Як констатують в севастопольських “медіа”, у багатостраждального довгобуду капітальних очисних споруд «Південні» виникла чергова проблема.
Попре запевнення окупаційної “адміністрації”, що нібито терміни його спорудження “залишаються колишніми, а роботи йдуть за встановленим графіком”, у соцмережах обговорюють перспективи банкрутства “підрядника”, московської “Регіональної будівельної компанії”.
Це сталося після проблем на її інших “будовах століття”, а саме на ділянці федеральної траси М-12 у Башкирії, а також на Сахаліні, де ця московська структура освоює понад 22 мільярди рублів на будівництві західної об’їзної дороги Южно-Сахалінська.
Обидва ці проекти реалізовувалися ледь не за “особистою вказівкою” кремлівського диктатора, а ось тепер у Башкирії заарештовано техніку компанії, а на Сахаліні термін здачі об’єкта пересунули на 2027 рік, і до компанії “висунуто позови”.
Нагадаємо, що рік тому злочинна “адміністрація” окупованого Севастополя “узгодила суттєву зміну контракту” на будівництво багатостраждальних очисних споруд; згідно з “початковою версією контракту” “Регіональна будівельна компанія” мала “освоїти” 8,1 мільярдів рублів до 30 листопада 2024 року, і цю “вартість” у грудні 2023 року збільшили до 20,38 мільярдів.
Як пишуть з цього приводу в соцмережах, у “субпідрядників” даного севастопольського прожекту окупантів, які нібито споруджують глибоководний трубопровід у Блакитній бухті, московській фірмі “ГТК” такого собі Олександра Сєрова і фірмі “Агломерат” з Балашихи Олександра Барашина, також виникли “певні проблеми”. Севастопольці пишуть, що “роботи не виконані, контракти розірвані, фірми залишили великі грошові заборгованості робітникам”.
Судячи з репертуару заявлених послуг, “ГТК” мало робити проект і забезпечувати водолазні роботи, а “Агломерат” постачати труби; при цьому раніше і Сєров і Баршин разом “плідно працювали” в новосибірській компанії “Подводстрой” та московській “Подводстройсервіс”, ліквідованих більше десяти років тому; тепер під цими назвами всплили явно інші структури, а у правонаступниках зазначених компаній виникли вже зовсім інші номінали.
Судячи з відкритих джерел, більшість акцій “Регіональної будівельної компанії” належить фірмі “Філін” такого собі Олександра Ісаєва, а також Ользі Сакун, батько якої Борис Сакун заявлений генеральним директором фірми. Сімейство Сакун виросло на спадщині батька та діда нинішніх номіналів компанії, Владислава Сакуна, колишнього начальника Головного управління залізничного будівництва Уралу та Сибіру періоду завершення будівництва БАМу.
Борис Сакун серед іншого робив кар’єру у пострадянській компанії “Трансбуд”, на освоєнні якою мільярдів з реконструкції злітно-посадкової смуги аеропорту “Пулково” в Санкт-Петербурзі він щільно зрісся з нинішньою кремлівською “елітою”. З чим пов’язана нинішня немилість вищої влади агресора до цього несвятого сімейства – поки що неясно, але очевидно, що нових очисних в окупованому Севастополі ще довго не буде.
