Судячи з кримських “медіа”, ключові колаборанти півострова досить бурхливо відреагували на озвучену в Сімферополі ініціативу голови комітету держдуми з фінансового ринку Анатолія Аксакова, про те, що агресор планує “перегляд порядку розрахунку земельного податку”, який тепер можуть змусити платити “не за кадастровою вартістю ділянки, а за ринковою”.
Як заявив Аксаков, “багато хто понахопив землю, тримає її, не вкладається і нічого сам робить, багато хто ховає різними способами свої володіння і намагається не платити. Я б запропонував Криму взяти участь в експерименті”. З цього приводу підконтрольний “спікеру” Володимиру Костянтинову “офіціоз” моментально написав, що “ця ідея думського парламентаря поки що розвитку не отримала”.
Воно й не дивно, оскільки пропозиція Аксакова щодо “заповнення кримського бюджету” стосується не лише простих смертних із їхніми дрібними наділами, а насамперед латифундистів та забудовників серед ключових кримських колаборантів, включаючи і Костянтинова.
При цьому той же Костянтинов на даному заході “у відповідь” запропонував “зняти заборону на обробку землі біля річок”, заявивши, що “у багатьох річках у нас води немає роками, але із землею біля них люди нічого не можуть зробити”, і “в районі річок, озер та інших водних об’єктів республіки території виглядають неохайно через заборону”.
Природно, в даному випадку йдеться не про “розвиток садівництва”, а про банальну забудову прибережної зони, особливо на “золотих” землях Південного берега, де за заплавами річечок і русел обмеження на забудову мало просте обґрунтування – не лише через дефіцит води, але й через сельову та зсувну небезпеки. Втім, злочинного “спікера” це хвилює найменшою мірою, у рамках класичного “після нас хоч потоп”, що в цій ситуації виглядає максимально буквально.
Нагадаємо, що саме через “мудру” водогосподарську діяльність окупантів за останні роки на півострові, серед іншого спостерігається гостра нестача кормів для худоби. Днями фейковий “міністр сільського господарства” окупантів Денис Кратюк визнав, що “Крим забезпечує себе молоком власного виробництва менш ніж на 40%”, а “за яловичиною цей показник становить близько 25%”, без особливих перспектив зміни ситуації.
