Глава МЗС Франції Катрін Колонна заявила, що сподівається на швидку ратифікацію заявок Швеції та Фінляндії на вступ до НАТО. Про це вона сказала на брифінгу під час візиту до Вільнюса, повідомляє агентство AP.
Коментуючи майбутній саміт НАТО в столиці Литви в липні, Колонна висловила надію, що “цей саміт буде успішним, і що на саміті у Вільнюсі будуть присутні 32 країни”.
Зараз членами НАТО є 30 держав, а з приєднанням Фінляндії та Швеції їх стане вже 32. “Заявки Швеції та Фінляндії мають бути ратифіковані швидко”, – сказала Колонна на прес-конференції. Нагадаємо, що Швеція і Фінляндія подали заявки на вступ до НАТО в травні 2022 року. Альянс вимагає одностайного схвалення від своїх членів для прийняття нових країн.
Колона перебувала у Вільнюсі для зустрічі з литовським колегою Габріеліусом Ландсбергісом, щоб обговорити майбутній саміт НАТО 11-12 липня. У неї також запланована зустріч із прем’єр-міністеркою Литви Інгрідою Шімоніте і візит до французьких військ, які зараз дислоковані в цій балтійській країні в рамках місії НАТО з патрулювання повітряного простору.
Але що послужило консолідацією і які чинники загартували Альянс? Давайте розбиратися.
З початку 2023 року агресором було проведено цілу серію провокацій по країнах Європи, які спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі серед мусульман і християн, імплементуючи сумний досвід утисків і репресій в окупованому Криму.
Дії Москви виступили своєрідною відповіддю від Москви і Тегерана Європі, після ухвалення ключових рішень світового співтовариства щодо створення трибуналу проти путіна та вердиктів міжнародних інституцій щодо покарання росії за війну проти України та визнання країнами рф державою-терористом. Рішення МКС і ордер на арешт путіна тільки посилили ці віяння.
Річ у тім, що, незважаючи на заяви пропаганди Кремля, путін не в змозі оголосити війну НАТО, але, як колишній представник силових відомств, зробив відчайдушну спробу розпалити міжусобну війну між мусульманами і християнами, і запустити дестабілізаційні процеси всередині ЄС і НАТО.
Проводячи свою операцію, Москва бажала використати релігійний фактор для консолідації власних зусиль на фронті, в т.ч. використовуючи фактор “РПЦ” з одного боку, з іншого, намагалася “вбити клин” між союзниками по НАТО, ставлячи під сумнів розгляд допомоги Україні країнами ЄС та НАТО і відтермінувати де-окупаційні спроможності України.
Використовуючи пропаганду релігійної ненависті, агресор посилив репресії та переслідування, зокрема, проти кримських татар в окупованому Криму, нав’язуючи “російські реалії” з начебто пригнобленням православних і “РПЦ” в Україні та світі.
Розпалювання релігійної ворожнечі сягнуло такого апогею, що у Вільнюсі Вселенський патріарх Варфоломій змушений був заявити, що російська православна церква розділяє з Кремлем відповідальність за воєнні злочини.
Константинопольський Патріарх висловив думку, що церква і керівництво держави в Росії стали пособниками у скоєнні злочинів агресії та поділяють відповідальність за такі злочини, як крадіжка українських дітей, які виступають одним з елементів злочинів агресорів. Патріарх Варфоломій на конференції з міжкультурного та релігійного діалогу в литовському Сеймі висловив думку, що офіційна підтримка “РПЦ” вторгнення РФ в Україну “принесла страждання не тільки людям в Україні, а й громадянам самої РФ…”.
Незважаючи на це, Москва, як і раніше, наголошує на поширенні хаосу і паніки. За планами росії, така стратегія мала начебто підштовхнути лідерів країн світу до перемовин “без України”, а також створити реактивну ситуацію “боротьби” мусульман і християн для посилення лобі в оновленому складі ООН, у якому позиції агресора послабшають після поразки росії у війні та де-окупації українських територій.
Агресор на відзнаку навіть завдав ракетних ударів по території Іверського монастиря в Одесі. Таке звірство з боку держави-терориста викликали подив. Архієпископ Діодор наголосив: “…ми постраждали разом з Українським Народом… ми засуджуємо російську агресію”.
Своєю чергою, в Одесі обласна прокуратура почала досудове розслідування після ракетного удару по місту.
За попередніми даними, обстріл міста і території Свято-Іверського монастиря був проведений агресором з акваторії Чорного моря. Трохи пізніше, злочинний колаборант Константинов закличе агресора окупувати Одесу і зробити місто “російським”.
Підтвердженням актів насильства стали і радісне милування насильства Кремлем. Пізніше, пропаганда окупантів у Криму поширить відомості про якусь “відповідь” і тішитиметься вбитими та постраждалими внаслідок російського ракетного обстрілу.
Про те, які деструктивні дії агресор з використанням релігійного фактор впровадив на півострові, ми вже згадували. Чого вартий тільки поділ віруючих на “лояльних і нелояльних” до режиму.
Але повернемося в Європу. Провокація публічної наруги над Кораном у Швеції набула великого резонансу з подачі спецслужб Кремля і його пропаганди. В Афганістані тисячі афганців вийшли на керовані протести, вимагаючи покарати винних за спалення Корану. Використовуючи згорілих Коран маргіналів. Кремль домігся реакції Ердогана, а той, напередодні виборів у Туреччині, просто не зміг проігнорувати “грубий жест”, заявивши про бажання перешкоджати вступу Швеції до НАТО. Глава МЗС Фінляндії Пека Гавісто був змушений прокоментувати ситуацію, підтвердивши, що до акцій зі спалювання Корану біля турецького посольства у Швеції могли бути причетні проросійські сили.
Тоді Москва посилила свою активність і в Нідерландах, а російські спецслужби організували повторення “інсценування” зі спаленням Корану. Така “акція” також відбулася і в Данії. Крім цього, 6 лютого 2023 року в Данії було зафіксовано спроби інформаційної кампанії агресора для підключення антимусульманських настроїв на тлі скасування вихідного Дня молитви (проводиться на четверту п’ятницю після Великодня). Внутрішні проблеми в Данії спецслужби рф намагалися представити як чинник “ненависті у християн” із поширенням дезінформації “про фінансове скрутне становище данців, нібито через допомогу Україні”.
Спроби здобути позицію Скандинавських країн щодо послаблення (призупинення) допомоги з підтримки у війні та ініціатив української сторони щодо де-окупації Криму були демонстративно прокламовані. Відправною точкою було вкидання інформаційної групи “PRAVDA”, яка намагалася поширити фейк через російський портал “Dzen”. Меседж було “заморожено” на телеграм-каналі “CrimeanPrachka” прогнозовано до більш “сприятливої обстановки” і нівелювання винесення Туреччиною остаточного рішення щодо Фінляндії та Швеції стосовно членства в НАТО.
Відкриваючи “скриньку Пандори” в Європі, Путін сподівався на зростання насильства, дестабілізацію внутрішньої ситуації в країнах ЄС, зокрема в Німеччині та Франції, де турецький і мусульманський чинник залишається все ще дуже потужним. У Франції Москва приступила до використання мусульманського чинника для ослаблення позиції Макрона і введення ситуації в країні в турбулентну (некеровану) стадію. До пропаганди ненависті, в т.ч. релігійної, були причетні проросійські французькі політики і радикальні групи, типу “Чорні блоки”.
У французькому медіапросторі спецслужби Кремля всіляко культивували ненависть.
Були створені платформи на базі Twitter з хештегами, що закликають до відвертого насильства, граючи на почуттях курдів, підбурюючи їх до чинної влади у Франції, підпалюючи “пожежу війни” всередині Республіки.
Для супроводу дестабілізаційних процесів, у Німеччині росія використала праворадикальний німецький рух “Pegida” проти релігійних почуттів мусульман, розірвавши Коран в Утрехті, намагаючись спровокувати мусульман на сутичку. Свого часу, у 2018 році, проросійська популістська партія “Альтернатива для Німеччини” навіть закликала до співпраці з “Pegida”.
Так чи інакше, Фінляндія та Швеція після повномасштабного вторгнення Росії в Україну оголосили, що планують вступати до НАТО, оскільки рф є загрозою для країн усієї Європи. Агресор неодноразово робив спроби вплинути на обстановку навколо можливих рішень і турецького лідера, з огляду на те, що незабаром у Туреччині намічені вибори. Туреччина вимушено брала паузу щодо позиції стосовно Швеції та Фінляндії, незважаючи на повну підтримку прагнення України до де-окупації територій, зокрема й Криму. Почасти, рішення Анкари були пов’язані і з ситуацією на тлі російських провокацій у Європі, розпалювання ненависті та насильства, а також втручання спецслужб агресора у внутрішню політику країн НАТО і ЄС за рахунок керованих протестів.
Сьогодні можна сказати одне, незважаючи на спроби агресора, досвідчений політик Реджеп Ердоган ініціював ратифікацію необхідних документів щодо Фінляндії. “Ми вирішили почати процес схвалення протоколу про вступ Фінляндії до НАТО в нашому парламенті”, – заявив турецький лідер на спільній з президентом Фінляндії Сауле Нійністьо прес-конференції в Анкарі.
Питання зі вступом Швеції обговорюється і, зважаючи на тенденції, члени НАТО між собою все таки зможуть домовитися, незважаючи на провокації спецслужб РФ і засилля Кремлем у країнах Європи ворожнечі та ненависті.
