Професор Борис Бабін
На тлі недавніх заяв Кремля щодо відсутності в агресора ефективної системи сейсмічного моніторингу, необхідно зупинитися на зробленому окупантами вимушеному зізнанні зі знищення за останні вісім років унікальної геофізичної обсерваторії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, створеної 1986 року в Севастополі в районі 35-ї батареї.
Даний об’єкт із середини 1991 та по 2014 рік здійснював безперервні автоматизовані вимірювання літосферних деформацій більшбазовими лазерними інтерферометричними комплексами. Паралельно проводилися безперервні вимірювання температури в штольні та на Землі, а також варіацій атмосферного тиску, що дозволяло досліджувати зв’язки руху літосферних плит, морських та атмосферних процесів.
За десятиліття досліджень українські вчені встановили закономірності у динаміці літосферних деформацій, а саме періоди, власних коливань Чорного моря, та встановили їхній прямий взаємозв’язок. Більше того, вченими розроблялася методика кількісного зіставлення результатів даних вимірювань та характеристик обсягів видобутку на околиці Кримського півострова природного газу.
У 2003 році на даній севастопольській базі геофізичної обсерваторії було встановлено високочутливий маятниковий нахиломір, виготовлений у Полтавській гравіметричній обсерваторії.
Прилад розташовувався в підземному приміщенні, що примикає до вимірювального об’єму, де знаходилися лазерні інтерферометри-деформографи. Це дозволяло в рази якісніше підійти до вказаних вимірів, ніж це було можливе на попередньому устаткуванні.
До російської окупації українські вчені планували подальше встановлення наукової апаратури для комплексного вивчення та проведення геофізичних спостережень з метою вивчення природи сейсмічних явищ та виявлення прогностичних ознак регіональних землетрусів.
При цьому основною вимогою роботи обсерваторії був принцип її безперервності, з оперативною обробкою рядів спостережень з використанням методів цифрового спектрального аналізу. Ці дослідження дозволяли до 2014 року робити висновок щодо ймовірності виникнення сейсмічних подій у Кримсько-Чорноморському регіоні.
В умовах окупації обсерваторія стала заручником некомпетентності та «бюрократичної специфіки» окупантів, які не тільки унеможливили будь-яку співпрацю вчених за спостереженнями, а й злочинно «передали за належністю» захоплений об’єкт навіть не колаборантам з фейкового «Кримського федерального університету» переміщеному» до Севастополя з Сочі «Інституту природно-технічних систем» («ІПТС»).
«Предтечею» даного «ІПТС» був створений на Кавказі в 2000 році Державний південний науково-дослідний полігон російської академії наук, а після його незаконного «переведення» «ІПТС» був «перепідпорядкований» у 2018 році від «академіків» до міністерства науки та вищої освіти агресора.
При цьому з 2015 року окупанти захотіли незаконно «підпорядкувати» цьому «інституту» два захоплені агресором у Севастополі українські науково-дослідні центри – «Інститут біології південних морів» та «Морський гідрофізичний інститут», але дана схема «завмерла на півдорозі». Невдача даного прожекту призвела до масового взаємного «кохання» функціонерів зазначених «установ», причому «ІПТС» категорично не хотів нікому «передавати» захоплену обсерваторію, апелюючи в основному до того, що нібито в Сочі вони мають «подібний об’єкт» і що вони «налагодять мережеві спостереження», чого не сталося.
З 2014 року обсерваторія окупантами не експлуатувалася, а унікальне українське обладнання, що знаходиться в ній, просто згнило і заіржавіло через те, що за ним ніхто не стежив. Коли це питання почали обговорювати ті ж самі «конкуренти» «ІПТС», його «керівництво» не придумало нічого кращого, ніж заявити, що нібито «все йде за планом» і вони якраз досліджують «вплив агресивного середовища на різні матеріали».
У ролі «адвоката» таких «агресивних впливів» було помічено незаконного «заступника директора «ІПТС» з наукової роботи» Олену Воскресенську, яка й «успішно очолювала» обсерваторію з 2014 року.
Її основна активність полягала в «укладенні» маси «договорів про спільну науково-дослідну діяльність» з купою установ тієї ж російської академії наук, а також іншими структурами агресора. Втім, якщо деякі «кошти за договорами» і «виділялися», то до обсерваторії вони точно не дійшли.
Цікаво, що коли тепер, після катастрофи в Туреччині та очевидних ризиків не тільки для населення, що для агресора малоцікаво, а й для військових об’єктів Чорноморського флоту, окупанти почали намагатися розбиратися в сейсмології, а також у одвічному питанні «де гроші, люди та обладнання», ті ж «керівники» «ІПТС» заявили, що «втягнуті в обговорення люди, які не мають жодних компетенцій у цьому питанні, починають звинувачувати «губернатора та сенаторів» у бездіяльності» і «в такий спосіб формується так званий «майдан».
У відповідь підконтрольні агресору і тому ж злочинному губернатору «журналісти» «тонко помітили», що «подібну риторику використав «екс-губернатор» Севастополя, за якого, власне, лабораторія і була передана «ІПТC», натякаючи на Сергія Міняйла.
Проте незалежно від того, кого тепер Кремль призначить крайнім, очевидно, що втрачено десятиліття спостережень за Чорноморським регіоном, і не виключено, що саме відсутність севастопольських спостережень українських учених не дозволила заздалегідь отримати інформацію про катастрофічний землетрус у Туреччині.
Також відсутність таких спостережень не дозволяє зрозуміти, як саме хижацький розвиток останніми роками видобутку окупантами газу, в тому числі і на сухопутній частині Криму, може вплинути на сейсмічну активність.
