Раніше ми багаторазово писали про досить незграбні спроби кримського гауляйтера Сергія Аксьонова “сколотити” якийсь “іменний кримський підрозділ”, бажано – максимально лояльний особисто йому, а також і про безуспішні спроби російської пропаганди “оспівати героїзм кримчан”.
Іноді ці злочинні вектори спліталися, іноді розходилися, і ось після чергової, викупленої в Кремлі аферою з “Золотими пісками” “передвиборчої індульгенції” для “голови Криму”, вони зайшли на “новий виток”.
Тепеп “кримські медіа” ретельно говорять про якихось “аксенівців”, як “мобільний, ініціативний, злагоджений загін, не прив’язаний до місцевості”, які нібито “постійно рухаються лінією бойового зіткнення і взаємодіють з іншими підрозділами”.
При цьому власне статистів для цього шоу, у вигляді таких собі “колишніх добровольців з Криму”, у агресора досить мало, а тому і у пропагандистів, і у самого Аксьонова виникло бажання додати в цей фейковий загін “нових добровольців”, бажано – з так званого “народного ополчення” 2014 року.
Втім, як ми писали і раніше, дані “багаторазово нагороджені” “ветерани”, які відпрацьовували роль масовки для пропаганди агресора до 2022 року, пізніше на фронт у своїй масі не пішли, воліючи “кувати міцний тил” свого особистого благоденства.
Тепер, після “наполегливих рекомендацій” від клану Аксьонова “побути біля лєнточкі” хоча б до “вересневих виборів”, ці “дружинники” вирішили йому відповісти, у традиційному стилі “бунту на колінах” та “колективних звернень”.
У тій же Євпаторії, так зване “Народне ополчення республіки Крим”, у вигляді “батальйону “Захід”” влаштувало “збір” і заявило, причому навіть через місцеву “пресу”, що вони ніякої “не стрій бійців, а насамперед єднання воїнів духу”.
Тому, замість “героїчної загибелі” у вигляді чергових “аксенівців”, дані “ветерани” публічно запропонували гауляйтеру “формування такої єдності, коли кожен здатний самостійно діяти узгоджено у напрямку спільної мети”, причому бажано – якнайдалі від фронту.
Втім, у Криму ці “ополченці” ще погодилися для “спільної справи” “розвозити провізію” та “готувати обіди”, і, природно, бажано у “курортній місцевості”.
При цьому, констатуючи очікуване “осіннє чищення місцевих рад”, “ополченці” заявили Аксьонову, що вони “не чергова політична партія”. Це прозвучало з прямим натяком на те, що відігравати, іноді й посмертно, роль “аксьонівців” для розширення самим Аксьоновим місць під сонцем “єдиної росії” для його клану ці “ветерани кримської весни” “чомусь” не хочуть.
Спостерігаючи за цим трагікомічним шоу, конкуруючі клани зловтішно пропонують “за аналогією” з “аксьонівцями” ще й “термін “аксьонівщина” для губернаторського методу управління”, що вже охоплює набагато ширший набір “комедій положень”, звичних для “сімферопольського двору”.
