Раніше ми описували ситуацію з постійними провокаціями росії в органах ООН, що продовжуються все останнє десятиліття, та пов’язані з резолюціями Генеральної Асамблеї ООН з питання протидії героїзації нацизму.
Щороку росія ініціює там ухвалення резолюцій з однойменною назвою та схожим текстом, такі як «Боротьба з героїзацією нацизму, неонацизмом та іншими видами практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості»; наприклад, такий документ 76/149 було ухвалено Генасамблеєю ООН 16 грудня 2021 року.
Звичайно, мета подібної пропагандистської діяльності росії полягає не в протидії нацизму, а в демонстрації нібито «єдності» з іншими державами, які підтримують ці документи шляхом голосування у Третьому комітеті ГА ООН та в Асамблеї, і в критиці демократичних країн, які нібито «не борються» з неонацизмом та расизмом.
Тому не дивно, що ці документи активно використовуються росією для поширення антиукраїнської пропаганди, а їхнє прийняття традиційно «святкується» російським мзс, супроводжується публікаціями агресором відповідних фальсифікованих «білих книг» тощо.
Як ми писали раніше, після діяльності нашої Асоціації зі співробітництва зі Спецдоповідачем ООН з сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості, в її доповіді A/HRC/50/61 2022 року наголошувалося, що росія злочинно використала численні “виправдання” своєї військової агресії проти України, зокрема, нібито «необхідність денацифікації України».
Посилання на наші позиції в цій доповіді було підтримано державами-членами ООН, які внесли поправки в запропонований росією черговий проєкт згаданої щорічної резолюції ГА ООН, з додаванням туди пункту 4, в якому Асамблея «з тривогою зазначає, що російська федерація намагається виправдати свою територіальну агресію проти України уявним приводом викорінення неонацизму, і наголошує, що використання неонацизму як привода для виправдання територіальної агресії серйозно підриває справжні спроби боротьби з неонацизмом».
Після ухвалення такої зміненої резолюції ГА ООН 77/204 15 грудня 2022 року наша діяльність з цього питання шляхом комунікації зі Спецдоповідачем ООН та з іншими органами ООН була продовжена, оскільки ми розуміли увагу, яку росія приділяє цьому питанню, та важливість цих щорічних резолюцій у чергових планах агресора щодо підриву світового порядку та суверенітету України.
Відповідну взаємодію АРК зі спеціалізованими структурами ООН з інформування про воєнні злочини та масові порушення прав людини російськими окупантами було продовжено та посилено у 2023-2024 роках, особливо з урахуванням ротаційної заміни Спецдоповідача ООН. Це знайшло своє відображення, зокрема, у документі Спецдоповідача ООН A/78/302, де новий Доповідач нагадав у 2023 році про повідомлення нашої Асоціації з цього питання.
Тому підготовлений росією проєкт такої щорічної резолюції A/C.3/78/L.7, заявлений через Третій комітет ГА ООН, було змінено документом A/C.3/78/L.58, запропонованим Албанією, Австралією, Гватемалою, Ліберією, Македонією, Маршалловими Островами та Японією, прийнятим Комітетом, а потім Генасамблеєю ООН, в остаточній резолюції ГА ООН 78/190 19 грудня 2023 року, з тим самим пунктом 4, що й у резолюції 77/204.
Наступні дії нашої Асоціації з цього питання у 2024 році були відображені у доповіді Спецдоповідача ООН A/79/195 та в її доповіді A/HRC/56/67, які знову відобразили нашу інформацію про чергові сплески мови ненависті, ксенофобії та расово-дискримінаційних заяв агресора.
У грудні 2024 року мзс агресора знову особливо наголосив на підтримці Генасамблеєю ООН наступної щорічної резолюції ГА ООН. І знову обговорення у Третьому комітеті розпочалися з поправок до російського проєкту щодо відповідного документа A/C.3/79/L.51, запропонованих Албанією, Австралією, Великобританією, Македонією, Маршалловими Островами, Новою Зеландією, Норвегією, Японією та Україною, з черговим додаванням відповідного пункту про російську агресію.
Представляючи поправку, делегат Норвегії підкреслив, що цьогорічний проєкт знову був неправильно представлений росією як нібито «технічний повтор», й тоді як текст покликаний боротися з героїзацією нацизму, рф робить прямо протилежне, попередив делегат, засуджуючи інструменталізацію історії, що перетворює проєкт у засіб пропаганди.
Багато інших делегатів підтримали стурбованість тим, що проєкт продовжує використовуватись Москвою для виправдання свого незаконного вторгнення в Україну під приводом неонацизму, посилаючись на нього як на яскравий приклад зусиль Кремля для досягнення своїх геополітичних цілей.
Пов’язані з росією делегати намагалися заявити, що нібито «це тематична, а не країнова резолюція», заявляючи про нібито «виборчий підхід» та про нібито «перешкоджання конструктивному діалогу та розведення проєкту». Але поправки демократичних країн було схвалено Комітетом 66 голосами «за» при 43 проти та 51 утриманих, а пізніше 17 грудня 2024 року було ухвалено резолюцію 79/160 з тим самим пунктом 4, в якому засуджувалась територіальна агресія росії проти України.
За іронією долі, через їхні власні спільні пропагандистські зусилля, росія та її держави-сателіти були змушені проголосувати за цю остаточну резолюцію в Генасамблеї, опубліковану ООН наприкінці січня 2025 року з вищеописаними поправками.
Це питання, як і раніше, є вкрай серйозним і важливим, беручи до уваги постійні активні зусилля росії з цього питання та описані дебати в Третьому комітеті, особливо в ситуації зустрічних позовних вимог росії, переданих до Міжнародного суду ООН у грудні 2024 року у справі 182, ініційованій Україною у 2022 році за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Тому наша Асоціація продовжить свої зусилля з цього питання, описуючи й нагадуючи органам та агентствам ООН факти про російську агресію, російський нацизм і расизм, що здійснюються як на окупованих російською територіях, зокрема в Криму, так і в кремлівській пропаганді.

Схожі записи