Нещодавня абсолютно прогнозована заява МОК про те, що Комітет не запросить росію та Білорусь до участі в Олімпійських іграх 2024 року породила цілий «фонтан свідомості» від злочинного «кримського спікера» Володимира Константинова.
Серед іншого аферист від «Консоль» назвав позицію Лозанни нібито «особливо єзуїтським способом знущання» та заявив, що агресорові «пора поставити жирний хрест на міжнародних контактах».
Цікаво, що закликаючи створити «покоління спортсменів – патріотів …не заморського бабла», той же Костантинов нарікає на відсутність «пристойних бонусів» оплати тренерів і заявляє про намір змусити якихось «приватних благодійників» розщедритися на «спортивну» пропаганду російської агресії, природно не забуваючи й про власну кишеню.
У даному потоці свідомості варто відзначити очевидне захоплення спічрайтерів Константинова продукцією їхніх нацистських попередників, оскільки нинішні пасажі про «американських та британських спортивних пройдисвітів та їх підтанцівку» явно буквально запозичені ними у якоїсь німецької газети зразка 1943 року.
Очевидно, що саме звідти, або з подібних за тематикою антисемітських радянських видань сімдесятирічної давності, з’явився і зневажливий вислів від «кримського спікера» щодо «елітарних, космополітичних видів спорту» зі згадкою тенісу, де «так багато спортсменів, для яких Вімблдон дорожчий за батьківщину».
Втім, як кажуть злі мови в кримських соціальних мережах, така «любов» від Константинова саме до тенісу, швидше за все, має й вкрай прозове обґрунтування, оскільки колись у великому гаремі злочинного «спікера» виникла така собі «маленька проблема» з певною тенісисткою.
