Вранці 21 червня в соціальних мережах з’явилося повідомлення, що напередодні вночі в бухті окупованого Севастополя затонув плавучий док «ПД-19», підконтрольний «судноремонтному заводу» «Персей», причому – нібито разом із лоцманським катером, що знаходиться в доці.
Примітно, що пропаганда окупантів, зазвичай затято «спростовуючи» будь-які події в захопленому місті і фабрикуючи найнеправдоподібніші, але «оптимістичні» версії того, що сталося, цього разу до ситуації поставилася досить флегматично і не стала простовувати справді неординарну подію, згадав лише про «ветхість конструкції».
У ситуації розбирався експерт АРК професор Борис Бабін.
Додамо що раніше, 22 лютого цього року злочинний «губернатор» Севастополя Михайло Развожаєв заявив, що нібито «у Південній бухті на приватному судноремонтному заводі «Персей» спалахнув плавучий док», та що «пожежні розрахунки вже на місці, займання локалізують, але задимлення сильне». Таким чином, наразі явно потонуло те, що раніше не спромоглися спалити.
Якщо ж заглибитися в історію севастопольських пригод глибше, то можна виявити ще одну історію, від грудня 2019 року, коли затонув ще один плавучий док від «Персея», нібито «списаний», але при цьому «разом з підводним човном Б-380, що знаходився в ньому», яку згодом нібито відправили на метал.
Який саме лоцманський катер пішов зараз на дно разом із доком – інформації немає, але на сайті «Персею» вказано, що з зими 2022 року в ньому «ремонтувалися» севастопольські пасажирські катери «Райдуга-9» та «Уран», а також прогулянкове судно «Еол».
Таким чином, «Персей», серед іншого, очевидно «на короткій нозі» зі злочинною «адміністрацією» Севастополя, в якій за питання вкрадених у 2014 році катерів та поромів, включаючи афери з описаними нами раніше їх ремонтами, «відповідає» сумнозвісний керченський колаборант та аферист Павло Ієно.
У цій ситуації цікава і «смуга невдач» на «Персеї», і її показове ігнорування окупантами, а відповіді на ці питання, швидше за все, можна отримати, аналізуючи особистості бенефіціарів «судноремонтного заводу».
Якщо судити з відкритих джерел, то на «Персеї» крім докування, займаються «малим ремонтом», а також «здають акваторію для відстою судів» і займаються «ремонтом на вимогу регістрів», тобто, прямо кажучи, торгують відповідними папірцями за посередництвом регістрів агресора.
А якщо повернутися до згаданого підводного човна «Б-380», то історія ремонту цього «ветерана Чорноморського флоту», що знаходиться «біля стінки» з 1992 року і від якого 1996 року через старість відмовилася Україна, досить характерна.
«Ремонтувати» «Б-380» мали за «тендером» міноборони агресора від 19 квітня 2016 року на 16,87 мільйонів рублів, який виграв метало-переробний завод «Аскона» з Сєвєродвінська, обійшовши «земляків», а саме – «науково-дослідницьке проектно-технологічне бюро «Онега».
Як у цей «контракт» потім потрапив «Персей», з відкритих джерел зрозуміти складно, але неможливо не згадати про тюремний термін у три роки, який отримала у березні 2023 року директор «Аскона» «за присвоєння понад 86 мільйонів рублів під час проведення утилізації двох судів, виведених зі складу військово-морського флоту».
Схема тут виявилася нескладною – «утилізатор» продавав судна на металобрухт, а виручкою мав ділитися з військовими агресора, що зробити «забув».
Зважаючи на все, «Персей» теж став такою «прокладкою» для багатостраждальної «Б-380», причому після затоплення доку пропаганда агресора розповідала, що підводний човен нібито «самостійно сплив і ліг на лівий борт, упершись своєю рубкою в борт плавдока», після чого він нібито «й був розділеним на метал в Інкермані».
Але не цурався «Персей» і від заробітків на «добудові», наприклад, багатостраждальна «Комета-120М» про пригоди якої ми вже писали, також нібито «доводилася» на цьому заводі. Нагадаємо, що судно 2017 року споруди вже три роки не на ходу і «офіційною версією» є «проблеми з китайським двигуном», поставленим замість німецького через санкції.
Втім, причини «невдач з ремонтом» на «Персеї» можуть бути найрізноманітніші, і в цьому контексті зовсім не дивно, що на севастопольських сайтах оголошень деякі приватні особи продають «вживані» суднові компресори, манометри, насоси, гідромотори і так далі, причому їхній контактний емейл «цілком випадково» збігається з одним із зазначених у «реєстрах» окупантів для «Персея».
Втім, аналіз інших даних про «суднобудівний завод» щодо «реєстрів» не менш захоплюючий.
Ця «фірма» нібито створена шляхом «злиття» розташованих на тій же адресі за Лазаревським узвозом «товариств з обмеженою відповідальністю» «Форт Сервіс» та «Полізон-Плюс», причому «засновником» «Форт Сервіс» заявлено той же «СРЗ Персей», а для «Полізон-Плюс» цю роль відіграє «Науково-виробниче об’єднання «Морські технології».
При цьому у «ліквідованих» у 2020 році «Морських технологій» та «Персея» не лише спільна адреса та «однакові контактні телефони», а й загальний московський «директор», Костянтин Чібісов.
При цьому Чибісов досі вважається директором і зареєстрованого в українському реєстрі з 2012 року «НВО «Морські технології», і він же у них заведений у ролі міноритарного власника.
Основним власником цієї української фірми вказана офшорна компанія «Едвансд Марін Електронікс Лімітед» з адресою реєстрації у вигляді поштової скриньки 3469 у Род-Тауні Британських Віргінських островів, на якій зареєстровано, напевно, сотні компаній найрізноманітніших бенефіціарів. І той самий «віргінський засновник» вказаний у «клоні» «Морських технологій» у реєстрах окупантів.
Здавалося б, реальні бенефіціари «Морських технологій» та «Персея» «надійно заховані» в офшорі, але тут варто вивчити такого «засновника» «Персея» як москвич Павло Панфілов, який вважався в цій ролі до квітня 2023 року і надалі був заміненим таким самим «зіц-головою», Шарифовим Низамі Сабір Огли, на якого зареєстровані компанії в Астрахані.
Панфілов також цікавий не сам по собі, а за тими компаніями, в яких він раніше вважався засновником, наприклад – московською фірмою «Школяр-ЮЗ», а також, згодом – як «міноритарний» співзасновник, такої ж московської фірми «Комбінат дитячого харчування», колись зареєстрованих у столиці агресора за одною адресою на вулиці Якірній.
Ці фірми, так само як і заведена на ту саму адресу «Московський школяр» займалися постачанням харчування до московських шкіл, і цей ринок зі зрозумілих причин був досить потужним джерелом заробітку.
Втім, ця «шкільна трійця» сім років тому стала предметом скандалів у російській пресі, пов’язаних із картельною змовою, коли у 2015 році після «раптової» зміни муніципалітетами правил закупівель весь багатомільярдний ринок їжі для московських школярів поділили між собою саме ці три структури, а також корпорація «Конкорд», залишивши «за бортом» десятки конкурентів.
Комбінат харчування «Конкорд» розпочав цю «боротьбу за сніданки» у 2011 році, перейшовши на московський ринок із Санкт-Петербурга, взявши у «ВЕБ» кредит на 1,3 мільярда рублів, і побудувавши у підмосковному Кленові комбінат з виробництва готових обідів.
Втім, до 2015 року боротьба була явно «не на життя, а на смерть», а ось після переділу ринку російські «розслідувачі та експерти» в один голос і явно обґрунтовано заявляли, що згадана «шкільна трійця» – це просто маріонетки «Конкорду». Здавалося б проблеми харчування московських школярів та відкатів на ньому за нинішніх умов явно не пріоритетна тема досліджень, якби не один маленький нюанс.
Бенефіціаром «Конкорду» є загальновідомий Євген Пригожин, «говорюча голова» терористичного угруповання «Вагнер», і купа московських «медіа» під час «шкільного скандалу» семирічної давнини прямо називала згаданого Панфілова маріонеткою тоді ще не так відомого Пригожина.
При цьому, нагадаємо, саме під «бравим засновництвом» Панфілова севастопольський «Персей» топив свої плавдоки та влаштовував на них пожежі та що довгий час саме Панфілов «співіснував» у «Персеї» з його «успадкованим» з часів до окупації директором Чибісовим.
Із зазначеного очевидно випливає, що саме бенефіціари терористичного «Вагнера» одночасно контролюють «Персей», причому «зайшли» вони туди ще до окупації Криму, з 2012 року. При цьому очевидно, що їх інтерес полягає не лише у торгівлі «сертифікатами» або у відкатах на ремонті муніципальних катерів разом з Ієно та Михайлом Развожаєвим.
Фактично «Вагнер» під виглядом «судноремонтного заводу» в Севастополі має власний невеликий портовий комплекс, вкрай зручний для всілякого малопомітного перевантаження різноманітних речей.
Нагадаємо, що наша Асоціація багаторазово повідомляла про роль окупованого Севастополя в операціях із постачання «Вагнер» у країнах Близького Сходу та Африки. Ну а чому, власне, у терористів з «Вагнер» періодично «йдуть на дно» плавучі доки – це питання для окремих, додаткових досліджень.
