Як ми вже писали раніше, визволення Українською Армією правобережної Херсонщини, включаючи обласний центр, викликало досить бурхливу та явно панічну реакцію кримських колаборантів, але при цьому злочинні «керівники республіки» Аксьонов та Костянтинов стали «тримати паузу».
Втім 14 листопада фейковий «спікер» все ж таки «висловився» з херсонського питання, опублікувавши від свого імені цілий «програмний текст», і навіть без традиційно великої кількості граматичних помилок.
У це підготовленій від імені Костянтинова промови одразу заявлялося, що «у чому полягає стратегічний задум» військ агресора він «не знає і не повинен знати», та одночасно вказувалося, що зі злочинними планами щодо захоплення Одеси «варто почекати».
Але примітні тут не «заспокійливі мантри» від Константинова, а його акцент на тому, що «відхід з Херсона – це військове, а не політичне рішення». Тим самим злочинний «спікер» начебто «обіляє» російський генеральний штаб. Але, з іншого боку, «трохи незрозуміло» на кого колаборант хоче «покласти провину», водночас наводячи у своїй «мюнхенській промові» «історичний приклад» іншого «політичного рішення»: саме влади СРСР утримувати восени 1941 року оборону Києва, що, як відомо, спричинило масштабний розгром червоної армії.
Також визнаючи, що «фронт наблизився до Криму», Костянтинов одночасно не забув ще раз розповісти про «банкрутство світоустрою, заснованого на гегемонії єдиної наддержави» та про те, що нібито «крах світу по-американськи стає все більш очевидним», а «майбутнє належить нам».
Втім такі заяви про фронти, «гегемонії» і якесь «майбутнє» з боку колись афериста-забудовника, а нині ключового нациста агресора Костянтинова дуже нагадують не 1939 чи 1941, а вже 1945 рік у Берліні.
