Як відомо, ранок суботи, 29 жовтня, в Севастополі був неспокійним. За повідомлень медіа невідомі безпілотні літальні та водні апарати атакували головну базу флоту держави-агресора; є інформація про пошкодження кораблів, в тому числі флагмана – фрегата «Адмірал Макаров». Українська сторона не підтверджує, хоча і не спростовує своєї причетності до даного нападу [1]. Російське міністерство оборони, в свою чергу, назвало те, що відбулося, «терористичним актом» та заявило про «вихід росії з укладених влітку зернових угод». Представниця російського МЗС заявила про намір скликати з даного приводу Раду Безпеки ООН [2].
Мабуть, автори Женевських конвенцій дуже здивувалися б, якщо б дізнались, що сторона міжнародного збройного конфлікту називає ймовірний напад іншої сторони конфлікту на свої бойові кораблі «актом тероризму». Раніше навіть російські посадовці не доходили в своїх твердженнях до того, щоб називати «тероризмом» знищення крейсера «Москва» чи підрив десантних кораблів в порту Бердянська. Проте, оскільки саме така аргументація пролунала з російського боку, АРК спробує розібратися чому напад на бойові кораблі не є терактом, а також чому російська сторона вдалася до подібної риторики. Питання дослідив експерт-міжнародник Олексій Плотніков.
Між російською федерацією та Україною понад вісім років триває війна, або, в термінах міжнародного гуманітарного права – міжнародний збройний конфлікт. В цьому конфлікті діють норми міжнародного права збройних конфліктів, які роблять розрізнення між воєнними об’єктами, що можуть бути цілями нападу та цивільними об’єктами, що не повинні бути цілями нападу. Визначення воєнного об’єкту міститься в другій частині статті 52 Додаткового протоколу (І) до Женевських конвенцій, згідно з якою, «воєнні об’єкти обмежуються тими об’єктами, які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повни або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу» [3].
Доволі дивно доводити, що бойовий корабель є воєнним об’єктом, а отже і законною ціллю нападу, але для російського міноборони пояснимо, що за своїм характером та призначенням бойовий корабель існує виключно для того, аби вносити ефективний вклад у воєнні дії, а його знищення дає явну воєнну перевагу. Неможливо вигадати жодного іншого призначення для плавучого об’єкту, що використовується для обстрілів українських міст ракетами «Калібр» та слугує флагманом (а отже і місцем розміщення штабу) великого корабельного угруповання. Не менш очевидно, що знищення цього об’єкту дає явну воєнну перевагу Україні, яка в такий спосіб зменшує спроможності противника вести воєнні операції на морі. Ті самі міркування стосуються інших кораблів, які, імовірно, постраждали в результаті атаки на бухту Севастополя. Йдеться про законні воєнні цілі, які Україна цілком мала право атакувати. Жодний цивільний об’єкт, наскільки відомо, від атаки не постраждав.
Але чи існує гіпотетична ситуація, коли напад на воєнний об’єкт буде вважатися тероризмом? Відповідно до статті 2(1)(b) Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, тероризмом вважається будь-яке діяння, спрямоване «на те, щоб викликати смерть будь-якої цивільної особи або будь-якої іншої особи, яка не бере активної участі у воєнних діях в ситуації збройного конфлікту, або заподіяти їй тяжке тілесне ушкодження, коли мета такого діяння в силу його характеру чи контексту полягає в тому, щоб залякати населення чи змусити уряд чи міжнародну організацію вчинити будь-яку дію або утриматись від неї»[4].
Про смерть цивільних осіб або осіб, що не беруть активної участі в бойових діях внаслідок атаки на кораблі в Севастополі невідомо. Якщо від цього нападу і є постраждалі, то ними могли стати виключно військовослужбовці, що виключає можливість вважати дану подію актом тероризму. Зрозуміло, що вибухи в Севастополі могли налякати населення, але очевидно, що мета атаки на кораблі полягала не в залякуванні цивільних, не в якихось «політичних вимогах», а у знищенні воєнного об’єкту. Таким чином, ніщо не дозволяє вважати атаку на російські кораблі в гавані Севастополя вранці 29 жовтня актом тероризму.
Після невеличкої оповіді про очевидне, поставимо питання: навіщо російські посадовці роблять такі відверті та безглузді перекручення? Чому заяви про тероризм робить міністерство оборони, яке не може не розуміти, що з таким самим успіхом воно може називати тероризмом, наприклад, обстріли воєнних складів окупантів українськими ракетниками.
Пояснення що лежить на поверхні – спроба уникнути відповідальності. Адже за воєнну поразку, бо пошкодження флагману флоту та інших кораблів на власній базі – це саме воєнна поразка, настає відповідальність армії, а от терористичний акт – це «відповідальність правоохоронних органів». Проте підтримка цих тверджень з боку російського МЗС, що розцінило атаку в бухті Севастополя як теракт, та під цим приводом заявило про «вихід з зернових домовленостей», дозволяє вважати, що йдеться не про спробу одного з відомств агресора зняти з себе відповідальність, а саме про «державну позицію».
Сама російська федерація пов’язує цю свою позицію з виходом з «зернових угод». Нібито порушення угод відбулося з боку України, тож росія тепер начебто «ними не пов’язана». Відповідно до угоди, «жодні військові кораблі, літаки, безпілотні літальні апарати не можуть наближатися до морського гуманітарного коридору». Проте, як слушно написав головний редактор сайту «BlackSeaNews» Андрій Клименко, «де коридор, а де Севастополь?» [5]. Віддаленість головної російської бази від узгодженого маршруту зернового коридору зі всією очевидністю демонструє безпідставність російських заяв. До того ж, залишається питання: до чого тут «тероризм»?
Уявляється, що справжнє пояснення тут може бути тільки одне – обвинувачення жертви. Російський диктатор, що утримує владу завдяки маніпуляціям з виборами, обвинувачує законно обрану українську владу у «нелегітимності». Росія, будучи державою-агресором, обвинувачує Україну в «агресії». Російська армія, використовуючи терор проти цивільного населення як метод ведення війни, обвинувачує українську армію в «нападах на цивільні об’єкти». Шукаючи можливості зірвати «зернові домовленості», російська дипломатія обвинувачує Україну в «порушенні угод». Зараз більш ніж реальною виглядає перспектива широкого визнання росії державою-терористом, тож вона вдається до свого звичайного прийому – обвинуватити опонента в тому, що робить сама.
Про те чому дії росії слід розглядати як тероризм АРК писала неодноразово [6], [7], тож не будемо повторюватись. Список діянь, що дозволяють вважати російський режим терористичним, достатньо повно викладений в резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи від 11 жовтня. Він включає погрози застосування ядерної зброї та провокації на ядерних об’єктах України, триваючі артилерійські обстріли цивільних об’єктів, знищення громадянських свобод в самій росії та на окупованих територіях, хакерські атаки, шантаж міжнародної спільноти, тощо [8]. Достатньо близькою виглядає перспектива визнання росії терористом в Європарламенті [9] та в Конгресі США [10]. Шансів уникнути такого розвитку подій в держави-агресора небагато, і один з них – втопити рішення в тривалих дебатах. Обвинувачення України замість росії виглядає як спроба створити предмет для подальших дискусій через прирівнювання жертви до агресора та відтягнути неминуче.
Чого ж саме росія намагається уникнути, обвинувачуючи Україну в тероризмі, і чому саме зараз? Адже окремі держави вже визнали рф державною-терористом, наприклад, Україна це зробила ще навесні [11]. Річ у тім, що в міжнародному праві не існує ані спеціального статусу держави-терориста чи терористичного режиму, ані окремої процедури визнання певної держави чи режиму терористичним. Визнання держави терористичною відбувається на рівні окремих держав та міжнародних організацій. Для більшості держав це політичний та правовий крок, що має зокрема й символічне значення, але у випадку США та ЄС він може мати негайні, конкретні та негативні наслідки для російського режиму та російських еліт.
Визнання державою-терористом в США не тільки відправить росію до малоповажного клубу, в якому крім неї зараз перебувають Куба, Іран, Північна Корея та Сирія, але й потягне за собою заборону для будь-яких громадян США та американських компаній на ведення будь-яких фінансових операцій з російським урядом та жорсткий контроль будь-яких транзакцій, щодо яких існує підозра, що вони вчиняються у зв’язку з російськими юридичними особами. Російське майно в США втратить імунітет і може бути продане за рішенням американського суду. Індивідуальні санкції торкнуться не тільки державних компаній та чиновників, але й тисяч пов’язаних з ними осіб, що зробить практично неможливим перебування в США російських грошей та осіб, пов’язаних з цими грошима, в тому числі, членів сімей російських високопосадовців.
Більше того, американські санкції можуть торкнутися і іноземних осіб та компаній, що ведуть бізнес, пов’язаний з державою-терористом. Це потягне за собою суттєве ускладнення для росії будь-яких іноземних закупівель, зокрема й тих, що пов’язані з виробництвом озброєнь. Тут варто оговоритися, що накладення арешту чи продаж російського майна в США може відбуватися лише для забезпечення позовів громадян цієї країни. Не варто чекати, що таке майно може бути негайно використано для відшкодування на користь України. Але навряд чи це втішить російську еліту та російський оборонно-промисловий комплекс, які остаточно втратять доступ до американських грошей та технологій. Тут радимо матеріал, підготовлений Інститутом законодавчих ідей, що містить докладний аналіз наслідків визнання росії спонсором тероризму в США [12].
Що стосується ЄС, то в ньому відсутня конкретна процедура визнання держави спонсором тероризму на загальносоюзному рівні [13], однак це не робить потенційне визнання росії спонсором тероризму «приємнішим». Перший можливий наслідок – прийняття відповідних рішень на рівні держав-членів, що спиратимуться на рішення всього Європарламенту. Наслідком стануть нові санкції та законодавчі обмеження в державах-членах ЄС, що будуть накладені за законодавством про боротьбу з тероризмом. Другий можливий наслідок – застосування обмежувальних заходів, аналогічних тим, що ЄС застосовує для боротьби з терористичними організаціями та особами і компаніями, що підозрюються в підтримці терористів. Це означатиме, що європейські санкції будуть розповсюджені не тільки на російські компанії, але й на всі компанії, що ведуть бізнес з росією. Що стосується фізичних осіб, що європейські санкційні списки торкнуться не тільки осіб, що пов’язані з правлячим в росії режимом, але й всіх, хто пов’язаний з цими особами або в будь-який спосіб фінансує їх.
Підсумовуючи, визнання росії державою-терористом Радою Європи та окремими країнами було зокрема й політичним кроком. Можливе визнання її державою-терористом в США та ЄС означає новий рівень санкцій, що може завдати нищівного удару по будь-якому імпорту технологій до росії, а також по кишенях представників російського режиму. Не дивно, що агресор намагається всіма способами цього уникнути, в тому числі, обвинувачуючи в тероризмі Україну. 31 жовтня відбулося скликане росією засідання Ради Безпеки ООН. Та очікувано, що російські аргументи щодо нібито «українського тероризму» на ньому були відкинуті, і в наступному вони не зможуть загальмувати процес визнання держави-агресора спонсором тероризму в США та ЄС.
1. https://www.bbc.com/ukrainian/news-63437633
2. https://fakty.com.ua/ua/svit/rosiya/20221029-pidryv-flotu-rf-ta-zryv-zernovoyi-ugody-shho-vidomo-pro-vybuhy-u-sevastopoli/
3. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text
4. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_518#Text
5. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid027wNPoU3fmW7ncTF2bz9Uy2NdNhFZzLKthfLQ93hnRYW7wDKDMRfDHiNzCPQ8KPKjl&id=100003576664760
6. https://arc.construction/36303?lang=uk
7. https://arc.construction/33572?lang=uk
8. https://pace.coe.int/pdf/1f8702a790f20dff3019431f3c84f0933d99e66fdcc20d2af25222ae7f712cf3/resolution%202463.pdf
9. https://kyivindependent.com/news-feed/eu-parliament-to-vote-on-recognizing-russia-as-state-sponsor-of-terrorism
10. https://www.ukrinform.net/rubric-polytics/3589578-us-congress-to-consider-recognizing-russia-as-state-sponsor-of-terrorism.html
11. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2265-20#Text
12. https://izi.institute/research/vyznannya-rosiyi-derzhavoyu-sponsorom-teroryzmu-yak-ukrayina-vygraye-vid-czogo-finansovo/
13. https://www.eeas.europa.eu/eeas/russia-speech-behalf-high-representativevice-president-josep-borrell-ep-debate-possible_en
