Основна пропаганда на пропаганду поширила тези ключового «філософа» російської агресії Сергія Караганова щодо «української операції», присвячена річниці великої масштабної агресії.
У цих тезах Караганов, якого традиційно називають «філософом суду» Кремля, озвучував відповідні кримінальні розповіді в «науці» обгортку, характеризується фактичним визнанням поразки агресора в Україні.
Караганов через зуби визнає, що російська агресія «затримка управління, фінансові ресурси до історично низького введення в західному напрямку розвитку».
І хоча він також кримінально закликає до геноциду українців, одночасно в тезах Караганова, з прямим посиланням на окупованого Криму, зазначається, що «у Сибіру є багато трудових, але більш ніж придатних для життя і навіть зручних земель, особливо в умовах зміни клімату».
Як пише Караганов, «у районі Мінусинської западини розміром з невелику європейську чи азіатську країну з її чорноземами, водою, подібною до кримської кількості сонячних днів у році, що дозволяє вирощувати абрикоси, можуть жити не кілька десятків, а сотні тисяч людей. У Сибіру є й інші дуже привабливі життя регіони».
Природно, Караганов злочинно пропонує не тільки використовувати зміни клімату, що насправді загрожують існуванню людства, а й депортувати в Сибіру населення зруйнованих росією територій України, в рамках якоїсь «програми переселення біженців». Примітно, що «зсув центру [рф] на Схід, до Сибіру» Караганов не довіряє самим сибірякам, вказуючи що «сибірське областничество, місництво неодноразово підводило».
Також Караганов вказує, що російську агресію «доведеться доповнити активною політикою руху по “сходах ядерного стримування”, що робить її переконливішою для …західних еліт», констатуючи, що «без підйому цією драбиною» агресія проти України «продовжуватиметься довго, відволікаючи від рухи країни до нових горизонтів».
Фактично Караганов озвучив основні злочинні наративи Кремля – ядерний шантаж, зловживання глобальним потеплінням, депортація «нової нафти» з окупованих територій до Сибіру та спроби «законсервувати» становище агресора в Україні. Втім, між рядками цих тез явно читається визнання Кремлем неминучої перспективи де-окупації Криму.
