9 жовтня колишній заступник директора Служби інформації та безпеки Молдови та експерт у галузі безпеки Александру Балан дав для нашої Асоціації розгорнутий коментар, присвячений нинішнім викликам російської агресії.
Питання про кремлівські провокації по обох берегах Дністра, включаючи і “кримський слід”, а також про перспективи спільної українсько-молдавської роботи в рамках Міжнародної Кримської Платформи ставила Олена Стаднік.
Олена Стадник (О.С.) Які основні механізми російського впливу у Молдові? Чи варто чекати у Правобережній Молдові російської прямої чи гібридної збройної провокації на зразок “кримської весни”?
Александру Балан (А.Б.) В останні роки російські провокації в Молдові стали помітною проблемою, особливо на тлі напружених відносин між Росією та Заходом. Основні тенденції включають активізацію дезінформаційних кампаній, політичні маніпуляції та економічний тиск.
Природно, що Росія використовує гібридні методи, щоб впливати на внутрішню політику Молдови та підривати прагнення євроінтеграції.
Основні підривні дії росіян у Молдові виявляються насамперед через дезінформацію – це підтримка проросійських настроїв та створення недовіри до уряду Молдови, а також партнерів, особливо ЄС та НАТО.
Також РФ активно фінансує та надає політичну підтримку проросійським партіям та організаціям, які прагнуть зближення з Росією та опираються інтеграції із Заходом.
Одним із великих ризиків, природно, залишається незаконна присутність оперативної групи російських військ (ОГРВ) у Придністров’ї, у рамках так званої “миротворчої” місії. Це дозволяє Москві підтримувати контроль у регіоні.
На цьому етапі ймовірність прямої військової агресії у правобережній частині Молдови залишається низькою. Росія має недостатньо можливостей для проведення операції, враховуючи її нинішню агресію в Україні.
20 жовтня в Молдові відбудуться президентські вибори, і зараз якраз найгарячіший період передвиборчих перегонів. Те, що ми помічаємо, Росія намагатиметься просувати свої інтереси через місцеві проросійські партії та активістів, навіть не соромлячись прямого втручання.
Як приклад, наведу нещодавній випадок із прямим фінансуванням 130 000 громадян Молдови з російських банків для підтримки проросійського кандидата від імені політика-втікача Ілана Шора.
О.С. Днями влада Молдови заборонила мовлення “кримської” пропаганди росіян. Чи буде подальший розвиток цієї ситуації? Також цікава Ваша думка щодо затримання у Молдові Дмитра Чистиліна.
А.Б. Останні події показують, що влада Молдови робить рішучі кроки для обмеження російського впливу в країні. Нещодавно ми заборонили мовлення ще однієї групи російських пропагандистських каналів, що, звісно, зменшить поширення прокремлівських наративів.
Цей крок є частиною ширшої стратегії нинішньої влади Молдови щодо боротьби з дезінформацією, особливо на тлі геополітичної напруженості в регіоні.
Щодо Дмитра Чистиліна, відомого кремлівського пропагандиста, його вигнали з Молдови в Україну через активну підтримку російських інтересів у Європі, включаючи втручання у виборчі процеси в Молдові та поширення наративів, спрямованих на підрив підтримки України.
З моєї особистої точки зору, молдавські спецслужби трохи поквапилися з його депортацією — слід було спочатку ретельніше задокументувати його діяльність і виявити всю мережу його агентури як у Молдові, так і в Україні, чи в інших країнах. Оскільки він зараз перебуває в Україні, сподіваюся, що наразі це завдання вирішить Служба Безпеки України.
О.С. Молдавська влада активно діє в рамках Міжнародної Кримської платформи, але молдавських експертів у її мережі небагато. Як можна міняти ситуацію? Якими є основні перспективи українсько-молдовської роботи у сфері деокупації та реінтеграції?
А.Б. Молдова справді бере участь у Міжнародній Кримській платформі – ініціативі України, спрямованій на об’єднання міжнародних зусиль для деокупації Криму. Однак наразі молдавські експерти у цій мережі представлені в обмеженій кількості.
Для зміни цієї ситуації вважаю за доцільне розвивати співпрацю між молдавськими та українськими неурядовими організаціями, орієнтованими на вивчення окупації Криму та її наслідків. Це сприяло б посиленню вкладу Молдови у міжнародні зусилля.
Важливо також, щоб молдавські ЗМІ були присутні у висвітленні подій, пов’язаних із Кримом. Це зміцнило б обізнаність громадськості та сприяло формуванню активнішої позиції з питань деокупації.
Молдова та Україна можуть також працювати над спільними економічними ініціативами, які сприяли б зміцненню двосторонніх зв’язків та підтримці регіонів, що постраждали від окупації.
Україна, гадаю, може ділитися з Молдовою досвідом у галузі юридичних заходів проти окупації, а також у питаннях санкцій та обмежень. Спільні зусилля щодо привернення міжнародної уваги до цих проблем дозволять зміцнити позиції обох держав на міжнародній арені.
О.С. Чи намагається агресор використовувати Молдову для обходу санкцій, включаючи й їхні “кримські” пакети, у тому числі й по порту Джурджулешти?
А.Б. Порт Джурджулешти, як важливий торговий вузол, надає стратегічні можливості для російських провокацій у регіоні. Нещодавно Молдова стала активно боротися з цими ризиками, але залишаються виклики, які потребують уваги.
Молдавські спецслужби мають відіграти ключову роль у запобіганні подібним ризикам. Особливо важливо, щоб економічна безпека країни отримала пріоритетну увагу у роботі правоохоронних та розвідувальних органів.
На жаль, поточні випадки виявляють недогляди у цій сфері. Наприклад, у 2024 році кілька компаній, зареєстрованих у Молдові, були замішані у скандалах, пов’язаних із постачанням російської нафти в обхід міжнародних санкцій.
Ці компанії порушили санкційний режим, і їхня діяльність зумовила втручання молдавської влади, щоб запобігти подальшому використанню країни як маршруту для ухилення від санкцій.
У цьому контексті важливо, щоб спецслужби Молдови не лише більш активно документували порушення, а й налагоджували ефективну взаємодію з міжнародними партнерами для виявлення та блокування таких операцій.
Крім того, ведуться переговори про продаж порту Джурджулешти румунської компанії. Якщо угоду буде завершено, це дозволить значно змінити поточну ситуацію, оскільки порт перейде під керування компанії із країни-члена ЄС.
Це могло б посилити контроль за діяльністю в порту та забезпечити дотримання режиму санкцій у більш суворих рамках, що послужить інтересам як Молдови, так і Євросоюзу.
О.С. Однією з форм російської гібридної війни проти демократій та міжнародного правопорядку є глобальне потепління, нібито вигідне росії.
Чи є в цій ситуації загрози для Молдови як країни з потужною аграрною індустрією та посушливим кліматом? Що тут варто зробити?
А.Б. Природно, що глобальне потепління є серйозною загрозою для будь-якої країни з вразливою аграрною економікою та посушливим кліматом, таких як Молдова. На тлі зміни клімату, Росія, як одна з країн, що не сильно постраждали від потепління, активно просуває свої інтереси, вважаючи, що зміна клімату може бути їй “вигідною” для розширення свого впливу у світовій торгівлі, включаючи аграрний сектор.
Це позиціонується як частина гібридної війни Росії проти демократій та міжнародного правопорядку, оскільки негативні наслідки змін клімату можуть послабити продовольчу безпеку та економічну стабільність інших країн, особливо у регіонах, що залежать від сільського господарства.
В умовах потепління та посилення посушливого клімату, Молдова зіткнеться з проблемами, пов’язаними із посухою та скороченням водних ресурсів. Це може призвести до значного зниження врожайності основних сільськогосподарських культур, що вдарить по економіці країни та її продовольчій безпеці.
Щоб знизити ризики, Молдові дуже важливо інвестувати у технології сталого сільського господарства, такі як системи краплинного зрошення, стійкі до посухи сорти культур та сільськогосподарські методи, що знижують водовитрати.
Нашій країні слід спільно з Україною та Румунією модернізувати інфраструктуру водопостачання, включаючи створення водосховищ та резервуарів для накопичення води. Це дозволить ефективно використовувати водні ресурси, особливо у посушливі періоди.
