив сайт “Les Crises” (“Кризи”), що просував антимігрантські, антиєвропейські та антиукраїнські наративи, а також подавав до суду на авторку книжки “Мережі Кремля у Франції” Сесіль Весьє. На зустрічі був присутній і блогер Бертран П. Як вказувало видання, його кличка Sky, а справжнє ім’я невідоме. Він вів акаунт ThinkerView, де активно виступав за реванш “Жовтих жилетів”, проти французької влади та ЄС.
Військова агресія росії проти України: “позиція” руху
8 грудня 2018 року Служба безпеки України на своїй сторінці у Facebook заявила, що до протестів за участю руху “Жовтих жилетів” можуть бути причетні ФСБ і ГРУ агресора. Українське відомство опублікувало фотографію із зображенням двох учасників руху в жовтих жилетах із прапором незаконного квазіутворення “ДНР”, яке з 2014 року, як відомо, спонсорується Москвою. Ліворуч можна побачити Сорліна Фабріса – члена “Міжнародного аналітичного центру Катехон”, що діє під егідою спонсора псевдореспубліки, московського православного олігарха Костянтина Малофєєва та очолюваного ним Фонду Святителя Василя Первозванного. Праворуч на фото – Ксав’є Моро, незаконний спостерігач на фейкових “виборах” в ОРДЛО. І донині він проживає в РФ, будучи громадянином Росії з 2013 року. Також він є засновником “Європейського центру стратегічного аналізу” і функціонером злочинної ГО “Схід Франція – Солідарність Донбас”, яка підконтрольна і зараз російським спецслужбам. За інформацією СБУ вони обидва брали участь у військових діях проти України на Донбасі з боку російських бойовиків.
“Сьогодні ті самі радикали під прапорами так званої “ДНР” і під кураторством співробітників ФСБ і ГУ ГШ ЗС рф складають уже “практичний іспит”. За спиною мирних мітингувальників вони вдаються до організації заворушень та актів насильства у Франції”, – повідомляли в СБУ.
За інформацією СБУ російські спецслужби організовували аналогічні провокації в Бельгії, Німеччині, Болгарії, Польщі та в інших країнах, де проходили акції руху “Жовтих жилетів” або мітинги, на яких були присутні його учасники. Активно висвітлювали небезпеку від руху в Канаді.
Під час маніфестації “жилетів” 12 січня 2019 року в Парижі в об’єктиви телекамер потрапило дещо незвичайне. У “Жовтих жилетів” з’явилася власна служба, яка нібито стежила за “порядком”. Тих, хто в ній перебував, можна було ідентифікувати за білими нарукавними пов’язками. Один із них – у береті французького десантника на відео намагався “контролювати колону протестувальників”.
Людиною в береті виявився Віктор-Альфонсо Лента. Він був помічений у складі російських бойовиків на Донбасі раніше.
“Коли ми писали про його діяльність на Донбасі, дізналися, що він був членом бойової групи “Континентальна єдність”. У цієї групи, куди входили іноземці, була дуже погана репутація. Про них говорили як про дійсно жорстоких людей. У нас немає підтвердження, але ми також отримали інформацію від його колег, які злилися на нього за те, що Лєна катував людей на Донбасі”, – розповідав “Донбас.Реалії” французький журналіст Поль Гого, який розслідував діяльність своїх співвітчизників у складі злочинних бойових угруповань під заступництвом рф у районі окупованих частин Донецької області. Серед цих формувань був і Віктор-Альфонсо Лента.
Гого також зазначав: “Французи, які приїхали на Донбас, були членами радикальних груп, радикальних політичних партій. Частина – вкрай ліві, але більшість – вкрай праві. Вони приїхали на Донбас, щоб боротися проти капіталізму, проти олігархів, проти НАТО, проти європейських цінностей. Проти всього того, що вони ненавидять. Саме тому, думаю, зараз ми бачимо частину з них серед учасників протестів у Парижі”.
Таким чином, висновок напрошується сам собою: росія не просто використовувала рух заради популяризації своїх наративів щодо кремлівської антиєвропейської політики, а навмисне робила акцент на антиукраїнській пропаганді на тлі того, що учасники руху були максимально децентралізовані, що впливало на їхню схильність до насильства, ультраправих ідей та відсутності критичного мислення. Невідомо те, яким чином найманці потрапляли до лав “Жовтих жилетів”. Це могло відбуватися як після їхньої участі у злочинній військовій агресії РФ проти України, так і під час мітингів, коли російські спецслужби могли безпосередньо здійснювати вербування громадян Франції, користуючись хаотичністю того, що відбувається. Другий варіант є дуже правдоподібним, оскільки у Франції ще з 2017 року діяло самопроголошене “посольство” так званого квазіформування під назвою “ДНР” під проводом Г’юберта Фаярда.
Нова хвиля протестів: участь “жилетів” і повномасштабна війна рф проти України
Після активного “сплеску” руху у 2019 році, період з 2020 по 2021 рік можна охарактеризувати “навалою антиваксерів”, оскільки в цей час активно вирувала світова пандемія COVID-19. “Жилети” виступали і проти карантину, і проти маскового режиму. Після випуску американської вакцини “Pfizer” учасники руху стали протестувати і проти вакцинації, що, звісно, було репрезентовано пропагандою Кремля на російських телеканалах.
Однак час минав і наближався один із найстрашніших років в історії європейського континенту. 24 лютого 2022 року росія повномасштабно вторглася в Україну. Еммануель Макрон напередодні нападу намагався провести низку переговорів із путіним, вважаючи, що зможе його переконати. Це не допомогло. 24 лютого французький уряд і громадяни країни виступили з підтримкою України. З цього моменту починається новий етап спроб росії розхитати ситуацію всередині Франції.
Поки російські загарбники займалися геноцидом українського народу, прокремлівські адепти почали кампанію проти Еммануеля Макрона напередодні президентських виборів. Про те, як Марін Ле Пен намагалася “урвати” перемогу, ми писали раніше. Однак французи обрали вдруге Макрона, незважаючи на всі зусилля Кремля перешкодити цьому. “Жовті жилети” не змогли викликати масштабного резонансу в суспільстві, а спроби радикальних лівих вийти на акції – закінчилися нічим. Поліція швидко розігнала протестувальників, які хотіли знову перетворити столицю Парижа на арену для заворушень.
Еммануель Макрон протягом 2022 року посилював підтримку України в абсолютно всіх сенсах. Проросійські адепти намагалися мобілізувати суспільство “страшилками” про “падіння французької економіки” на тлі світових санкцій проти рф. Робили вони це не без допомоги Кремля. Однак розхитати ситуацію вдалося лише взимку, оскільки уряд Макрона почав впровадження нової пенсійної реформи. Вона була необхідна для поліпшення добробуту французів, а також для недопущення спустошення пенсійних фондів. Тому вік виходу на пенсію мав стати вищим. Це і стало “казус-белі” для проросійських функціонерів, організацій, а також маргінальних рухів на кшталт “Жовтих жилетів”.
На початку січня 2023 року на тлі контрольованих “протестів”, експерти зазначали, що Кремль поступово втрачає вплив на “Жовті жилети”, оскільки кількість протестувальників у Парижі становила близько 500 осіб, про що ми писали раніше. Пізніше вони були помічені на протестах, які були анонсовані на 23 січня, проте відбулися 19 січня, у день ухвалення Європарламентом Резолюції, що закликає до створення спеціального трибуналу над злочинним керівництвом росії і особисто над путіним, а також над його сателітом Лукашенком. Фактори “російського сліду” і вдалого “збігу” почали розслідувати французькі правоохоронці. Очевидці та журналісти повідомляли, що бачили близько 400-600 учасників “Жовтих жилетів”.
На мітингу 23 січня спостерігалася мала кількість “жилетів”, проте в соціальних мережах учасники руху закликали влаштовувати заворушення ще й 31 січня.
У лютому 2023 року в “The Journal of Intelligence, Conflict, and Warfare” було опубліковано статтю дослідниці з Університету Меріленда Керолін Ор Буено, присвячену злочинному впливу рф на канадський “конвой свободи” 2022 року. Вона змогла довести цілеспрямований вплив росії на “Конвой свободи” через ЗМІ та соцмережі, причетність рф до “конвою” через відкрите висвітлення в держмедіа росії, на проксі-сайтах, пов’язаних із Кремлем. Ор Буено вказувала на зв’язок організаторів “Конвою свободи” 2022 року з попередніми канадськими рухами “Жовтих жилетів”, які були “натхненні” французькими прихильниками, і “United We Roll”. На тлі того, що відбувається у Франції, вона зазначала, що за такими “ініціативами” “ховається зростаюча хвиля правого популізму, просоченого отруйною сумішшю теорій змови, дезінформації, невдоволення і пошуку цапів-відбувайлів, який нині домінує в політичних наративах і веде до дедалі більш підбурливої риторики, що часом вилилася в насильство”.
Ор Буено, на прикладах “Black Lives Matter” і “Жовтих жилетів” у Франції, пояснила, що РФ розглядає ці протестні рухи як можливість посилити соціальні розбіжності та посіяти розбрат у рамках свого асиметричного наступу на західні демократії.
Протягом серії підконтрольних “мітингів”, Меланшон не раз закликав маргінальні рухи до “мобілізації”. Однак, варто зазначити, що здебільшого учасників “Жовтих жилетів” на них ставало дедалі менше і менше.
12 квітня в Амстердамі двоє людей, чоловік і жінка, намагалися прорватися до президента Франції Еммануеля Макрона, коли він виходив з автомобіля біля Амстердамського університету. Чоловік нібито вигукував гасло маргінального руху “Жовтих жилетів”: “Ми тут, навіть якщо Макрон цього не хоче!” Охоронці французького президента вчасно зреагували. При цьому Макрон залишався спокійним і продовжив бесіду з представницею нідерландського уряду. До цього інциденту, невідомі також намагалися перешкодити президенту Франції почати виступ в інституті “Nexus” в Гаазі, вони вигукували різні заангажовані гасла, про що повідомляв телеканал “BFMTV”. Еммануель Макрон вирішив використати політику “спокійного реагування”, оскільки різного роду маргіналам насамперед необхідно було змусити президента та його уряд “нервувати”. Саме тому на початку історії “Жовтих жилетів” рух мав набагато більшу силу, ніж зараз. Цим користувався Кремль і тому Макрон зробив низку висновків. “Це демократія, а демократія – це саме те місце, де ви можете протестувати і дозволяти собі такого роду виступи”, – заявив він після події в Гаазі. Субординація – головний ключ до вирішення проблем із маргіналами.
Підтримка Франції Україні триває, проте протестний рух може відновити сили будь-якої хвилини, прикриваючись “соціальними інтересами”, щоб спробувати зіпсувати двосторонні відносини країн, а також злочинно налаштувати громадян Франції проти України. До цього прагнуть прокремлівські адепти. Однак так само, як і в історії “Жовтих жилетів”, можна спостерігати поступовий спад впливу росії на подібні маргінальні рухи. “Жилети” справді могли стати “соціальним рухом”, якби від самого початку мали щирі інтереси та цілі. Демократія – це інструмент переговорів між урядом і громадянами, яких би поглядів ті не дотримувалися. Однак у такому діалозі немає місця насильству, незаконним діям і вже точно впливу іноземної держави, яка спровокувала війну на європейському континенті через 70 років після закінчення найкривавішої війни в історії.
Ніна Єланська, кореспондент АРК.
