Соціальні мережі 25 листопада заповнені розповіддю про “злочини” такого собі кримчанина Олександра Альохіна, який “півроку відпрацював на об’єкті” у окупованому рф Скадовську, злочинно “виконуючи контракт” з “приватною охоронною фірмою” “Альфа Крим”, після чого нібито “не отримав зарплату” за ті ж півроку; при цьому зазначається, що “Альфа Крим” злочинно “набирає співробітників охорони на об’єкти в Мелітополь та Херсонську область”.
“ІРС Південь”, наприклад, написала з цієї історії що “найнятий” від “Альфа Крим” Альохін потім був “переоформлений” в іншу “приватну охоронну організацію”, а саме “Спутник”, і що суть “афери із зарплатою” полягає в тому що посібникам окупантів обіцяють “120 тисяч рублів”, але не уточнюють що “зарплата нараховується лише за дні несення вахти”. Зазначимо, що “Альфа Крим” – це досить розгорнута незаконна структура, яка обслуговує “охоронні потреби” окупантів, з “головним офісом” у Севастополі, але має “філії” у Сімферополі, Ялті та Євпаторії, вона займається як “фізичною охороною” так і системами сигналізації; “співвласниками” “Альфа Крим” виступають Сергій Остюченко та Олексій Кабелецький, про яких зараз в історії з Альохіним “скромно умовчують”.
Кабелецький для Криму насправді завжди був фігурою досить знаковою, працюючи до 2013 року на півострові на керівних посадах у держслужбі охорони української міліції. У далекому 2002 році він “уславився” скандалом зі спробами стягнути в суді з кримських музеїв заборгованість за послуги охорони, що породило в тодішніх медіа саркастичний жарт про “розрахунок експонатами”. Втім незадовго перед початком окупації Кабелецький, тоді начальник севастопольського міського відділу міліцейської держслужби охорони, був знятий з посади після того, як його підлеглий міліціонер застрелив у липні 2013 року іншого, цивільного, охоронця в ювелірному магазині “Золоті перли” за вкрай неоднозначних обставин.
Тоді “гучну справу” зам’яли, причому не без участі і тодішнього давно завербованого росіянами начальника сектору відділу карного розшуку міста Олександра Дорохова. У процесі окупації Криму Кабелецький “сплив” як “помічник” злочинного “депутата заксобрання Севастополя” Михайла Чалого, багаторічного функціонера севастопольської структури “Таврида Електрик” і надалі він і став “біля витоків” “Альфа Крим”.
При цьому і роль Кабелецького, і того ж Дорохова в перших днях захоплення Севастополя не була “швидколітньою”, оскільки як мінімум з 23 лютого вони активно працювали, за злочинним дорученням того ж Чалого, щодо “взаємодії” з українськими силовиками для їхньої деморалізації.
Серед іншого особисто Кабелецький “формував особисту охорону” брата Максима Чалого, “народного губернатора” Олексія Чалого та активно сприяв спецслужбам Росії у перекиданні на Перекоп та озброєнні севастопольського “Беркуту”, як “публічного” прикриття путінських “зелених чоловічків” у Криму.
Примітно, що “поставивши на сімейство Чалих” у “довгостроковій перспективі” Кобелецький після ряду раніше описаних нами конфліктів Чалих з 2015 року з новими “севастопольськими губернаторами”, явно не отримав від агресора все, що хотів. Тому пізніше, вихваляючи злочинні “подвиги” Чалих, він заявляв кремлівській пропаганді про колаборантів, дослівно “назвіть мені хоча б одну публічну постать, яка з’явилася б так у перші дні! Пізніше, коли стало зрозуміло, що бити не будуть, підтягнулися й інші”.
Втім, злочинні “справи” у Кобелецького зараз йдуть трохи краще ніж у згаданого Дорохова, який “обжився” у Верхнесадовому і спокійно і абсолютно непублічно наживається на “постачанні” в севастопольські дитячі садки з відповідними відкатами, в стилі “копійочка до копійочки”.
У нинішніх умовах, окрім “охоронної діяльності” у згаданій структурі “Альфа Крим”, а також в іншій протиправній фірмі “Охорона-Комплекс”, Кабелецький заявлений окупантами як “керівник Об’єднання споживачів республіки Крим та міста Севастополя”, що традиційно є непоганим способом “кошмарити бізнес” у “зв’язку” з тими особами зі злочинної “адміністрації” окупантів, які залишилися лояльними клану Чалих.
Згаданий вище Остюченко серед іншого керує і двома московськими приватними охоронними компаніями, “Держава” і тим самим “Супутник”, де “майнув” Альохін. Зазначимо, що згадана севастопольська “Таврида Електрик”, де активно “відзначився” і до і після 2014 року Максим Чалий, після довгих “юридичних поневірянь” зараз “осіла” у Києві як “Таврида Електрик Україна” з активами у 200 мільйонів гривень, та чи пов’язано це з описаними пригодами панів Чалого та Кобелецького, це окрема та ще явно не досліджена історія.
Як мінімум напишемо, що в Москві непогано почувається “Таврида Електрик Експорт” з керівником в особі Сергія Парфененка, “повний тезка” якого до 2020 року вважався бенефіціаром “севастопольсько-київської” фірми і на цьому поки що поставимо три крапки…
