10 червня окупанти заявили про «продаж» Інкерманського винзаводу в окупованому Севастополі за 533,5 мільйона рублів, що за деякими джерелами «в 15 разів дешевше за його оцінну вартість».
При цьому «покупцем» заводу прогнозовано стала «фірма» «Інкерманський завод марочних вин», яка раніше «орендувала завод у міста», зазначена «угода» охопила все заводське майно, що нібито «перебуває у зношеному стані».
Нагадаємо, що Інкерманський винзавод, а також його доньку «Качинський+» у Фонду держмайна України з 2009 року орендувала шведська компанія «Інкерман інтернешнл АБ», яка створила низку дочірніх підприємств, але фактично за нею стояв дніпропетровський підприємець Валерій Шамотій.
В умовах окупації частку в «Інкерман Інтернешнл АБ» отримав «китайський приватний інвестиційний фонд Pan Chang», але частину компанії, як і раніше, контролював Шамотій. Втім, окупанти не горіли бажанням «співпрацювати» з даними структурами та завод був «націоналізований» за активної співучасті злочинних «чиновників» Олександра Свічникова та Сергія Міняйла у 2015-2017 роках.
Далі завод «передали в оренду» зазначеній структурі «Інкерманський завод марочних вин», що нібито належить «виноделу Валерію Захар’їну», але самі «російські медіа» повідомляли, що «Інкерманом» управляє компанія «Моє вино», пов’язана з путінськими олігархами Юрієм Ковальчуком та Геннадієм Тимченком.
Захар’їн та його фірма «Оптіма», швидше за все, були використані Ковальчуком як прокладка, оскільки саме вони «придбали» згаданий «Інкерман Інтернешнл АБ», зареєстрований у Швеції, що структури Ковальчука не могли зробити напряму через санкції.
