В окупованому Севастополі розростається “розбір польотів” з приводу “раптово виявленого” колумбарію в “Ставропігійному чоловічому монастирі в ім’я святого преподобного Паїсія Величковського” в селі Морозівка (Алсу), де вже розмістили понад 130 урн із прахом городян.
Цей бізнес працював з 2023 року, і тепер монастир досить “раптово” звернувся до карателів окупантів з вимогою “провести перевірку законності об’єкта”.
Сам монастир був створений у 2000 році як структура Київського патріархату, але за активного сприяння сумнозвісного Вадима Новинського у 2011 році перейшов до Московського патріархату, причому без зміни настоятеля, яким тоді був архімандрит Гавриїл (Сергій Анісімов), але до 2022 року він числився за Українською православною церквою.
В результаті “анексії” у пряме підпорядкування Кремля кримських монастирів і церков, що пройшов початку масштабної агресії, в жовтні 2023 року, архімандрит Гавриїл був “відсторонений від посади намісника і заборонений у священнослужінні”, після чого залишив півострів.
Далі архімандрит Гавриїл виступав з викриттям підривної діяльності Московського патріархату в Італії, після чого всілякі заяви про його “зраду” стала поширювати кримська пропаганда агресора.
При цьому в окупаційних “реєстрах” досі єдиною “юридичною особою” заявлено монастир на чолі з Анісімовим, але фактично в обителі розпоряджаються “старший священик” протоієрей Андрій Якимчук, а також перекладений з Луганська протоієрей Антоній Кудимов та колишній москвич, ієромонах Димитрій Буробін.
Дані діячі розгорнули в останні роки на землях монастиря масштабне будівництво, але роботі колумбарію ніяк не заважали, і у них раніше склалися досить щільні відносини з його бенефіціарами, місцевим ділком у сфері похоронної справи та будівництва Дмитром Блохом, який намагався в 2022 році стати “міським депутатом від справедливої росії” та Світланою Ржавською, яка також відзначилася при окупантах функціонером у сфері “дошкільної освіти”.
Уявити, що описані жителі монастиря “три роки нічого не знали” про колумбарій, який справно надавав свої послуги родичам померлих севастопольців, неможливо.
А тому їх нинішні звернення до “поліції”, що супроводжуються “журналістськими розслідуваннями” окупаційної пропаганди, можна сприймати лише як спробу “нарити” на колишнього “неугодного” керівника монастиря хоч якийсь “компромат”, які надалі російські спецслужби будуть застосовувати для “зовнішньої аудиторії”.
