Пропаганда агресора “радісно відзвітувала” у лютому, що “за минулий рік у Криму з’явилися відразу два міжнародні маршрути”, а саме – автобуси з Ялти до Мінська та Євпаторії до Сухумі, анонсувавши у 2024 році ще один протиправний рейс з Ялти до Цхінвалі. Раніше ми описували сімейство аферистів, Ельмаз, Рустама та Рушена Аблякімових та їх незаконну структуру “Большой Мір”, що “відповідає за мінський маршрут” за злочинного сприяння мінтрансу росії, і тепер варто висвітлити і перевізників у “сонячну Абхазію”. Як і в “мінському випадку” пропаганда контакти фірмачів не називає, але аналіз “ліцензій” дозволяє стверджувати про залучення до цього процесу сімферопольських структур “Підприємство АДК-Крим” та “Авто-Тур”.
У цих “фірмах” низка “засновників”, “директорів” та інших фігурантів змінювалася постійно, але варто констатувати їхній зв’язок із ще одним кримським “перевізником”, а саме “Вікторія”, яка здійснює, як і “АДК-Крим”, і “дитячі перевезення”, тобто ймовірно є залученою і до процесів злочинної депортації українських дітей. Серед згаданих у “реєстрах” із цього приводу фігурантів варто відзначити Наталію Романіву, Віктора Ранюка, Анастасію Ранюк, Павла Терехова, Вікторію Приходько, а також “арбітражного керуючого” Костянтина Концевого. При цьому сімейство Ранюк “відзначилося” і в приміських перевезеннях в Адигеї, а тому не дивно, що автобуси від “АДК-Крим” незаконно возять із Криму не лише у Сухумі, але й у Туапсе.
До окупації сімейство Ранюк займалося перевезеннями у фірмі “Авто-Стоп” з іншими засновниками, а от у “АДК-Крим” бенефіціарами до 2014 року були заявлені Андрій Приходько, Вайс Сейдалі та Тетяна Назарова, які “зникли з радарів” у 2021 році. Тому можна стверджувати, що справжні бенефіціари даного “бізнесу” досі в тіні й надалі насолоджуються непоганими доходами, які лише у 2022 році склали “у білому варіанті” близько 67 мільйонів рублів із більш ніж 20 маршрутів.
Те, що сімейство Ранюк відіграє в даному бізнесі роль “зіц-голов”, доводить і старий, ще 2016 року “скандал у шляхетній родині”, коли конкуренти вирішили “зняти з рейсу” структуру “Тавртранс”, яка “відмила” на “єдиному квитку” як мінімум 350 мільйонів. Оскільки тоді афера з “єдиним квитком” включала і поромне перевезення через Керченську протоку, то “золотий ключик” від неї був у руках “господарів переправи”, і явно не у “директора та бухгалтера”, роль яких тоді виконали ті самі Андрій Приходько та Віктор Ранюк.
Примітно, що навіть формальні “засновники” того самого “Тавртрансу”, де розчинилися мільйони “по єдиному квитку”, були заховані послідовно у “фірмах” “Кентавр” і “Драйвзона”, де кінці були приховані в особистості таких же ноунеймів, але з Москви – Борисової Наталії та Априщенка Олександра.
Трагікомічно, що вісім років тому колишня “директорка” того самого “Кентавра” Тетяна Грицак, ініціювала десятки безрезультатних “скарг до прокуратури” на “Тавртранс”, ймовірно, через “ображення при розрахунку”, але “чомусь” ніхто її слухати не став. Які афери готують окупанти на “новому рейсі до Цхінвалі” очевидно стане відомо найближчим часом.
