Як ми писали цього тижня, у січні 2025 року Програма досліджень нелібералізму опублікувала роботу Інституту досліджень росії, Європи та Євразії Університету Джорджа Вашингтона «Викриття ГОНГО як агентів нелібералізму: дослідження ОБСЄ», здійснену професором Себастьяном Пейрузом.
Ми писали, що доктор Пейруз, науковий професор міжнародних відносин у Школі міжнародних відносин Еліотта в Університеті Джорджа Вашингтона, спілкувався під час підготовки цього дослідження з експертами нашої Асоціації доктором Борисом Бабіним та Олесею Цибулько щодо верифікації даних щодо контрольованих урядом росії структур «громадянського суспільтсва» (ГОНГО), поміченим в останнє десятиліття на заходах ОБСЄ, і після публікації своєї роботи він подякував Асоціації за відповідну співпрацю.
Оскільки проблема дослідження професора Пейруза має вагоме значення для подальшої діяльності нашої Асоціації та інших правозахисників у структурах ОБСЄ, на наше прохання він люб’язно погодився дати нам короткі коментарі з вищезазначених питань.
Професор Борис Бабін (Б.Б.) Чи знайшли ваші дослідження діяльності російських ГОНГО їхній зв’язок із загальною російською політикою протидії розвитку ОБСЄ, включаючи питання передачі головування, статутні проблеми та блокування НРВЛВ?
Професор Себастьян Пейруз (С.П.) Використання Кремлем ГОНГО на Нарадах ОБСЄ з розгляду виконання зобов’язань, присвячених людського виміру (НРВЛВ) відображає його ширшу стратегію протидії функціонуванню ОБСЄ. Росія послідовно націлювалася на третій вимір Організації, який ставить в основу права людини, вільні вибори та активне громадянське суспільство. Проте самі ГОНГО мають обмежений вплив на внутрішні процеси ОБСЄ, такі як передача головування чи рішення щодо НРВЛВ. Ці питання вирішуються шляхом переговорів між делегаціями держав-членів, де ГОНГО не мають прямої ролі.
При цьому ГОНГО відіграють важливу роль у зміцненні наративів Москви та підриві участі незалежних неурядових організацій (НУО), які критикують Кремль. Називаючи ці НУО «терористами, корумпованими структурами чи загрозами як внутрішньої, так і міжнародної безпеки», ГОНГО працюють над «легітимізацією» обмежувальної політики та дискредитацією інакодумства. Вони також прагнуть вплинути на правила ОБСЄ, виступаючи за більш жорсткий контроль за участю НУО у майбутніх зустрічах, посилюючи авторитарні наративи під виглядом «презентації громадянського суспільства».
Б.Б. Чи встановлені у вашому дослідженні факти співпраці російських ГОНГО з ГОНГО інших авторитарних держав, і якщо так, то які суб’єкти цієї діяльності були помічені?
С.П. Моє дослідження не виявило явних доказів прямої співпраці між російськими ГОНГО та ГОНГО інших авторитарних держав. Проте непрямий зв’язок очевидний, оскільки ці організації часто мають спільні цілі, такі як підрив демократичних принципів, центральних для ОБСЄ, включаючи свободу слова, об’єднань та чесні вибори. Такий зв’язок зазвичай виникає з паралельних урядових директив, а чи не з формального співробітництва.
На НРВЛВ та подібних заходах ГОНГО з авторитарних режимів — росії та деяких азіатських держав — сходяться у своїй тактиці. Вони розповсюджують дезінформацію, використовують «якщодоїзм» та маніпулюють історичними наративами для зміцнення репутації своїх урядів. Їхні цілі включають «проектування прихильності» до норм ОБСЄ, протидію критиці з боку демократичних делегацій та незалежних НУО та дискредитацію політичних опонентів. Виставляючи такі основні права, як свобода слова, як «загрозу безпеки», часто посилаючись на «тероризм», ці ГОНГО прагнуть виправдати авторитарний контроль та експортувати такі моделі на міжнародному рівні. Хоча вони не обов’язково взаємопов’язані, їх об’єднані дії зміцнюють авторитарні режими всередині країни та кидають виклик демократичним нормам у всьому світі.
Б.Б. Які характерні дезінформаційні заяви чи фейки поширювали підконтрольні росії ГОНГО, пов’язані з Кримом, на заходах ОБСЄ?
С.П. Підконтрольні росії ГОНГО, пов’язані з Кримом, поширювали численні дезінформаційні наративи, щоб «легітимізувати» спробу анексії та подати регіон як «процвітаючий під російським управлінням». Центральне твердження полягає в тому, що «референдум» у Криму 2014 року був «вільним та демократичним», незважаючи на те, що його широко визнано незаконним відповідно до міжнародного права. Інші наративи наголошують на начебто «покращеннях у галузі прав меншин» та «етнічної гармонії в Криму», що суперечить незалежним звітам, які документують системні репресії щодо кримських татар та проукраїнських активістів.
Крім того, ці ГОНГО стверджують, що Крим пережив «значний розвиток» під контролем росії, зручно ігноруючи численні докази порушень прав людини, економічної стагнації та погіршення умов життя. Такі наративи спрямовані на зміну міжнародного сприйняття, одночасно придушуючи голоси тих, хто постраждав від окупації.
Б.Б. Чи плануєте ви й надалі просувати свої дослідження, у тому числі на заходах ОБСЄ, і чи продовжите аналізувати проблеми, які створюються авторитарно контрольованими ГОНГО в міжнародних структурах?
С.П. Безперечно. Я планую представити свої дослідження на конференціях, семінарах та неформальних дискусіях як в академічному, так і в політичному середовищі. Я маю намір розширити свій аналіз ролі ГОНГО у підриві міжнародних інституцій, таких як ОБСЄ, та розкрити їхній внесок у глобальне поширення авторитаризму. Ці організації стали життєво важливими інструментами для авторитарних режимів, становлячи значну загрозу демократії та інституціям, які її захищають.
Майбутні зусилля включатимуть моніторинг стратегій ГОНГО, що розвиваються, зокрема, використання ними дезінформації та їхньої зростаючої участі у формуванні міжнародних норм. Залучення політиків, науковців, аналітичних центрів та громадянського суспільства має важливе значення для ефективної протидії цим тенденціям. Я продовжу свої дослідження політичного авторитаризму в Центральній Азії – регіоні, центральному для моєї експертизи, – зосередившись на тому, як авторитарні режими формують та коригують свої стратегії для консолідації внутрішньої влади та підвищення своєї міжнародної легітимності.
