Наша Асоціація з особливим інтересом слідкує за міжнародними процесами, що ведуть до сплати репарацій агресором за шкоду завдану Україні та її громадянам. Минулого понеділка ми мали змогу зазирнути за лаштунки європейської дипломатії завдяки публічним слуханням, організованим Парламентською Асамблеєю Ради Європи (ПАРЄ).
З майже півторагодинної розмови [1], експерт Асоціації, юрист міжнародник Олексій Плотніков обрав найголовніше. Тож в цьому матеріалі про те, яким бачать механізм репарацій Україна та експерти Ради Європи.
Основним спікером під час заходу виступила заступниця міністра юстиції України Ірина Мудра, яка спеціалізується на державній політиці у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, у тому числі вживає заходів щодо виявлення та розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях Ради національної безпеки і оборони України [2], тож її компетентність в питанні репарацій з Росії не викликає жодних сумнівів.
Пані Мудра представила пропозиції України щодо створення міжнародного реєстру шкоди, завданої російською агресією та компенсаційного фонду та компенсаційної комісії. Другим ключовим спікером став професор Буркхард Хесс, директор Інституту міжнародного, європейського та регуляторного процесуального права імені Макса Планка, що знаходиться в Люксембурзі. Він навів експертну думку щодо правових питань, пов’язаних з репарацією та їх можливого рішення.
Варто додати, що такі слухання в ПАРЄ мають суто практичний сенс. Так, на підставі доповіді, представленої на попередніх подібних слуханнях ПАРЄ ухвалила резолюцію, в якій закликала до створення трибуналу для засудження злочину агресії, скоєного російським керівництвом [3].
Очікується, що доповідь за результатами поточних слухань буде розглядатися ПАРЄ вже в січні 2023 року [3], тож є підстави вважати, що цей розгляд може завершитись ухваленням резолюції, якою може бути формалізовано початок процесу створення репараційного механізму в рамках ПАРЄ.
Бачення Україною механізму репарацій можна підсумувати наступним чином. Оскільки російська агресія вже призвела до жахливих страждань людей та руйнувань в Україні, існує необхідність притягнення агресора до відповідальності та створення інноваційного механізму компенсацій, за допомогою якого з агресора будуть стягуватись кошти для виплати відшкодувань жертвам та відбудови зруйнованого. Такий механізм має бути створений на підставі багатосторонньої міжнародної угоди та буде складатися з Компенсаційної комісії та Компенсаційного фонду. Завданням Комісії стане розгляд заяв про відшкодування, а Компенсаційний фонд має забезпечувати ефективне виконання рішень Комісії.
Зрозуміло, що процес укладання відповідної угоди не може бути швидким. Для його прискорення, заступниця міністра запропонувала розпочати з технічної двосторонньої угоди між Україною та державою, на території якої буде зареєстрований Компенсаційний механізм.
Така угода дозволить Механізму розташовуватися не в Україні, а отже бути незалежним та безстороннім, і водночас не є надто складною для укладення. В подальшому, після відпрацювання всіх технічних моментів, угода може бути відкрита для підписання іншими державами. В першу чергу, йдеться про держави-члени Ради Європи та держави Великої Сімки, на території яких знаходиться левова частка російських державних та приватних активів.
В своїй діяльності Комісія та Фонд мають послуговуватися Реєстром шкоди, який рекомендовано створити за Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 листопада 2022 р., та АРК писала про це раніше. Такий реєстр має стати невід’ємною частиною компенсаційного механізму та містити документальні підтвердження для заяв про відшкодування за страждання та збитки, завдані агресією та іншими протиправними діяннями росії всім постраждалим фізичним і юридичним особам, а також українській державі в цілому.
До Реєстру буде вноситись інформація щодо заяв про компенсацію та докази на їх обґрунтування з розподілом на групи, а також відомості, необхідні для оцінки заяв на предмет прийнятності за територіальним та часовим критерієм, а також за критерієм завданої шкоди.
Такий реєстр пропонується створити у вигляді цифрової платформи, яку можна буде використовувати для подачі заяв про відшкодування та доказів. Така платформа має в максимально можливий спосіб автоматизувати процес подачі даних, підтвердження особистостей заявників, доказів, даних щодо місця, часу та характеру завданої шкоди.
Необхідною передумовою для запуску процесу стягнення репарацій та відшкодування має бути розробка правової бази для конфіскації російських активів. Ми раніше писали про правові питання щодо цього процесу в різних юрисдикціях. Тому представниця України закликала держави-члени ПАРЄ продовжувати здійснювати заходи з арешту російського майна та заморожування активів до моменту, поки не буде знайдене юридичне рішення щодо їх конфіскації та передачі до Компенсаційного фонду.
Професор Буркхард Хесс, який регулярно консультує Європейську Комісію, Європейський Парламент, Раду Європи та національні уряди з питань комерційного права та регулювання, представив на слуханнях доповідь щодо практичних правових проблем та можливих механізмів звернення стягнення на російські активи та майно задля поповнення за їх рахунок Компенсаційного фонду для України.
Як констатував професор Хесс, російська федерація несе міжнародно-правову відповідальність за агресивну війну та інші численні порушення міжнародного права проти України, її громадян, а також проти громадян інших держав і українських та іноземних юридичних осіб. Такі порушення можна розглядати як такі, що скоєні проти всієї міжнародної спільноти. Відповідно, всі держави можуть застосувати контрзаходи проти порушника, в тому числі, шляхом стягнення компенсацій.
Як предмет стягнення слід розглядати кошти та активи загальною вартістю в 660 мільярдів доларів, що складаються з активів Центрального банку рф, розміщених за кордоном, російської державної власності за кордоном та власності російських державних компаній таких як «Газпром», та з приватних грошей та активів, що належать російським олігархам.
Правові підстави для створення механізму репарацій можливо створити на підставі резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, а також через домовленості між зацікавленими державами. «Кувейтська модель» компенсацій, про яку АРК писала раніше, в даному випадку може не спрацювати, оскільки вона створювалася на підставі резолюції Ради Безпеки ООН, чого практично неможливо зробити для України, доки росія тримає в Радбезі місце «постійного члена». За таких умов, ідеальним було б створення механізму угодою держав, політичним і правовим обґрунтуванням чого може стати рекомендація Генеральної Асамблеї [5].
Основним проблемним питанням, що має бути вирішене, на думку доповідача є суверенний імунітет державної власності, зокрема коштів на рахунках державних банків за кордоном. Можливе рішення (що ґрунтується на певній попередній практиці) може полягати в тому, щоб розділити кошти, що належать банку, і ті, що банк інвестував, тобто використав з комерційними цілями. Використання державних грошей з метою отримання прибутку за кордоном знижує рівень їхнього захисту. До таких грошей належить, наприклад, «Фонд національного добробуту» російської федерації, що інвестований в іноземні фінансові інструменти та використовується для отримання прибутку.
Друге можливе джерело – конфіскація коштів російських олігархів. Така конфіскація можлива на підставі рішень національних судів держав в рамках кримінальних проваджень. Одна з опцій – кримінальні провадження по справах, пов’язаних з обходом накладених на агресора санкцій. Відповідна можливість створена рішенням Ради ЄС щодо визнання обходу санкцій кримінальним злочином в Європейському Союзі. Згідно з ним, держави-члени ЄС мають внести відповідні зміни до власних кримінальних законодавств [6]. Крім того, на думку професора Хесса, статки російських олігархів можна розглядати як такі, що отримані злочинним шляхом, а відповідно їхній захист від конфіскації слабший, ніж якщо б вони були отримані в чесний спосіб.
Третє джерело коштів для Компенсаційного фонду – російські гроші та активи, що використовуються в рамках двосторонніх інвестиційних договорів з європейськими державами. Такі кошти та активи, зазвичай, не користуються державним імунітетом.
Серед питань в дискусії, що послідувала за представленням доповідей, слід виділити те, чи може потенційний механізм репарацій використовуватись для виконання рішень міжнародних судів за позовами України та окремих громадян проти держави-агресора. Нагадаємо, що такі позови в Міжнародному Суді ООН стосуються расової дискримінації з боку загарбників у Криму, спонсорства росією тероризму Донецькій і Луганській областях, та зловживання рф поняттям геноциду для виправдання агресії.
В Європейському суді з прав людини перебуває на розгляді ряд міждержавних скарг України проти росії, в тому числі тих, що стосуються порушень прав людини під час окупації Криму.
Присутні оцінили перспективи виплат за такими позовами з використанням Компенсаційного механізму позитивно. Так, як вказав професор Хесс, зібрані в рамках таких проваджень докази порушень прав людини можуть стати потужною базою для інформаційного наповнення реєстру шкоди.
Крім того, рішення міжнародних судів послугують підтвердженням скоєних порушень міжнародного права в цілому. Йдеться не тільки про агресивну війну як таку, але про весь масив порушень, скоєних російською федерацією проти України, її громадян та юридичних осіб, а також, імовірно, проти громадян та юридичних осіб інших держав. Що стосується безпосередньо механізму стягнень, рішення міжнародних судів можуть послугувати доказом того, що гроші та активи, що можуть стати предметом конфіскації, були отримані в протиправний спосіб, що полегшить їхнє стягнення до Компенсаційного фонду.
Підсумовуючи, додамо, що ухвалене 14 листопада рішення Генеральної Асамблеї ООН щодо створення механізму репарацій з агресора на користь України [7] зробило можливим обговорення практичних можливостей для реалізації такого механізму. Сама ООН має з цим складнощі через «право вето» рф в Радбезі, але інші міжнародні організації таких складнощів не мають. І саме ПАРЄ виглядає як найбільш привабливий майданчик для створення такого механізму, що, власне, і стало предметом обговорення на слуханнях. Висловлені під час них експертні думки ляжуть в основу рішень, що будуть ухвалюватися ПАРЄ, а також послугують обґрунтуванням для діяльності механізму в окремих державах.
ПАРЄ з самого початку розглядає найбільш широкий можливий підхід до джерел стягнення репарацій, включаючи власність російської держави, державних підприємств та окремих пов’язаних з російським терористичним режимом громадян, таких як олігархів. На шляху до стягнення репарацій є питання правового характеру, проте вони є вирішуваними, та їх можна подолати за умови правильного юридичного оформлення. Тож питання вже не в тому чи буде створений Компенсаційний механізм. Питання лише в тому як зробити його максимально ефективним.
- https://www.youtube.com/watch?v=v5K1yR2czV4
- https://minjust.gov.ua/people/iryna-mudra
- https://pace.coe.int/en/news/8699
- https://pace.coe.int/en/news/8918/compensation-mechanisms-for-ukraine-the-focus-of-a-pace-hearing-in-paris
- https://press.un.org/en/2022/ga12470.doc.htm
- https://data.consilium.europa.eu/doc/document/ST-10287-2022-REV-1/en/pdf
- https://news.un.org/en/story/2022/11/1130587
