Як випливає з бази даних HUDOC Європейського суду з прав людини, 20 жовтня Суд опублікував комунікації у низці груп справ проти росії, пов’язаних із забороною кримськотатарських самоврядних органів агресором з 2016 року.
Це справи: «Херсонський регіональний меджліс кримських татар проти росії, № 24196/17 та 5 інших», «Алі Асан Озенбаш та Заїр Сітбелялович Смедляєв, № 24258/17 та 27710/17 проти росії», «Бекір Аблаєвич Мамутов проти росії, № 23993/17 та 2 інші», «Ескендер Енверович Барієв та Риза Февзійович Шевкієв, № 4513/17 та 27071/25 проти росії» та інші.
Як випливає з повідомлень, заявники скаржаться, що акти агресора про припинення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу та заборону його діяльності також поширюється на членів Меджлісу, місцевих меджлісів кримських татар тощо, і тому є втручанням у свободу об’єднань заявників, перешкоджанням вільному спілкуванню з іншими представниками системи кримськотатарського самоврядування та кримськими татарами.
Заявники наголошували, що справжньою метою вищезазначеної заборони було змусити замовкнути та покарати органи кримськотатарського самоврядування за їхню політичну опозицію, що «верховний суд Криму» не був «створений законом» з огляду на окупацію Криму, і що визначення Меджлісу як нібито «екстремістської організації» ретроактивно криміналізувало законну діяльність кримських татар.
Заявники скаржилися на те, що не було проведено розмежування між особливим статусом Меджлісу як представницького органу корінних народів та громадськими об’єднаннями кримських татар, і що вони не мали ефективного засобу правового захисту в окупованому росією Криму.
Таким чином, заявники наголошують на порушеннях росією статей 6, 7, 10, 11, 14 та 18 Європейської конвенції проти них. Кінцевий термін для російських коментарів щодо цих повідомлень встановлено на січень 2026 року, але агресор, очевидно, не надаватиме позицій у цих справах; водночас Суд запропонував уряду України взяти участь у цих справах як третя сторона та надати власну позицію.
Як наголосив експерт АРК Борис Бабін з цих питань, специфіка цих справ полягає у тому, що порушення випливають не зі спроб агресора припинити дію якоїсь “політичної організації кримських татар”, а саме з утисків окупантами усієї представницької системи корінного народу України в принципі, що є складником геноцидальних практик Кремля та расистської політики московського імперіалізму.
Найбільш драматичними, на думку професора Бабіна, тут стали саме справи місцевих меджлісів Херсонщини, які у 2017 році писали до Євросуду саме про ризики майбутньої агресії рф на материкову Україну та подальших прогнозованих утисків там окупантами кримських татар, що й сталося з 2022 року.
Борис Бабін додав, що влітку цього року Євросуд запитав про ситуацію з цими меджлісами, та завдяки зусиллям АРК та Кримськотатарського ресурсного центру інформація, зокрема з окупованої території, про подальші репресії агресора була зібрана, верифікована та надана до Страсбурга.
Система національного самоврядування кримських татар – це не окремі люди, а інституції, які, зокрема й завдяки описаним процесам у Страсбурзі, слід зберегти до часу деокупації Криму, підсумував експерт АРК.
