У грудні 2022 року експерт АРК професор Борис Бабін надав розгорнуте інтерв’ю «Чорноморській Телерадіокомпанії», його співбесідником в рамках програми «У полі зору» був відомий журналіст та громадській діяч Дмитро Сіманський. Публікуємо текстову редакцію цього діалогу з актуальних подій та ситуації в Криму наприкінці 2022 року.
Дмитро Сіманський (ДС): Можна я з дивного питання почну? А ви не поясните, у чому полягає «стратегія» Константинова, коли він говорить і пише, якісь абсолютно божевільні речі, типу: «ми завтра візьмемо Одесу». Це типу «косплей» на Медвєдєва?
Борис Бабін (ББ): Тут в мене є одна гіпотеза. Я розумію, що цей старий аферист та…
ДС: Проходімєц.
ББ: Він шахрай, то ж в нього мозок працює і він прекрасно розуміє, що його «крісло» в Сімферополі – тимчасове. Далі, є декілька варіантів: для нього, звісно, найбільш «цікавий» варіант це бути десь у Москві, але бажано не в ролі Віктора Федоровича Януковича, десь там знаєте…
ДС: Вигнанця.
ББ: Вигнанця, який нічого не вирішує, і молить Бога, що він прокидається зранку не «новічком», а в якійсь, знаєте, силі, структурі, клані, що там може бути. А оскільки сьогодні та ймовірно після деокупації Криму, уряд Москви, уряд цих територій, він полюблятиме таку риторику, то, можливо, пан Константинов просто собі набирає, як він вважає, злочинні «політичні очки» на майбутнє. Тобто, знаєте, як це робив пан Рогозін.
ДС: Там взагалі, такий густий заміс безумства, там Ковітіді, там Цеков, оце все там…
ББ: Тут різні питання, бо пані Ковітіді, пані Цеков це вже , як то кажуть, «скинуті карти». Вони є злочинними так званими «сенаторами». Їх окупанти відправили на «почесну пенсію». Знаєте, як було в СРСР, така собі «інспекція Генерального штабу»…
ДС: Ага, Генеральна інспекція генерального штабу.
ББ: Та людина, яка зовсім «чурбан», то він в йде інспекцію. Так само і тут, якщо вони бачать, що цих людей небезпечно навіть до злочинних колаборантських «урядів» спрямовувати, ну суто фізично небезпечно, вони їх відправляють на ті, як то кажуть, «жердинки», де вони просто мають щось «торохтіти», але без загальних ризиків для самого агресора, і тому, вони звісно, «торохтять», їх за це годують. Але, я от як раз, на цих злочинних «товаришів» звертав би увагу в меншому ступені, навіть коли через них якісь так звані «законопроекти» просовувались…
ДС: Чекайте, я не те, щоб звертати увагу, мені просто, як «спостереження за флорою та фауною», там же десь і Поклонська, яка «загубилась» десь, не «доїхавши до Кабо-Верде».
ББ: Ну там трохи інша ситуація, там «виношуються коварні плани помсти», це ж…
ДС: Кому?
ББ: Ну як кому? Вона ж, все ж таки, вважає, що її все так «істотно образили» цими всіма історіями. Ну дивіться, так званим «послом» вона не стала…
ДС: А ще «Росспівробітництво»…
ББ: «Росспівробітництво» також не склалося, пана Гобліна-Аксьонова не перемогла. Ну зовсім погано в житті, і залишається що – плітки, Бельбек і мережі телеграм-каналів. Ну нехай ці злочинні, як то кажуть «потвори», один іншого з’їдають, але, поки що, знаєте, на «перспективи» Поклонської, я б особливо ламаної копійчини не ставив.
ДС: Ще раз, це я просто так дивуюся як типу Константинов «на коні з шаблею».
ББ: Знаєте, там є й «інша проблема», вона стосується їх всіх, я казав, що вони не дурні, хоча й злочинці, але все ж таки, є такий загальний підхід, коли люди починають розповідати про Америку, там не знаю, Угорщину, Сербію, там, якийсь Китай…
ДС: «Геополітика».
ББ: Так, так, «геополітика». Я дивлюсь і думаю, цікаво чи був колись цей Константинов до 2014 року в цій Сербії багатостраждальній.
ДС: Я був, там нема предмету…
ББ: Ні, я про інше, про інше, чи знає він мову, культуру, чи там «погуглив» щось. Але все одно людина пише, що ось там таке «тратата». Ну це підхід, знаєте, це акинство, коли «що бачиш, те оспівуєш» у повному відриві від реальності.
ДС: Шойгу літав на вертоліті «над передком». Потім розгледіли, що цей «передок» між Армянськом і Джанкоєм. Навіщо вони риють окопи між Армянськом і Джанкоєм?
ББ: «Пиляти так пиляти»
ДС: От скажіть мені, ну як. Ну навіщо вони копають окопи між Армянськом і Джанкоєм, в степу, на солончаках?
ББ: Як на мене, це, по-перше, акція «самозаспокоєння», вони мають показувати якусь «бурхливу діяльність». Крім того, якщо ми візьмемо, так звані, всілякі «укріплення», тобто, бетонні надовби, і тому подібне, це ще злочинний «бізнес».
ДС: Бо вони, ліплять їх на «фабриках» того ж Константинова.
ББ: Бо тут немалі гроші, і, до речі, в цих окопах гроші «відмиваються» величезні, через те, що хоча і лише на папері, але їх риють нібито «за гроші», там же «і техніка, і солярка», і типу там 100 тисяч на день «кожному землекопу» списується. Ну ви знаєте історію про «півтора землекопа».
ДС: Землекопів півтора.
ББ: Тому тут – чим більше окопів, тим більше хтось із злочинців у Москві та окупованому Сімферополі відмиває «грошеняток», я цьому, абсолютно, вже не дивуюсь.
ДС: В Чорноморському на пляжі викопали, там все Чорноморське ходить на екскурсії.
ББ: Ну там у них є окремі точки, на західному узбережжі , де вони почали щось копати…
ДС: Ще раз, на пляжі, в Чорноморському?
ББ: Так, так, і в Молочному і у Вітіному, потім вони кажуть що це «для тренувань». Ну добре, раніше знаєте, на пляжах були батути, там «гаряча пахлала», а зараз інші цікаві розваги «пляжні».
ДС: Це викликає дивне відчуття такої дивної шизофренії.
ББ: Таке є і є просте пояснення, бо окупований Крим для держави-агресора, особливо для її владного режиму, є дуже болісним питанням. По факту, та війна, що зараз йде, її можна назвати – другою Кримською. Бо фактично, основним її предметом, і це не переховує держава-агресор з самого початку, це «кримське питання», це злочинні плани рф та їх реалізація.
І тому, та хвороблива увага, яку Кремль приділяє саме Криму, а не прикладом, власним Ростову там, Білгороду, Курську і так далі, а саме окупованому півострову, вона і призводить до цієї шизофренії, і тому є окремий приклад. Було таке цікаве питання: Кремль заявив, що «кожен» там, «чи не кожен» «ветеран» злочинної агресії «отримає ділянку».
ДС: В Криму.
ББ: І далі починається найцікавіше. Це «спускають» на так званий «регіональний рівень». І далі, вони там «покумекали» трошки, як то з цієї «невигідної ситуації» викручуватися і «ухвалили» так званий, фейковий «закон», «республіканський».
ДС: Я пропустив.
ББ: В цьому фіктивному «законі» колаборанти пишуть, що вони начебто «будуть надавати землю» нібито, але, звісно, нікому нічого не дадуть. Людей поставили, знаєте, нібито «в чергу». Тобто, є такі собі фейкові «черги на отримання землі», так звані. Ну і цих «включили в чергу» також. Тобто, з одного боку, «руки вони вмили», кажуть «ми вказівку виконали»…
ДС: Як кажуть: а поки або осел помре, або падишах.
ББ: Та «спустили» це ще «на місцевий рівень», бо прикладом, «звідки у вас цей, двохсотий» з села Вітіне, от «нехай у селі землю й шукають, це не наш клопіт». Ну, з точки зору злочинної «бюрократії», вони нібито «збагрили» проблему, та водночас заявили, що ці «гробові ділянки» будуть надавати лише тим воякам агресора, які були так зване «зареєстровані» в Криму, до 24 лютого. А не «усім».
ДС: Тобто, якщо їх там з Бурятії привезли…
ББ: Казали, що «не дадуть», «не хочуть давати». А далі було цікавіше, коли Кремль дізнався про цей, як то кажуть, «бунт на колінах», було гнівне так зване «розпорядження» путіна, що: «Ні, усім!». А далі почалася реальна шизофренія, бо вже навіть абсолютно шовіністичні російські, так звані, «аналітики» та «експерти», вони самі змушені питати «як це фізично буде». Бо в них цих злочинних «кращих бійців» вже мінімум 300 тисяч а може 500.
ДС: З новими «мобіками», це хіба виходить метр на півтора.
ББ: Так, правильно. І це просто свідчить, що насправді, Кремль настільки відірвався від реальності, що він навіть просте арифметичне завдання про «300 тисяч землекопів» не вирішує, не розуміє скільки в Криму потрібно місця, щоб їх «закопати». Ти самі шовіністичні «експерти» пишуть про це, що Кремль міркує у мареннях стародавнього Риму, нібито він «роздає землю легіонам».
ДС: Все, добре, давайте про серйозне. Прокоментуйте те, що зараз в росії немає кордонів.
ББ: Ну, фактично, в росії кордони є, вони визнані міжнародним правом, ніхто не дасть росіянам можливості від них відмовитися, як би вони цього не хотіли. В односторонньому порядку це не робиться, за підсумками війни – це не робиться. Відповідно, міжнародний кордон росії визначений. Це кордон з Україною, який існує з 1991 року.
ДС: Та в договорі 1997 року.
ББ: Крім цього, наскільки мені відомо, наразі зареєстровано у Верховній Раді законопроект про денонсацію договору про Азовське море 2003 року.
ДС: Будемо ділити по-чесному.
ББ: Будемо ділити, як каже міжнародне право. Тобто, дванадцятимільна зона, виключна економічна зона, вихідні лінії для цього у нас є, в 1992 році вони встановлені. Отже, міжнародно визнані кордони є, а те, що вони собі злочинно вигадують, вони вигадують ще з 2014 року. Так само в 2014 році, коли вони злочинно заявили про анексію Криму, вони ж так само фейково казали, що Крим нібито «десь, з кимось, щось межує». Але, як юрист, я вже тут можу казати, що такий їх підхід нагадує подію, коли на міжнародній космічній станції, пам’ятаєте, дирку в стіні прокрутили…
ДС: Да, і кисень виходить чомусь. Чомусь виходить кисень.
ББ: Так само і вони «прокрутили дирочку», але не на власних міжнародно-визнаних кордонах, бо вони їх не можуть змінити, а на власній нормативній системі. Бо, якщо ви починаєте регулювати «законами» фейки, не існуючі «території», не існуючих «громадян», це так само, як регулювати у законі, знаєте, там відносини між демонами і якимись там архангелами.
У них багато що наразі фейкове; один приклад вкажу, в російському законодавстві не передбачено процедури припинення мобілізації. Її там не існує, цієї процедури, тобто коли вони оголосили цю злочинну «мобилізацію»…
ДС: «Є у революції початок, нема в революції кінця».
ББ: Так, і один дослідник, вказав, що у росіян такий, дещо суїцидальний підхід до власної історії, вони традиційно прославляють свої фактично воєнні поразки, а наразі ми бачимо, що навіть їх закони не передбачають, після мобілізації, «перемоги» якоїсь. Бо, якщо у них немає процедури демобілізації, це що означає – що за них буде хтось інший її проводити.
ДС: Суб’єкт, який зміниться.
ББ: Або суб’єкт, або якась міжнародна структура. Або окупаційні сили в рф будуть розбиратися. Але я про інше питання. Дивіться, росія злочинно оголосила нібито своєю «територією» місто Запоріжжя, де жодного дня не було російської окупації, де проживають сотні тисяч осіб, де зареєстровані, ну можливо дійсно, десятки тисяч юридичних осіб. Ви собі уявляєте, що вони собі це злочинне марення «запхнули» у свою нормативно-правову систему?
ДС: Але, кілька днів тому, вони ухвалили «постанову», за якою нібито громадянин України «втрачає громадянство», в момент написання заяви, що він «хоче стати громадянином росії».
ББ: Можу вказати на декілька факторів. Перше, в них, знов таки, на окупованих територіях материка отакий «колапс», вакуум. Бо вони там злочинно проголосили цей замах на анексію, але вони фактично там навіть якоїсь злочинної «системи управління» не організували. Тому вони не можуть вирішити злочинне «завдання», які вони хотіли вирішити з самого початку окупації це так звана «паспортизація населення». Вони про це розповідали з весни але результат «на табло».
І вони розуміють, що фізично не можуть навіть роздати ці злочинні «книжечки», а тому вони будуть тепер «малювати цифри» незалежно від того хто коли та що «написав» чи «підписав». Це перша ситуація.
Друга ситуація, для них, наразі, дуже важлива, росія стала перевалочною територією для втечі громадян України з зони бойових дій в третій країні. Якщо людина не може нікуди виїхати з окупованих Мелітополя, чи Бердянська, в них єдиний варіант – їхати через державу-агресора, прямо на схід або ж через окупований Крим. Далі є варіанти, і тут агресор стикається з тисячами ситуацій, особливо, прикладом, жінки, діти, ну які рф вигадувати «підстави» не випустити з росії українську бабусю, куди-небудь в Грузію. Вони постійно щось вигадують, але кожного дня тисячі людей хоче виїхати.
А тепер вони їх будуть заявляти «гуртом» начебто «громадянами рф», бо людина, десь там, поставила якусь «галочку» при будь-якому «перетині» чи «контролі». Та у них російські карателі тепер будуть, злочинно, очевидно, вилучати українські документи, і казати «йди оформлюй і повертайся». А що значить «йди оформлюй». Як тільки особа зв’язує себе з будь-якою системою окупаційної «адміністрації» чи влади на території самої рф, її вже беруть «на гачок» і везуть кудись ще в Улан-Уде та кажуть: «от тепер працюй тут два роки на заводі2.
ДС: Як, до речі, чи знаєте ви про долю тих людей, яких з Херсонщини окупанти «евакуйовували».
ББ: Там декілька сумних історій. По-перше, ми це моніторили з березня. Там були дуже негативні факти, пов’язані, з так званими «волонтерами» з Криму та Севастополя, які дуже активно почали, ну прямо скажемо, тут це був лише початок окупації, перші тижні, вони під прикриттям російських військ почали викрадати дітей, і прямо скажемо, для завдань чорної трансплантології.
ДС: Херсонських?
ББ: Херсон і Мелітополь. Так.
ДС: У вас є підтвердження, це дуже сильні…
ББ: Так, були публікації, і ці люди, які з одного боку, піарять себе на тому, що вони «допомагали діткам», з іншого боку, засвічені в схемах трансплантології. Ну, проста логіка, людина роздає цукерки дітям, під камеру в Херсоні, а в неї «бізнес» пов’язаний з донорством органів. Ну вибачте, це ж логічне питання? На жаль.
Далі, почалося масове явище, це було пізніше, коли почали вивозити вже, як то кажуть, «живою силою». Ну фактично, це теж саме що робили нацисти. Що вони робили, пам’ятаєте, дітей на кров, потім вже всіх дітей на робочу силу в Німеччину. Тобто, у них, нацистський підхід однаковий. Вони почали вивозити масово молодь, і цей пік був десь, серпень-вересень, «під прикриттям», до речі. Вони ще не казали про «евакуацію», вони брехали про «відпочинок». Приходять і кажуть: «ми безкоштовно вашу дитину веземо оздоровлятися в Ялту або Анапу», або ще кудись.
ДС: Людинs, яка кілька місяців під окупацією, під вогнем.
ББ: А далі кажуть: «а ви знаєте, у вас тут небезпечно, ми вам дитину повертати не будемо. Якщо незгодні – ось там людина стоїть з гранатометом і йдіть скаржитись».
Тому це стало масовим явищем, лише в окупованій Євпаторії декілька тисяч осіб так були накопиченні в дитячих таборах, а потім почався безлад, бо зробити це – вони зробили, а що з ними далі робити, вони не знають. І, як раз, це вони намагалися спихнути на злочинні ці місцеві «адміністрації», ті так само «перекладають» на місцеве населення, тобто, фактично, там самі кримчани збирають цим дітям на носки.
ДС: Серйозно?
ББ: Ну, а що їм залишається. Це декілька тисяч осіб в Євпаторії. Та на Південному березі Криму інша ситуація, туди окупанти вивезли родини колаборантів, які пішли на злочинну співпрацю з агресором у Херсоні.
ДС: Але я чув, що колаборантів «переселили» в Генічеськ, на Арабатку.
ББ: Ну їм же слід імітувати наявність злочинної «адміністрації». Ось вони їх перевезли в Генічеськ. А чому Генічеськ, тому що відносно далеко від лінії фронту. Крім того, якщо брати вже таку статистику до масового вторгнення, то з усієї Херсонської області, я не кажу, що «найбільш проросійські» були там, бо Херсонська область дуже проукраїнська, але певна кількість колаборантів саме в Генічеську була наявною, скажемо так.
ДС: Так, традиційно було.
ББ: І тому вони, як то кажуть, на ці «старі дріжджі» на всю цю стару агентуру, завезли цей фейковий «уряд», і тут одна проблема суто логістична, якщо подивитися на мапу Херсонщини, навіть тієї частини, що ще окупована. І знайти там Генічеськ, то з цього «ведмежого куточка» важко реально чимось «керувати». Вони ж й не «керують», це все фейк.
ДС: Але уряд росії і кримські колаборанти кажуть, що за наказом путіна, вони на Арабатській стрілці побудують…
ББ: «Місто-сад»
ДС: «Місто-сад», бо «там дуже хороший клімат і прекрасна транспортна інфраструктура». Вони «стебуться» все таки? Може вони самі ніколи не Арбатці не були?
ББ: Я думаю, що тут, як раз, хтось з зачатками інтелекту грає на цих імперських комплексах про які ми говорили, приходять там в Кремлі до «царів батюшок» і кажуть: «Ви знаєте, давайте тут зробимо місто-сад, щоб всі здивувалися, дайте сто мільярдів трильйонів».
Ну і далі починають «освоювати кеш», не було б Арабатки, «освоїли» б на Бірючому острові тощо.
ДС: Ну почекайте, яке місто на Бірючому острові. Ну яке місто на Арабатці, там з однієї сторони Сіваш, з іншої болота.
ББ: Їх це не цікавить.
ДС: І тут болота, і там, і посередині пісок і полинь.
ББ: Їх цікавить, виключно, «освоєння коштів» і злочинна пропагандистська «картинка». Десь там поставити «довгобуд» у вигляді, якоїсь «майбутньої п’ятиповерхівки», вони зможуть
ДС: У Стрілковому?
ББ: Чому ні, яка їм різниця де «пилити гроші», хоч на острові Пасхи, якби хтось їм там дозволив, це повторюється, це просто піар, злочинний, з розкраданням ресурсів.
Крім того, а як це могли «продати Кремлю», ті хто до нього прийшов. Ідея злочинна могла бути така: «ми ж розуміємо, що Україна рано чи пізно деокупує Херсонщину, ми ж розуміємо, що Україна деокупує Генічеськ, а може ми їх утримаємо на Арабатській стрілці». Посадити чергового клоуна в окупованому Стрілковому, і сказати що «це є Херсонська область», ну, яку вони хотіли незаконно анексувати – такий може бути злочинний фейковий задум.
ДС: Ви нещодавно написали колонку про резолюцію сейму Польщі про статус росії, як держави яка підтримує тероризм. Чому це важливо.
ББ: Справа в тому, що є декілька, наразі, визнань цих злочинних діянь агресора. Починаючи з окупації Криму, закінчуючи нинішніми подіями, які відбуваються в міжнародному праві. По-перше, це лінійка геноцида, це визнання Голодомору геноцидом, зверніть увагу, це не просто так, бо в цих резолюціях…
ДС: Німеччина найгучніша з останніх.
ББ: Да, бо в цих резолюціях, Європарламенту та інших, там і проводиться чітка лінія зв’язку між подіями 20 сторіччя і нинішньою агресією. Прямо говориться…
ДС: Про зв’язок.
ББ: Так, і вони прямо не приховують, що саме цей зв’язок і спонукає засуджувати практику агресора. Тобто, це перша лінійка – питань геноциду. Друга лінійка – це, як раз, лінійка визнання російської держави спонсором тероризму. Вже визнали балтійські країни, Польща, Чехія, Словаччина, ще Нідерланди, ну з міжнародної структури, щонайменше це Рада Європи, Парламентська Асамблея НАТО, і, здається, Європарламент.
Тут, у цьому вимірі, це визнання є більш, знаєте, таким, юридично небезпечним для росії, бо, якщо ми кажемо про геноцид, це страшний злочин, але геноцид вчиняють конкретні люди. І просто поставимо себе на місце якогось російського банкіру, який відмиває гроші десь на Віргінських островах. Тобто, він завжди буде говорити «А я тут до чого?»
ДС: Ви бачили, вчора вийшло дослідження про заступника міністра оборони російського, Тімура Іванова, і його дружину.
ББ: Ну та, цікаві історії, але, якщо друга ситуація, тероризм, якщо держава визнається спонсором тероризму, то це вже «клеймо» на всіх. Тут вже банкір не скаже: «А я до чого?», бо у відповідь почує «почекайте, тут така штука, ми вас маємо перевірити».
ДС: Всі транзакції на стоп.
ББ: Так, все має стати більш прозорим, більш ретельно будуть їх моніторити в третіх країнах. Тобто це, як то кажуть, «підрізає» можливості фінансів, так званих, злочинних «інвестицій», обігу, виводу капіталів, діяльності російських корпорацій за кордоном, навіть в тих юрисдикціях, які їх терплять, це дуже болісно для рф.
Але, насправді, мені сподобалася ще Польща, що це польське ноу-хау, вони ще визнали росію державою-піратом.
ДС: О, так. Я про піратів теж хотів поговорити, там окрема історія. Це ж взагалі, з якогось там 18-го століття.
ББ: Ще з часів Римської імперії. Я розумію, що тут, як раз, поляки більш такі, знаєте, історико-правовий жезл взяли, але натяк, натяк дуже простий, бо пірати, як раз, як казали стародавні римляни, ж ворогами людства, і фактично, може трохи приховано, але Польща оголосила росію ворогом людства.
ДС: «Вагнер» та її визнання терористичною організацією, чи не задрібно це, чому раптом про це взагалі треба.
ББ: Це не занадто дрібно, оскільки «вангерівці» не лише злочинно беруть участь у агресії, вони ще знаряддям експансії російської федерації, зокрема в Африці.
ДС: Ну да, і що.
ББ: Ну як що, вони не лише «чорні» схеми ведуть, але й «сірі», там є бізнес, там як корпорації, якщо ви кажете що якась корпорація…
ДС: Можливо, то до дискусії про голосування на Генасамблеї важливо?
ББ: Я думаю тут є практичний підхід, бо зверніть увагу, наразі, і Москва і маріонетки у Сімферополі дуже багато кажуть прикладом, про «французький колоніалізм», вони його «почали засуджувати».
ДС: Ну може вони в Малі, там в Чаді.
ББ: Так, там вони постійно «копирсаються». Тут, як то кажуть, фантомні болі Кремля, вони значно перевищують й попередні версії цієї імперії, бо вони тепер дуже істотно «копирсаються» в Африці.
Є декілька факторів, це особисте збагачення, і тут, як раз, корпорації того самого Пригожина з «Вагнеру», вони грають величезну злочинну роль. Є ще суто «практичні питання» агресора – це злочинний тиск на Францію. Бо на Німеччину, вони могли тиснути через газ.
Франція практично не споживає російського газу, це держава, яка в свій час збудувала свою енергетику на атомних електростанціях. Більшість генерації французів – це атомні станції , ви їх не налякаєте холодоморами.
ДС: При чому, власного будівництва. Не американського, не російського.
ББ: Власного будівництва, але паливо йде туди з цих колишніх колоній Франції, де наразі росіяне дуже сильно «копирсаються». Злочинні «вангерівці», у тому числі, росія шукає таке «слабке місце» французів, де вони їх можуть взяти , як то кажуть, у заручники.
Прикладом, через поставки урану та іншої сировини, які Франція традиційно звідти бере. Тобто тут, насправді, я до цих злочинних терористів, ну так, не ставлюся до них зневажливо, це не лише «гарматне м’ясо», це ще знаряддя росії в інших злочинних комбінаціях. І тому їх міжнародна оцінка, як терористів, вона важлива.
ДС: Але давайте згадаємо, все одно, цю чергову резолюцію Генасамблеї ООН про Крим, щодо цієї резолюції країн, які підтримують путіна в той чи інший спосіб поменшало, навіть порівнюючи з резолюцію попередньою.
ББ: Там довга назва документу, у якому йдеться про ситуацію з правами людини в окупованих Криму та Севастополі, але тут, за цю резолюцію ООН дійсно голосують трохи менше країн, ніж за попередні резолюції, які схвалені в цьому році, декілька їх було, щодо засудження російської агресії проти України, як такої.
ДС: Це просто лякаються оці диктатори слів «права людини»?
ББ: Ну, не лише диктатори, скажемо так, багато країн в світі, навіть які підтримують, більш-менш Україну, чи хоча б просто не хочуть підтримувати росію, у них є певні питання з правами людини. І тому, для них загалом тема прав людини, в принципі, є такою, що найменш потребує міркування. Але, все одно, якщо ми порівняємо з попереднім роком, тоді щодо резолюції ООН про порушення прав людини в Криму голосували 25 країн «проти», а зараз – 13.
Тобто, все ж таки, тут питання змінилося трохи, і ці резолюції Генасамблеї, вони будуть схвалюватися надалі, до деокупації Криму. Там текст постійно розширюється, бо це «щорічна» резолюція.
І в цій новій, як раз, засуджується викрадання дітей через окупований Крим. Те, що я казав, воно вже в резолюції Генасамблеї ООН, ці злочини, і там засуджується використання росією окупованого Криму як плацдарму на агресію проти материкової України.
Тобто, ця резолюція є потужною. Але в цих, саме в цих, як то кажуть, «грудневих» кримських резолюціях, найбільш важливим є механізм моніторингу. Бо, росія каже що резолюція є нібито «необов’язковою» для держав, хоча це не зовсім так, але вона є обов’язковою за визначенням для самої ООН. І ООН встановлює механізм.
ДС: Як вона спостерігає.
ББ: Спостерігає, далі Генеральний секретар ООН надає звіт Генасамблеї. Тобто, це найвищий рівень, на якому ООН документує системні порушення прав людини. Генасамблея схвалює все нові резолюції, але питання в тому, що цей звіт може бути покладений на стіл не лише Генасамблеї, але і Міжнародного кримінального Суду, Міжнародного Суду ООН та Європейського суду з прав людини. Тобто, фактично, це механізм факчекінгу…
ДС: Збору доказів.
ББ: Збору доказів, це дуже важливо, бо це найвищий рівень, це рівень ООН. І вони не брешуть та не маніпулюють в цих звітах, всі це знають.
ДС: До речі, про ООН, якщо ми вже залізли в ці «хащі». Наскільки серйозною є перспектива, наприклад, вигнати росії з Ради Безпеки і взагалі, трансформувати Раду Безпеки ООН, бо вже і Генсек про це говорить.
ББ: Ну, загалом, питання трансформації Ради Безпеки, це старе питання, часто обговорювали. Звісно, такі цинічні і злочинні дії росії, як з 2014 року, а особливо зараз, вони ці питання активізували. Як раз, третім треком, те що я казав, крім визнання тероризму росії і визнання геноциду, вчиненого росією, є питання Радбезу. Можливо, на національному рівні, як раз, почнеться парад оголошень незаконності перебування росії в Радбезі та загалом в ООН.
ДС: Парад це хто? Виходять Сполучені Штати і кажуть, ми вважаємо оцих, якимись «приблудами» тут, як це?
ББ: Ну Україна заявила це офіційно…
ДС: З усієї поваги до України, ми ще не постійний член Ради Безпеки ООН.
ББ: Справа в тому, що ця історія, знаєте, це як цвях, «ржавий цвях у нозі» російській. Воно назад вже не «відмотується» і питання вже «поставлене на стіл». Я не кажу, що це буде завтра, але це питання яке буде. Так само і тут, фактично, питання «правомірності», так званої, перебування росії як в Радбезі ООН та і в ООН загалом – піднято. Воно дискутується. В Сполучених Штатах зареєстрований законопроект, у Конгресі.
ДС: Який зобов’язує США «викинути» росію з Радбезу.
ББ: Поставити питання. І це позиція, вона ще поки не пройшла через всі американські бюрократичні процедури, але вона вже запущена. Ми не можемо сказати, що це Україна є таким, знаєте, «виключенням», ні, ці процеси почалися.
Вони мають дві підстави: Перша підстава – те, що росія цинічно зловживає своїм «кріслом» в Радбезі ООН, нібито «своїм». Друга підстава юридична, бо жодних правових підстав мати це крісло росія не має. От просто жодних.
Зверніть увагу, після того, як Український парламент заявив про незаконність перебування росії в Радбезі ООН та в ООН загалом, що сказала з цього приводу, оця «кагала» московських ораторів, там Лавров, Захарова.
ДС: Я щось нічого не помітив.
ББ: Правильно, вони промовчали. Як в тому старому одеському анекдоті: «Ти ж на це відреагував? Звісно, дуже сильно відреагував, я упав». Так само і тут. Вони просто мовчать, бо у них просто фізично немає жодних…
ДС: Аргументів.
ББ: Нема у них нічого по суті. І тому, вони просто промовчали, це дуже симптоматично, вони так не часто роблять, вони це роблять в абсолютно безвихідних ситуаціях.
ДС: Ще одна ситуація, яка виглядає безвихідною для росії, і дедалі більш безвихідною, це формування спеціального трибуналу. Що там робиться, в якому вимірі зараз, які перспективи, ну і коли вже?
ББ: Це дуже складна політична історія. Можна годинами говорити. Тому що декілька факторів; по-перше, не забувайте, що сама російська федерація постійно маніпулює ідеями якихось «спеціальних трибуналів».
ДС: Ну, з останнього я пам’ятаю що вони азовців хотіли «судити» в Маріуполі.
ББ: Ну вони вже злочинно кажуть про якийсь «кримський трибунал». Це можна було б сприймати суто з точки зору суто психіатрії, але водночас росія, і я про це знаю, бо АРК цьому успішно протидіяла, прагне провести через Генасамблею ООН резолюції про «засудження глорифікації нацизму», і там апелюють до чого? До «духу Нюрнберзького трибуналу».
ДС: Я це не знав.
ББ: Так. А чому їм це цікаво? Ну, прямо кажучи, за останні десятиріччя міжнародне право розвинулося. Судити якогось саме як це було в Нюрнберзі вже неможливо. Ні, звісно це було б приємно подивитись, там, на цього путіна з цим перекладачем в вухі; але ж ми наразі нікого не вішаємо. Сьогодні міжнародні процедури удосконалилися.
Та водночас росія постійно намагається оживити ці нарративи «суду над нацистами» для своїх злочинних маніпуляцій.
З іншого боку, не забувайте ще про Міжнародний кримінальний суд. І тут встає питання, ключове: як ви вважаєте, чи подобається керівництву Міжнародного кримінального суду ідея спеціального трибуналу за питаннями їх компетенції. Бо ми кажемо, що трибунал – він про агресію.
ДС: Який «множить» Міжнародний кримінальний суд…
ББ: Ну, не множить. Бо ми не кажемо про те що трибунал буде займатися воєнними злочинами, злочинами проти людяності, геноцидом. Це як раз суто функція Міжнародного кримінального суду, він це робить наразі.
Але питання в тому що й Міжнародний кримінальний суд займається агресією, він каже: «Так, в нас з цим проблеми, ми наразі не можемо, бо там процедурні питання». Але чи є нам «неважливою» позиція Міжнародного кримінального суду, де є вже справа проти росіян?
ДС: Так, вони працюють, вони звітуються, вони активні такі..
ББ: Вони активні. Чи слід нам «бити з ними горщики»? Це вже не таке елементарне питання, так? Чи слід враховувати їх позицію, а прокурор Суду пан Хан…
ДС: А не можна інкорпорувати?
ББ: Це – міжнародний договір. Дивіться, будь-який спеціальний трибунал все одно буде потребувати на міжнародний договір.
ДС: Ну, так я про що і кажу. Ну, беремо – денонсуємо той, підписуємо цей, чому ні?
ББ: Ніхто на таке не піде, бо щонайменш там люди у Суді вже в провадженні, там купа народу вже засуджено.
Але в цьому, як-то кажуть, є «промінчик надії». Бо, прикладом, зараз, коли почалась ця дискусія, і коли влітку Міжнародному кримінальному суду почали казати: «ну ладно, ну добре… Але ви – працюєте загалом?!». І Міжнародний кримінальний суд…
ДС: Почав працювати раптом!
ББ: … Він почав рух по «грузинських справах» проти росії. Це питання про російських військових, які брали участь у війні 2008 року. І те що їх засудять за злочини проти людяності – це непогано, звісно, так?
Тепер друге питання: коли буде перше прізвище в українських справах? Перші підозрювані?
І, як на мене, якраз, питання спеціального трибуналу можна переводити на оптимізм. Можна вести дискусію: «Добре, шановний Міжнародний кримінальний суд! Ми не втручаємось в ваші повноваження, ви незалежний орган. Ми питаємо суто про строки. Нам не так важливо яке прізвище ви назвете». Давайте про це говорити!
ДС: Цікава розмова, так. Давайте окремо про це потім поговоримо.
