На тлі підриву Керченського мосту практично непоміченим пройшло «переобрання» Михайла Гончарова «керівником» підконтрольної агресору «Кримської залізниці» («КЖД») на новий п’ятирічний термін.
Гончаров замінив на цій посаді Геннадія Фролова в липні 2021 року в рамках активної підготовки агресором кримських залізничних магістралей до великої війни.
До кримських «гастролей» Гончаров з 1985 року працював на Північно-Кавказькій залізниці, де «доріс» до першого заступника начальника, забезпечуючи логістику всіх російських військових кавказьких афер.
До приходу «кавказьких» Гончарова «біля керма» «КЖД» стояли три групи російських емісарів від «РЖД»: «ростовські», на чолі з «головним бухгалтером» Наталією Константиненко; «забайкальські» з очолювачем клану Олексієм Красоткіним, а також «північні», яких привів із собою Фролов, а до нього, за перші 7 років окупації Криму, у «КЖД» змінилося 6 «начальників».
Примітно, що непоступливість Фролова щодо «добровільної відставки» зі своєї «хлібної посади» призвела до «кримінальної справи» за розтрату «жалюгідних 40 мільйонів рублів» через нібито «виконання будівельно-монтажних робіт на вантажній та вантажно-розвантажувальній платформах», які традиційно відбулися лише на папері, а також до його подальшого арешту у 2022 році та «вироку» у 2024 році – 5 років в’язниці.
При цьому, на відміну від свого «північного боса», та сама Константиненко отримала від карателів таку «небачену милість», як «виправдувальний вирок», а Красоткін досі числиться на «КЖД» “першим заступником”.
З 2021 року в публічній сфері Гончаров обіцяв три прожекти, а саме реконструкцію «пляшкового горлечка» кримської залізничної системи біля Владиславівки, створення об’їзної колії для обходу Інкерманського монастиря та «нову електрифіковану колію до аеропорту Сімферополя».
Як неважко здогадатися, зрушення в реальному житті за останні п’ять років відбувалися саме навколо вузлової станції Владиславівка, що має для агресора ключове військове значення.
Звісно, Гончаров продовжив афери з «реконструкції платформ» на залізничних станціях, але, «навчений на чужих помилках», він все ж «підстрахувався» і «замовив проєкт» у сибірській фірмі «Сибгіпротранс» та отримав від «Главгосекспертизи» «позитивні висновки» щодо 18 станцій.
Там гроші відмивалися, поки не скінчилися, буквально під кінець «першого терміну» Гончарова, з аферою щодо ремонту феодосійського вокзалу, при тому що «КЖД» стабільно демонструвала щорічні мільярдні збитки.
І ось тепер у керівництва «КЖД» з’явилася додаткова характерна роль, пов’язана і з колишніми аферами місцевого «монополіста пасажирських перевезень» «Гранд Сервіс Експрес» та її «дочки» «Південна приміська пасажирська компанія» («ЮППК»).
Справа в тому, що після обвалу мосту, окрім Керченської переправи, яка простоює під час штормів, основним способом дістатися з Криму до рф, не враховуючи «захопливу екскурсію по місцях для польотів дронів» сухопутним коридором через Бердянськ, стали приміські поїзди з Керчі до Анапи та Тамані від зазначеної «ЮППК».
18 листопада окупанти навіть оголосили про таке «ноу-хау» для автобусних рейсів із Криму до рф та до Мінська, як перевезення їхніх пасажирів на ділянці Керч-Тамань зазначеною електричкою по залишках мосту.
З поваги до арифметики зазначимо, що заявлені агресором 5 рейсів у будні дні дають «у пік» 1400 сидячих місць в один бік за добу: на цих рейсах окупанти використовують електропоїзди «Ластівка» тривагонної комплектації, зібрані до 2022 року на заводі «Уральські локомотиви» на базі платформи «Siemens Desiro».
Втім, стоячих пасажирів у «Ластівку» можна втиснути й більше, збільшивши обсяги перевезень до 4000 осіб на добу, але в усьому цьому є «невеликий нюанс». Для оперативних поїздок груп «чиновників» і високопоставлених військових агресора, не враховуючи планові перекидання «гарматного м’яса», такий формат перевезень агресора не влаштовує, а тому тепер боси «ЮППК» і той самий Гончаров отримали завдання «термінового вирішення» цього «логістичного питання».

Схожі записи