Військовий вимір екіпажів тіньового флоту агресора

Затримання на початку січня американською владою танкера “Bella 1”, номер IMO 9230880, нібито поспіхом перейменованого у “Marinera”, із фабрикацією для судна російського прапору за допомогою сумнозвісного “Російського морського регістра судноплавства” висвітило достатньо характерний епізод. На борту затриманого танкера виявилося два росіянина, яких за наступними заявами Кремля, влада США нібито “обіцяла повернути” але начебто так це й не зробила.
Водночас значна кількість членів екіпажу виявилася українськими громадянами, та пропаганда агресора поспіхом заявила що це нібито кримчане із “українськими документами для зручності”, хоча насправді ситуація з екіпажем є там зовсім іншою. Тому, для розуміння механізмів перетворення джерела нафтодоларів у знаряддя сучасної морської “гібридної війни” варто оцінити шляхи комплектування екіпажів кремлівських танкерів.

Найм та працевлаштування на судна російського “тіньового” та “примарного” флоту формально відбувається за тими самими процедурами, що на інші судна, підконтрольні російським власникам.
Основним номінальним гравцем тут виступають російські крюїнгові агенції, які при цьому намагаються імітувати “дотримання міжнародних конвенцій”, насамперед Конвенції про працю в морському судноплавстві (MLC) та Конвенції про підготовку, дипломування та несення вахти (STCW). Такі крюїнгові агенства можуть бути афільованими з потужними російськими транспортними чи логістичними корпораціями (типу “Совкомфлот”, “БФ Танкер”), або ж бути “доньками” глобальних морських структур (“V.Ships”, “Marlow” “CMA CGM” й так далі), або ж бути пов’язаними з окупованими морськими регіонами України, насамперед Кримом.
Працевлаштування відбувається через офіси таких агенцій, переважно у Санкт-Петербургу, Новоросійську або у третіх країнах, прикладом у Грузії. Незалежно від того, який саме крюїнг робить відповідне працевлаштування російських громадян, контроль над його діяльністю з боку російських спецслужб є сталим та тотальним, при тому, що сама по собі діяльність російського “тіньового” та “примарного” флоту перебуває під постійним наглядом уповноважених посадових осіб адміністрації президента рф (такими як Деніс Агафонов та Максим Орєшкін) та фактично підконтрольних їм чиновників федерального уряду на рівні віце-прем’єр-міністрів (зокрема Деніс Мантуров та Віталій Савельєв).
Найм членів екіпажу зазвичай відбувається через систему оголошень на сайтах та соціальних сторінках крюїнгових агентств, а також на сайтах-агрегаторах й через ініціативне розсилання кандидатами-моряками власних вакансій на електронні адреси крюїнгових структур, при цьому набір за оголошеннями проводиться саме на “традиційні” посади члені екіпажу.
Набір членів екіпажу, навіть “субстандартних” тобто фактично призначених для виконання інших завдань, ніж власне робота на судні, поза діяльністю крюїнгів, є маловірогідним, оскільки саме крюїнги забезпечують отримання кандидатом необхідних морських сертифікатів у афільованих з ними тренінгових центрах, та морських документів від адміністрації прапору судна, а також здійснюють й візову та логістичну підтримку працевлаштованого.
Водночас найм саме на “субстандартну” посаду має бути зумовленою певною логікою: або комерційною через особливі потреби судна в конкретному рейсі, або ж іншою, яка виходить за рамки торгівельного судноплавства. Й тут зрозуміти специфіку “субстандартних” членів екіпажу російського танкерного флоту дозволять суднові ролі екіпажів окремих танкерів, таких як “Boracay” номер IMO 9332810 під прапором Беніну, який раніше мав назви “Pushpa” та “Kiwala”.

Як випливає з суднових ролей, “Pushpa” на початку липня 2025 року вийшла з російського порту Приморськ в індійський порт Сікка; вкрай ймовірно, що екіпаж на цей рейс був сформованим для посадки на судно наприкінці червня 2025 р. саме в Приморську. Надалі, “Pushpa” вийшов 20 вересня так саме з порту Приморськ в індійський порт. Екіпаж, який потрапив на борт у вересні, істотно відрізнявся від екіпажу, що був сформованим у червні, з повною заміною рядового складу та з частковою заміною офіцерів; в обох випадках переважна більшість членів екіпажу була громадянами Китаю чи М’янми.
Та обидва рази у судновій ролі єдиними громадянами рф було позначене лише дві особи на посаді “Technician”. Така факультативна посада “іншого технічного персоналу”, очевидно вимагає наявності меншої кількості морських сертифікатів, що слід оформлювати на таку людину, чи навіть дозволяє їх відсутність, та водночас не встановлює до такого члена екіпажу обов’язкових додаткових знань та навичок, відсутність яких у “звичайного” члену екіпажу надалі дуже просто виявити під час перевірки.
Таким шляхом у червні на борт “Pushpa” в Приморську потрапили, як члени екіпажу, громадяни рф Артем Томілов та Станіслав Бабічев, а у вересні на борт “Boracay” потрапили, як члени екіпажу, Максим Дмитренко та Алєксандр Тіщенко. При цьому Станіслав Бабічев 11 грудня 1978 року народження, зареєстрований у військовій частині 71628 Торопецького району Тверської області рф, до 2022 року він проживав у містечку Кубінка-1 Московської області рф, де розташований Центр спеціального призначення “Кубінка” російської військової розвідки (Головне управління Генштабу).
Так саме Артем Томілов 23 березня 1995 року народження проживає у Санкт-Петербурзі, але тривалий час служив на різних патрульних посадах в російській поліції, серед іншого у такій якості він перебував у травні-серпні 2022 року у “відрядженні” на окупованій рф території Луганської області.
Так саме Максим Дмиренко 26 листопада 1986 року народження проживає у Батайську Ростовської області рф та у 2020-2021 роках працював інкасатором у державному “Ростовському обласному управлінні інкасації”. Також відомо, що Алєксандр Тіщенко 1 квітня 1991 року народження, раніше проходив службу у російських Військово-космічних силах. Загалом морська практика передбачає включення до складу екіпажу особи на факультативну посаду “Technician” як працівника з якимись специфічними навичками та на разових засадах (прикладом малярів чи ремонтників для проведення робіт під час конкретного рейсу), а не у якості постійного “доповнення екіпажу”.
Водночас за діяльність цих осіб, включених у суднову роль повною мірою відповідає не тільки капітан та судновласник, але й морська адміністрація країни прапору.
Таким чином адміністрація прапору, яка надає дозвіл на включення таких посад у суднову роль, поза мінімальним необхідним складом екіпажу, зобов’язана надавати відповідні пояснення владі порту чи прибережної держави щодо потреби та доцільності такого розширення екіпажу. Наведене свідчить, що до складу екіпажу згаданого танкера системно включаються особи, які є, на відміну від решти екіпажу, громадянами рф, які не мають практики морської роботи чи навчання у попередній біографії, які мають навички військової служби та поводження зі зброєю.
При цьому очевидним є фактичне підпорядкування цих осіб напряму російським військовим та розвідувальним структурам, скоріш за усе наведеному головному управлінню генштабу, а також профільним підрозділам фсб рф, та про формальне працевлаштування цих осіб через російські крюїнги за координованою вказівкою від наглядачів цих крюїнгів з російських спецслужб.
При цьому, сам танкер ІМО 9332810 потрапив під санкції Великобританії у жовтні 2024 року, надалі він був включеним до санкційних списків Канади, ЄС, Швейцарії та Нової Зеландії. У квітні 2025 року цей танкер затримувався в естонських водах тамтешньою береговою охороною через підозру у відсутності національної реєстрації. Слід констатувати, що залучення до складу екіпажів такого роду осіб з-поміж громадян рф, пов’язаних із російськими спецслужбами, є сталою практикою для російського танкерного флоту.
Наприклад, на танкері “Lebre” номер IMO 9255672 під прапором Сьєрра-Леоне, який 18 жовтня 2025 року вийшов з Приморська в індійський Вадінар, у склад екіпажу як “Technician” був включений Руслан Погорелов 16 жовтня 1988 року народження, який у 2019 році був ідентифікований як “працівник міністерства оборони Придністровської молдавської республіки” та який має паспорт рф № 517489981 з серією 51, що видається у рф посадовим особам та представникам російської розвідки.

Так саме на танкері “Lebre” у склад екіпажу як “Technician” був включений Борис Рудаков, 19 грудня 2003 року народження, якій раніше працював у центральному апараті Міністерства оборони рф та в управлінні поліції в Ростові-на-Дону. Додамо, що цей танкер був включеним у 2025 році в санкційні списки ЄС, Великобританії та Швейцарії.
Крім того, на танкері “Maini” номер IMO 9319870 під прапором Гамбії, який 18 жовтня 2025 року вийшов з Усть-Луги в індійський Вадінар, у склад екіпажу як “Supernumenary” (факультативна посада, аналогічна до описаної вище “Technician”) був включений Алєксандр Строков 23 березня 1986 року народження та Владімір Радко 26 грудня 1986 року народження. Танкер “Maini” був включеним у 2025 році в санкційні списки ЄС, Великобританії, Австралії, Канади та Швейцарії.
Так саме, на танкері “Mystery” номер IMO 9332834 під прапором Гамбії, який 21 жовтня 2025 року вийшов з Приморську в індійську Сікку, у склад екіпажу як “Supernumenary” був включений Дамір Сахаров 29 серпня 1986 року народження та Тарас Москвичев 29 травня 1990 року народження. Танкер “Mystery”, колишній “Sooraj” був включеним у 2025 році в санкційні списки ЄС, Великобританії, Австралії, Канади, Нової Зеландії, України та Швейцарії.
Так саме, на танкері “Kira K” номер IMO 9346720 під прапором Панами, який 21 жовтня 2025 року вийшов з Приморську в індійський порт, у склад екіпажу як “Supernumenary” був включений Алєксандр Малахов 24 серпня 1975 року народження та Віктор Алєксандров 26 жовтня 1965 року народження, занесений у базу “Миротворець” як учасник терористичного формування “Вагнер” та війни в Україні. Танкер “Kira K” так саме був включеним у 2025 році в санкційні списки ЄС, Великобританії, Австралії, Канади, Нової Зеландії та Швейцарії. При цьому на танкерах “Maini”, “Mystery” та “Kira K” вказані особи були єдиними громадянами рф у складі екіпажів, якій формувався насамперед з громадян М’янми, Китаю тощо.
Водночас на танкері “Lebre” екіпаж формувався переважно з громадян рф та Грузії, та водночас характерним є явно більший, саме у цьому випадку, досвід служби у військових структурах агресора на не рядових посадах залучених до цього екіпажу як “Technician” Руслана Погорелова та Бориса Рудакова. Очевидно, що цей рейс охоплював більшу кількість протиправних “завдань” для членів екіпажу від російських спецслужб. Таким чином практика залучення до складів екіпажів російського танкерного флоту на факультативні посади спеціального контингенту, прямо підконтрольного російським спецслужбам, є сталою та системною.
У цьому вимірі цікавою стає історія, описана у листопаді “MarineTraffic”, за якою російський нафтовий танкер “Seahorse” номер IMO 9266750 під прапором Камеруну, на який з літа 2025 року поширюються санкції Євросоюзу, Великобританії та Швейцарії здійснив три невдалі спроби дістатися Венесуели після того, як есмінець ВМС США “USS Stockdale” заблокував його маршрут.
“Seahorse” вийшов з порту Матансас на Кубі зранку 9 листопада, але під час руху до Венесуели судно 14 листопада здійснило розворот, істотно змінивши курс, після того, як до нього став наближатися зазначений есмінець США. Навантажений танкер зробив ще один розворот 16 листопада, повернувшись на свій початковий маршрут, перш ніж його знову перехопили рано вранці 17 листопада, після чого він зробив ще одну спробу продовжити свій рейс. Втім, станом на кінець листопада судно досягло берегів Венесуели та перебувало на стоянці біля порту Пуерто ла Крус. Танкер “Seahorse” протягом періоду дії нафтового ембарго G7 та ЄС, а також політики обмеження цін на російську нафту займається експортом російської сирої нафти й нафтопродуктів.
Примітно, що судно заходило в порти на окупованих територіях України, зокрема у червні 2025 року в порт Камиш-Бурун, а в липні 2025 року в порти Керч та Камиш-Бурун. Раніше, до 2022 року танкер займався транспортуванням іранської нафти, та брав участь в ірано-венесуельській торгівлі. Втім очевидно, що такий острах зупинки та перевірки танкера американським судном пов’язана не тільки з вантажем нафти та санкціями, та варто здогадатися, що у кубинському порту нафти це судно на борт не отримало, а ось взяти у “склад екіпажу” групу “російських фахівців” цілком могло.
Крім того, влітку на цей танкер в окупованому Криму могли безперешкодно взятими на борт як відповідні “фахівці”, так й “необхідне їм обладнання”, зокрема російські морські та повітряні дрони. Нагадаємо, що за останні місяці влада Венесуели активно просила про військово-технічну допомогу від Куби, Ірану та росії.

Очевидно, що включення російськими спецслужбами у склад екіпажів танкерів “тіньового флоту” власних представників проходить не тільки за сприяння російських крюїнгів, як сталого знаряддя російської розвідки, але й активно прикривається діяльністю “російських профспілок моряків”, оскільки оформлюють таких осіб, зокрема під прикриттям трудових та колективних договорів, “відповідність міжнародних стандартів” яких декларують та “контролюють” саме такі “профспілки”.
Ключовою такою структурою є московська “Федерація профспілок робітників морського транспорту”, податковий код 7709043712, очолювана Юрієм Сухоруковим, із такими ключовими учасниками, як “Російська профспілка працівників морського транспорту”, код 7709044427, очолювана Валентином Сиротюком, та “Російська професіональна спілка моряків” (“РПСМ”), код 7709039346, записана на того самого Сухорукова.
Ці структури є цілком підконтрольними російській владі, наведений Сухоруков нагороджений російським орденом “За заслуги перед отєчєством” та “РПСМ” заявляє про охоплення близько 70 тисяч моряків та про покриття власними договорами більш ніж 400 суден, серед іншого колективну угоду ця структура підписала з ключовою транспортною структурою агресора “Совкомфлот”. Варто нагадати, що “Совкомфлот” постійно використовувався ще радянськими спецслужбами для проведення спеціальних операцій, зокрема й військової спрямованості, у третіх країнах.
Також “соціальними партнерами” “РПСМ” на власному сайті називає «Волжскоє пароходство» та глобальні крюїнгові структури, такі як «V.Ships», «Marlow Navigation» та «Tsakos Shipping and Trading S.A.». Додамо, що саме ці структури викривалися у журналістських розслідуваннях як такі, що не тільки постачають моряків на російський танкерний флот, але й активно співпрацюють із російськими спецслужбами через свої корумповані мережі впливу у європейських країнах.
Щобільше, саме “РПСМ”, спільно з лондонським “The ITF Seafarers Trust” є співзасновниками такої структури як фонд “Новоросійський міжнародний центр моряків”, код 2315121845, що є традиційною “парасолькою” російських спецслужб для діяльності у колах іноземних членів екіпажів суден, які прибувають у підконтрольні росії чорноморські порти. Також у зазначену “Федерацію” включена й “Профспілка працівників морського транспорту республіки Крим”, “зареєстрована” в окупованій Керчі за номером 9111000387 на Ірину Черненко, так звану “депутатку державної ради” від “Єдиної росії”.
Отже “РПСМ” є структурою, яка активно укладає відповідні колективні договори на судна російського танкерного флоту. Серед іншого встановлена участь цієї структури у забезпеченні документами підсанкційного танкера “Unity” номер IMO 9388792 під прапором Лесото. При цьому станом на літо 2025 року частина екіпажу працювала за трудовими контрактами з московським ТОВ “Арго Танкер Групп”, податковий номер 9703142189, а ще частина була працевлаштована через компанію “FMTC ShipCharter LLC” з ОАЕ.
Втім після заяв “РПСМ” про “врегулювання питань про виплати екіпажу” в Мурманську у жовтні, це судно після зміни прапору та “оновлення документів” у листопаді 2025 року вийшло з російської Усть-Луги з вантажем нафти у напрямі малайзійського порту Танджунг-Пелепас. А раніше, у січні 2025 року цей танкер тривалий час перебував у Ла-Манші, пояснюючи знаходження у цій максимально насиченій для морського судноплавства артерії “механічним поламанням під час шторму”.
“Агро Танкер Групп” у січні 2025 року отримала санкції США, а сам танкер у 2025 році, перебуваючи під прапором Гамбії, потрапив у санкційні списки Великобританії, ЄС, Швейцарії, Канади, Австралії та України, після чого судно формально “змінило судновласника”, але, як можна побачити, зберігало вплив на екіпаж танкера. Наразі засновником “Агро Танкер Групп” є московський “АТГ Холдінг”, код 9703166782, але раніше ця фірма була заведена на номінала Дмітрія Колядіна, тепер формального засновника таких фірм, як “Томський нафтопереробний завод”, “Томська нафтогазова компанія”та “Томскнєфтепєрєработка”. Колядін з 2017 до 2022 року також був директором у згаданому “АТГ Холдінг”.
“Повний тезка” цього колишнього номіналу “Агро Танкер Групп” є “людиною складної долі”, сином російського конструктора зброї Віктора Колядіна, засудженого у 1998 році нібито за “продаж таємниць про ракету Іскандер” для західних розвідок.

Але доля батька на сина не вплинула та після лондонської молодості він був працевлаштованим у московську “Такс квадро секюрітіз”. Та у 2016 році Дмітрій Колядін “виплив” у рейдерському скандалі навколо концерну “Іжмаш” з такою собі Зоєю Галєєвою та Алєксандром Первунінських, співробітником управління “П” служби економічної безпеки фсб рф, що відповідає саме за “питання паливно-енергетичного комплексу”.
Також “РПСМ” відмітився у 2025 році в історіях з російськими суднами “Leonid Zayakin” номер IMO 8972259 та “Yuriy Poltoratzkiy”, номер IMO 8986389 під прапором Панами, які перевозять вантажі у чорноморському басейні, зокрема у болгарську Варну.
Крім того “РПСМ” був поміченим в 2025 році у ситуації в порту Находка з підсанкційним танкером “Sagar Violet”, перейменованим у “Noble Walker” номер IMO 9292981 під прапором Палау. Цей танкер отримав санкції ЄС, Великобританії, Австралії, Канади та Нової Зеландії за масові порушення нафтового ембарго. Зокрема, судно перевозило у 2024 році російську нафту з Приморську до затоки Лаконікос, на захід від грецького острова Кітіра.
“Greenpeace” відносить цей танкер до «тіньового флоту», що транспортують російську нафту по всьому світу та загрожують навколишньому середовищу, у листопаді 2025 року “Noble Walker” перевозив російську нафту в індійський порт Вадінар.
Аналогічно, “РПСМ” “відзначився” у 2025 році у ситуації з виплатами загиблому другому механіку зі складу екіпажу танкера “Sun” номер IMO 9293117, 125 тисяч доларів. Цей танкер, раніше під прапором Антигуа та Барбуди так саме отримав у 2025 році санкції від ЄС, Великобританії, України та Швейцарії за перевезення російської нафти, він там саме є у переліку “Greenpeace” як судно, що загрожує морському довкіллю. Та у листопаді 2025 року “Sun” під прапором Східного Тимору перевозив російську нафту з порту Усть-Луга у напрямку Індії.
У цьому вимірі варто вказати на діяльність згаданого управління “П” служби економічної безпеки фсб рф, яке формально має займатися “контррозвідувальним забезпеченням російської промисловості”, й хоча за транспорт відповідає інше управління себ фсб, “Т”, нафтогазовий сектор залишається за людьми з “9-го відділу П”, яке щонайменше до недавнього часу очолював Наїб Нагуманов.
Його заступником вважається Олег Хотюн, нібито з “родини газовиків”, та саме у “нафтовому 9-му відділі” певний час працював син керівника фсб Ніколая Патрушева Андрій, якій потім був влаштований у структури “Роснєфті” й “Зарубєжнєфті” та став членом правління “Газпром Нєфть”. Ще один “виходець з 9-го відділу”, Алєксєй Тороп, був працевлаштованим в адміністрацію президента рф.
Отже, варто констатувати, що системне заведення у склад екіпажів російського танкерного флоту осіб, які не виконують власне функцій моряків, але є виконавцями завдань російських спецслужб, відбувається за системного сприяння підконтрольних росії крюїнгів та профспілок. Такі діяння грубо порушують вимоги Конвенції про працю в морському судноплавстві (MLC) та Конвенції про підготовку, дипломування та несення вахти (STCW) й водночас суперечать самому визначенню торгівельного судна за Конвенцією ООН з морського права, та перетворюють танкери «тіньового флоту» на допоміжні військові судна рф.
У випадку вчинення такими “членами екіпажу” активних воєнних по суті, зокрема диверсійних заходів, які спричинили реальну шкоду чи жертви, ці дії можуть складати воєнний злочин віроломства, оскільки при цьому відбувається зловживання імунітетами начебто “мирного” торгівельного судна. Крім того, насичення «тіньового флоту» “моряками” від російських спецслужб є додатковим порушенням резолюції Генасамблеї IMO A.1192 (33) у вимірі неприпустимості морського шахрайства та криміналізації екіпажів.
Наразі діяльність «тіньового танкерного флоту» тісно переплетена з діяльністю російських спеціальних служб, які за вказівкою з кремлівської адміністрації та за сприяння російських олігархів забезпечують діяльність «тіньового флоту»: логістику, фрахт, найм екіпажів, функціонування операторів крюїнгів та класифікаційних товариств, сприяють у пошуку потенційних партнерів для доставляння нафти та нафтопродуктів, інших вантажів в обхід дії міжнародних санкцій, здійснюють лобізм та корупційні схеми у третіх країнах.
Очевидно, що реагування на використання «тіньового танкерного флоту» та «примарного флоту» російськими спецслужбами у власній діяльності повинно отримати комплексний характер, як на рівні окремих країн так й на рівні міжнародних інституцій. Але важливо зауважити, що потрібна інтеграція режимів санкцій і режиму захисту підводної інфраструктури, тому що одні й ті ж судна пов’язані і з обходом санкцій, та з проведенням розвідки, саботажу і диверсіями за підтримки спеціальних служб.
Доцільно також розглянути можливість введення спеціального законодавства утворивши «зони безпеки» навколо критичних районів плавання й наявності інфраструктури, де суднам «тіньового танкерного флоту» та «примарного флоту» заборонятиметься якірна стоянка, тралення, перевалка чи прохід за наявними даними про загрозливу діяльність, наприклад перевезення небезпечних вантажів, й мова не тільки про російську нафту, яка загрожує екології, але зброї чи іншого обладнання воєнного призначення провезення яких практикує агресор.
Операції цивілізованих країн у морі, постійний моніторинг та аналіз тіньового флота – це модель, яку не тільки можна, але й потрібно масштабувати в Балтійському, Чорному та Середземному морях, а також опрацювати її задіяння в районах Арктики, як логічну відповідь на розгалужену ворожу діяльність рф, яка діє за підтримки військового персоналу та спецслужб держави-агрессора у складах екіпажів суден тіньового танкерного флоту.