19 січня Європейський Парламент ухвалив резолюцію щодо створення трибуналу по злочину агресії проти України [1].
Резолюція стверджує рішучість держав-членів ЄС добиватися засудження злочинців з числа вищого російського військово-політичного керівництва. Раніше такі заяви робили окремі країни, а також Рада Європи та ОБСЄ, про що вже писала АРК.
Очікується, що найближчим часом резолюція щодо створення трибуналу буде розглядатися Генеральною Асамблеєю ООН [2]. І хоч резолюція Європарламенту і політична, вона настільки велика і багатогранна, що її варто розглянути під кутом зору всіх, до кого вона спрямована.
А спрямована вона Україні, всій Європі, російським очільникам та міжнародній спільноті в цілому. Що ж сказав Європарламент кожній з цих цільових авдиторій? У ситуації розбирався експерт Асоціації Олексій Плотніков
Послання путіну: ти не втечеш!
Сутність сказаного російському вищому політичному та військовому керівництву можна підсумувати однією фразою: «трибунал неминучий». Ніякі гроші, ніякі погрози не змінять рішучості ЄС добиватися засудження винних в агресії. В резолюції зазначається, що росія веде незаконну, неспровоковану та невиправдану агресивну війну проти України починаючи з 2014 року, а масоване вторгнення 2022 року є лише її продовженням.
Через дії агресора загинули тисячі мирних українців, інші були піддані залякуванню, катуванням та насильству, викрадені чи примусово вивезені до рф, зруйновані численні об’єкти інфраструктури, що демонструє повне нехтування російськими силами міжнародним гуманітарним правом. Це дозволяє вважати російську федерацію державою-спонсором тероризму та державою, що використовує терористичні методи.
Такі дії підпадають під визначення агресії згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 3314 [3], що є порушенням Статуту ООН [4] та є міжнародним злочином за Римським статутом Міжнародного кримінального суду [5]. Європейські депутати також нагадали, що Нюрнберзький трибунал в 1946 році визнав агресію найтяжчим міжнародним злочином.
Тож виглядає так, що з погляду європейських депутатів, російське керівництво, граючи в спроби «повторить» давню перемогу СРСР, обрало іншу сторону, та може повторити лише долю вищого керівництва нацистської Німеччини.
Засудивши агресію, Європарламент в резолюції традиційно закликав росію негайно припинити бойові дії в Україні та безумовно вивести всі війська та воєнне обладнання з усієї міжнародно визнаної території України.
Навряд чи автори резолюції розраховували на позитивну реакцію агресора на цей заклик, адже в ній також засуджується російська практика блокування будь-яких дій в ООН, що можуть призвести до притягнення рф та окремих злочинців до відповідальності.
В цій формулі має цінність нагадування про міжнародно визнані кордони України, тобто вимога про вивід військ стосується не тільки територій, захоплених в 2022 році, але й окупованих з 2014 року частин Донецької та Луганської областей та Криму.
Вчинена агресія, на думку європарламентарів, вимагає спільних зусиль міжнародної спільноти у співпраці з Україною зі створення спеціального міжнародного трибуналу для засудження злочину агресії, скоєного вищим політичним та військовим керівництвом російської федерації та її союзників.
Такий трибунал повинен мати юрисдикцію для засудження не тільки володимира путіна та вищого керівництва росії, але й олександра лукашенка та політичного і військового керівництва Білорусі як держави, з території якої також здійснюється підтримка агресивної війни.
Це не перший документ в котрому як воєнні злочинці поіменно згадуються російський та білоруський очільники. Імовірно, такі згадки в інших кейсах можна було б розглядати крізь призму презумпції невинуватості, проте в даному випадку злочин настільки масштабний, а вина настільки очевидна, що Європейський Парламент вважає за можливе прямо заявляти злочинцям, що міжнародний трибунал над ними неминучий.
Послання Україні: справедливість буде відновлена
Умовно Україні спрямовані два смислові блоки Резолюції, які стосуються співробітництва у створенні спеціального трибуналу та в забезпеченні діяльності механізму репарацій.
В Резолюції згадується, що хоча Україна і не є стороною Римського статуту, вона співпрацює з Міжнародним кримінальним судом в розслідуванні злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних з 2014 року. Разом з тим, Міжнародний кримінальний суд не може розглядати злочин агресії проти України через юрисдикційні обмеження, через що необхідно знайти інші механізми відповідальності за цей злочин.
В Резолюції підкреслюється важливість створення спеціального трибуналу як в аспекті здійснення правосуддя, так і в аспекті відновлення справедливості для українського народу.
Підготовча робота Європейського Союзу повинна здійснюватися у взаємодії з Україною та на підтримку українських органів влади та міжнародних організацій у збиранні доказів для майбутнього трибуналу. Така робота повинна полегшувати процес стягнення репарацій на користь України та мирне врегулювання.
Резолюцією Європейський Парламент підтримав рекомендацію Генеральної Асамблеї ООН [6] щодо створення реєстру шкоди, завданої агресією Україні та окремим громадянам і юридичним особам. Прикметне, що порівняно з резолюцією Генасамблеї ООН, в тексті Європарламенту згадується необхідність компенсації довготривалої та широкомасштабної шкоди природному середовищу та клімату, що є особливо актуальним для Криму, де політика окупантів призвела до деградації цілих екосистем, про що АРК неодноразово писала.
Також в резолюції підкреслюється, що відшкодування слід стягувати не тільки з російської федерації, але й з її союзників в агресії проти України.
Таким чином, в європейській резолюції ширше оцінюється як характер завданої Україні шкоди, так і коло відповідальних, що будуть зобов’язані цю шкоду компенсувати.
Важливо і те, що в документі згадується не тільки про шкоду державі та окремим юридичним і фізичним особам, але й про шкоду всьому українському народу. Згадки про народ виглядають значущими в світлі обвинувачення російського керівництва в геноциді як в окремому міжнародному злочині, шкода від якого також підлягає компенсації.
Послання європейцям: no business as usual
Резолюція визначає напрямок політики Європейського Союзу щодо російської агресії. В ній зазначається, що ця агресія становить собою відверте та кричуще порушення фундаментальних принципів світового та європейського порядку, що вимагає створення спеціального трибуналу для розслідування і покарання злочину агресії, а також створення в Європі механізму з використання заморожених російських активів для подолання наслідків агресії.
Задля подолання цих наслідків, на думку європейських депутатів, необхідна спільна робота всіх органів ЄС, які, у співробітництві з Україною, повинні домогтися політичної підтримки створення спеціального трибуналу по злочину агресії проти України в ООН та на інших міжнародних майданчиках, таких як Рада Європи, ОБСЄ та Велика Сімка.
Європейська дипломатія повинна розробити єдину комунікаційну стратегію для розбудови підтримки спеціального трибуналу. ЄС в цілому повинен розробити єдину позицію щодо злочину агресії у відповідності до Римського Статуту. Окремим рядком в резолюції проходить думка про необхідність створення тимчасової прокуратури для розслідування та обвинувачення в майбутньому спеціальному трибуналі.
Своєю Резолюцією Європарламент запросив всі держави-члени ЄС, а також його партнерів та союзників включитися в дискусію щодо правових можливостей використання російських суверенних активів для здійснення репарацій на користь України. Такі активи, як зазначено в Резолюції, можуть втратити суверенний імунітет у зв’язку з масштабністю скоєних агресором порушень.
На думку європейських депутатів, створення спеціального трибуналу повинно стати явним сигналом російському керівництву та російському суспільству про неминучість покарання за злочин агресії, в той час як російські еліти та союзники росії повинні усвідомити, що повернення до «бізнесу як завжди» не буде. Останнє, очевидно, стосується і прихильників росії в самому ЄС.
Послання світові: злочин проти миру має бути покараний.
Умовний смисловий блок Резолюції, адресований міжнародній спільноті, можна підсумувати як «слід добитися від ООН спроможності у забезпеченні справедливості». В тексті констатується очевидне: російська війна проти України стала найбільш обурливим актом агресії від 1945 року, що вимагає відповіді на всіх рівнях. І хоча Генеральна Асамблея і може визнати своїм політичним рішенням порушення фундаментальних принципів Організації, це не є достатньою відповіддю.
Механізмом, що мав би покарати винних в агресії, є Рада Безпеки ООН, яка виявилася, що констатує Резолюція, паралізованою в ситуації з Україною через російську здатність накласти вето на будь-яке суттєве рішення.
Європейські депутати запропонували скористатися Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 377 1950 року «Об’єднання заради миру» [7]. Відповідно до неї, «якщо Рада Безпеки, через брак єдності серед постійних членів, не може виконувати своє основне завдання з підтримки міжнародного миру та безпеки, в будь-якому випадку, де з’являється загроза миру, порушення миру чи акт агресії, Генеральна Асамблея негайно розгляне це питання з метою надати відповідні рекомендації державам-членам щодо колективних заходів…необхідних для підтримки міжнародного миру та безпеки».
Саме такі колективні заходи Європейський Парламент і пропонує світові. Агресія становить загрозу не тільки для України, але й для всієї планети через погрози застосування зброї масового знищення. Відповідно до рішення Міжнародного суду ООН у справі «Барселона трекшн» [8], порушення заборони агресії є порушенням зобов’язання не тільки щодо жертви, а й щодо всієї міжнародної спільноти.
Російський злочин агресії – це безсумнівне порушення Статуту ООН та основ світового порядку, що будується на праві, що не може залишатися безкарним. Тому ЄС, Україна та вся міжнародна спільнота повинні добиватися створення трибуналу для покарання злочину агресії.
Шлях через ООН тут є бажаним, але не єдиним можливим.
В Резолюції відзначається, що відсутність в Міжнародного кримінального суду юрисдикції для засудження злочину агресії росії проти України становить прогалину в існуючий інституційній структурі міжнародного кримінального правосуддя, отже існує потреба в створенні окремого спеціального трибуналу, що керувався б тими ж принципами та стандартами, що й МКС.
Рішення щодо створення такого трибуналу має спільними зусиллями розробити вся міжнародна спільнота.
Після резолюції: шлях вперед
В Резолюції Європейського Парламенту ідея трибуналу по злочину агресії проти України сформульована в загальних термінах. Більш конкретне уявлення можна сформувати завдяки позиції Великої Британії, яка не є членом ЄС, але активно підтримує створення трибуналу. У січні британське зовнішньополітичне відомство заявило про намір відіграти ведучу роль в групі держав-однодумців, що працюють над створенням трибуналу [9].
Відповідно до цієї позиції, трибунал має бути гібридним, тобто створеним за правом України, але з міжнародними елементами. Зрештою, як заявив колишній прокурор в справі Слободана Мілошевича британський юрист Джефрі Найс, «що б не робилося в цілях відповідальності, це мають робити українці, в Україні та українською і російською, а не англійською мовою. Не треба міжнародних експертів, вони можуть радити, але не керувати».
Дійсно, незалежно від того, яку форму нарешті прийме міжнародний трибунал, засудження агресії має бути справою насамперед України.
- https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-9-2023-0015_EN.pdf
- https://www.slovoidilo.ua/2023/01/13/novyna/bezpeka/specztrybunal-shhodo-ahresiyi-rf-ukrayina-anonsuvala-holosuvannya-oon
- http://hrlibrary.umn.edu/instree/GAres3314.html
- https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf
- https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text
- https://digitallibrary.un.org/record/3994052?ln=en
- http://www.un-documents.net/a5r377.htm
- https://www.icj-cij.org/en/case/50/judgments
- https://www.gov.uk/government/news/ukraine-uk-joins-core-group-dedicated-to-achieving-accountability-for-russias-aggression-against-ukraine
- https://www.theguardian.com/politics/2023/jan/20/uk-offers-qualified-backing-special-tribunal-to-prosecute-russia-leaders-putin-ukraine