У соцмережах досить активно обговорюють оприлюднені “внаслідок витоку” списки організацій “оборонно-промислового комплексу” агресора, нібито “включені до закритого реєстру оборонних підприємств міністерства промисловості та торгівлі”, і нібито “які є головними виконавцями державного оборонного замовлення, підрядниками та постачальниками оборонно-промислового комплексу, а також організаціями, що належать до критично важливих об’єктів”.
При цьому нібито до повномасштабного вторгнення росії в Україну “спочатку до реєстру входило 480 організацій, до 2022 року список зріс до кількох тисяч організацій, а на початок 2025 року налічував 6344 організації разом із філією”, а сам реєстр нібито проходить з грифом “для службового користування” та “конфіденційно”, та його основною метою нібито є “бронювання співробітників від мобілізації”. В оприлюднених “злитих” списках нібито є 24 структури з окупованого Кримського півострова, з 11 севастопольських.
Достатньо прогнозовано у списках нібито значаться описані нами раніше у публікаціях “Євпаторійський авіаційний ремонтний завод”, “Феодосійський оптичний завод”, “Феодосійський судномеханічний завод”, Феодосійські ж “Конструкторсько-технологічне бюро “Судокомпозит”, “Суднобудівний завод “Море” та “Науково-дослідний інститут аеропружних систем”, а також керченський “Суднобудівний завод імені Б.Є. Бутоми”, сімферопольські “Державний регіональний центр стандартизації, метрології та випробувань у республіці Крим”, “Завод “Фіолент” та “Електромашинобудівний завод “Фірма Селма”.
Водночас від усієї хімічної промисловості півночі окупованої АР Крим у списку нібито є лише “Кримський содовий завод”, проте немає згадок про відповідні титанове й бромне підприємство, що може свідчити про неповноту чи спотворення ” злитих ” списків: як мінімум до ” критично важливих об’єктів ” їх не віднести було неможливо.
У той же час цікавою є нібито наявність у списках бахчисарайської фірми “Крим-Авто”, а також багатостраждального “М’ясокомбінату “Дружба Народів”. Згаданий м’ясокомбінат, який ймовірно масово постачає агресору свою продукцію, “зареєстрований” у селі Петрівка, з директором у вигляді Віктора Головка, та номіналом Євгенією Нефідовою.
Ми раніше писали про те, що його бенефіціарам окупанти передавали захоплені на Херсонщині заводи «Чумак» та «Каргілл» у Каховці і що з 2022 року м’ясокомбінат контролює колишній міністр сільського господарства Росії та “латифундист” Олександр Ткачов, також оперуючий мережею “кримських” супермаркетів “ПУД”, розміщених на базі української мережі “АТБ”.
Що ж до “Крим-Авто”, з “засновником” в особі Олексія Кислова, то з 2022 року воно отримало “ліцензування сервісного обслуговування озброєння та військової техніки”, але й до того надавало послуги агресору у цій сфері, як мінімум з 2017 року, серед іншого з “сервісного обслуговування” машин “КАМАЗ” як субпідрядник фірми “Ремдизель” з Набережних Човнів.
Щодо севастопольських структур зі списків, то прогнозовано в ньому нібито виявилися “Державний регіональний центр стандартизації, метрології та випробувань у м. Севастополі”,”Севастопольський морський завод імені Серго Орджонікідзе”, “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту”, “771 ремонтний завод засобів зв’язку Чорноморського флоту”; також згаданим є “Судоремонтний завод Персей”, про роль якого як “приватного порту” для терористичної структури “Вагнер” ми писали раніше.
З менш відомих севастопольських структур у списку нібито наявні “Кримське виробниче підприємство “Созвєздіє”, “Ураніс-Радіосистеми”, “Аззурро Трейд”, “Остов”, “Техфлот” і “Фордевінд”, діяльності яких слід приділити окрему увагу.
Нагадаємо, що через компанію «Аззурро трейд», як мінімум, до 2022 року на підсанкційну територію для агресора завозилося обладнання ключових профільних виробників, в основному “для потреб флоту”.
Це були силові установки від «MTU» (Німеччина), «Yanmar» (Японія) та «Kohler» (США); додаткове обладнання від “Kanzaki” (Японія), “ZF” (Італія), “Eliche Radice” (Італія), “Dometic” (США), “Python-Drive” (Нідерланди), “Centa” (Німеччина), та опріснювальні установки від “Spectra” (США).
«Ураніс-радіосистеми» до окупації діяло на базі севастопольського заводу «Мусон» та виробляло широку лінійку радіоелектронної продукції у сфері морської безпеки – супутникових рятувальних буїв, потужних акумуляторів, антенних пристроїв, електронних картографічних систем тощо
Після 2014 року ця структура продовжувала отримувати через «сірі схеми» європейські та американські деталі та обладнання, і намагалася забезпечити суднобудування агресора, у тому числі й військове, а також вийти на китайський ринок.
Подібною “експортною прокладкою”, проте для ” постачання електрорадіоизделий іноземного виробництва ” є й “Созвєздіє”, записане тепер на такого собі Віталія Курова з Петербурга.
Згадана структура “Остов”, записана на кримчанина Олексія Фоменка, переважно пропонує військовим структурам агресора послуги судноремонту для малих кораблів та катерів, в основному через неї кошти відмиває керченська “військова частина 6942” росгвардії. Подібну діяльність, з ремонту військової техніки агресора, веде і приналежне Леонарду Хацкевичу та його синам підприємство “Фордевінд”.
