Логістична та енергетична криза на окупованому півострові призводить до окремих трагікомічних епізодів, досить болючих для пропаганди агресора.
Серед іншого тепер змушений згортати свій бізнес з “виробництва морозива, яке виготовляють ручним способом за італійськими методиками та власними рецептами” в Ялті та Севастополі Роберто Леллі, колишня “ікона” для російських “медіа”.
Леллі переїхав до Севастополя в 2009 році, одружившись з місцевою жителькою і після 2014 року почав активно відпрацьовувати інформаційний порядок денний окупантів про “процвітаючий Крим, якому не страшні санкції” і “Європу, що занепадає”.
Російські спецслужби навіть створили в 2018 році “під Леллі” так зване “Італійське національно-культурне товариство Севастополя” “Belpaese”, але за кілька років про цю фантомну структуру перестали писати і в окупаційній “пресі”.
Втім далі Леллі “уславився” розповідями про “порятунку Італії від коронавірусу російськими лікарями” та участю в максимально кітчевій “нетлінці” Сергія Дебіжева «Крим terra incognito», з якою далі італійцеві влаштували турне по військових частинах і школах у російській глибинці.
А ось тепер Леллі вже чомусь не розповідає цим “журналістам” про “загибель Італії в Євросоюзі”, а плачеться про те, що “його виробництво виявилося на межі повної зупинки через енергетичну кризу, зростання витрат та відсутність сезону”.
Найсмішніше, що тепер Леллі скаржиться на те, що коли він був окупантам “потрібний для виступів на телебаченні, то завжди погоджувався”, але сьогодні він “залишився зовсім один”, і рятувати його бізнес куратори від російської розвідки явно не поспішають.
При цьому Леллі нібито авансом сплатив оренду порожньої зараз торгової точки в Массандрі, втратив холодильну установку, що згоріла від перепадів напруги, але на цьому фоні суми необхідних з морозива поборів від “прокуратури” і “росспоживнагляду” не змінилися, на відміну від цін на бензин.
Очевидно, що інші кримські комерсанти, які не мають таких “особливих заслуг” перед окупантами, як Леллі, зараз перебувають у подібних ситуаціях; втім, про їхні поневіряння окупаційна “преса” точно не напише.
