Наприкінці квітня окупаційна “севастопольська преса” розмістила характерні “спогади про найкращі дні” від тамтешнього колаборанта Олександра Красильникова, до окупації колишнього власника міського футбольного клубу “Севастополь”, після вбивства колишнього власника команди у 1995 році, а також колишнього депутата Севастопольської міської ради та голови міської федерації футболу.
Колишній офіцер радянського Чорноморського флоту Красильников у перші місяці окупації нібито “передав клуб у власність” собі “некомерційному партнерству севастопольських уболівальників”, а сам став одним із організаторів “Кримського футбольного союзу”, зараз у “реєстрах” окупантів на нього записано ряд “фірм” з різними напрямками діяльності.
Тепер Красильников розповідає, що “він у результаті опинився всередині системи, де приватний інвестор практично приречений на провал”, і що зараз “на фінансування футбольного клубу “Севастополь”, за найскромнішими підрахунками, потрібно близько 100 мільйонів рублів на рік”.
Раніше ми писали, що з 2023 року, після початку афер із протиправним включенням клубу “Севастополь” до російської “другої ліги” він став піар-дітищем гауляйтера Михайла Развожаєва, і що в “реєстрах” агресора у свій час “засновником” клубу значився сумнозвісний “Севастопольстройпроєкт”, через який оточення гауляйтера відмиває сотні мільярдів на “федеральних контрактах”.
Зараз адреса “автономної некомерційної організації” “футбольний клуб” “Севастополь” збігається з колишньою адресою того ж “Севастопольстройпроєкту”, його “засновники” приховані, а “генеральним директором” завлений одіозний “тренер” Валерій Чалий, у 2025 році ця структура малювала свою “збитковість” у десятки мільйонів.
Цікаво, що окупанти мають інший клон “професійного футбольного клубу” “Севастополь”, номіналами якого заявлені Анатолій Селезньов та його дочка Аліна. Цей комерсант Селезньов заявлений “гендиректором” пансіонату “Зоря” у приморському селі Нижньозаморське Керченського півострова.
А “власником” “Зорі” при цьому вказано московський “Державний науково-дослідний інститут приладобудування”.
Описані вище “одкровення” Красильникова про “нестачу фінансування” насправді варто розуміти як погано приховані претензії на подальшу участь у “футбольних” аферах севастопольського гауляйтера з прокачуванням коштів через “Севастопольстройпроєкт”.
Примітно, що у коментарях до них севастопольці нагадали, що перед окупацією “Севастополь” показував непогані результати, у нього було дві молодіжні команди прямого резерву, чотири юнацькі команди та “велика мережа підготовки з найменшого віку з інтернатськими групами, спецкласами”, на вибудовування якої “пішли багато років”.
Додається, що “на цьому багажі” вже в умовах окупації “клуб виїжджав”, але “на сьогоднішній день всього два футболісти-уродженці Севастополя входять до складу основної команди”, яка жодних результатів у “чемпіонатах” агресора не демонструє.
