6 березня севастопольський гауляйтер Развожаєв заявив про “вилучення у державну власність Севастополя рухомого та нерухомого майна, що перебуває у власності юридичних та фізичних осіб, у тому числі іноземних”.
Серед іншого зазначено про “націоналізацію” таких фірм як “Завод суднової світлотехніки “Маяк”, “Завод суднової світлотехніки”, “Плоск”, “Тінос”, “Експлуатаційна організація “Технотрон”, “Центр технічної експлуатації №1” та виробничого кооперативу “Корпус”.
Развожаєв заявив, що власники цих структур нібито “здійснювали збір коштів та фінансували українські збройні формування, безпосередньо були керівниками та спонсорами польського «правозахисного» фонду «Відкритий діалог», який становить загрозу конституційному ладу, обороноздатності та безпеці”.
Відповідно серед окупантів фізичних осіб, які потрапили під репресії, Развожаєвим були заявлені Андрій та Ірина Карпенко, Петро, Сидонія, Сергій та Людмила Козловські, Олена Мірошникова (Козловська), Віктор Мірошников, Наталія Себякіна, Ольга та Євген Рубіжні, Володимир Присяжнюк та Таїсія Українська.
Ця історія досить примітна тим, що кілька років тому згаданий фонд «Відкритий діалог» та його основного діяча Людмилу Козловську звинувачували якраз у прихованій роботі на російські спецслужби.
Звинувачення ґрунтувалися на тому, що бізнес її брата Петра, включаючи записаний на його матір Сидонію, та на його іншу сестру Олену Мірошникову, діє в окупованому Севастополі, у тому числі працюючи і на російську військову машину.
Серед іншого в соцмережах викладалися “російські паспорти” цих осіб, у “реєстрах” окупантів Петро Козловський справді значиться “засновником”, наприклад, згаданого «Плоск».
Людмила Козловська серед іншого мала тривалий публічний конфлікт із колишньою владою Польщі, яка депортувала її в Україну в 2018 році, а основною публічною роботою фонду «Відкритий діалог» було лобіювання у структурах ЄС, Ради Європи та ОБСЄ інтересів низки осіб із пострадянських країн, включаючи великий бізнес, як жертв авторитарних режимів. Це як мінімум викликало гостру реакцію колишньої влади Молдови та Казахстану.
Очевидно, що справа цього фонду, про який “раптово” згадали окупанти, тепер, ймовірно, отримає нові деталі, а нам залишилося вказати на згадану гауляйтером, у контексті родини Козловських, Таїсію Українську.
Буквально кілька днів тому ми писали в тому числі й про цю особу, згадану в довгій тяжбі між «департаментом із земельних та майнових відносин» окупантів та рядом “орендарів” щодо «Бази відпочинку «Мис Сарич».
Як ми вказували, дані “орендарі” пов’язані через Володимира Гельвановського та Володимира Нігара із севастопольським рибоконсервним комбінатом «Аквамарин», як ключовою ланкою у ланцюжку міжнародної рибної мафії. Що саме міг не поділити клан Развожаєва з цими особами, ймовірно, покаже найближчий час.
