Як ми вже згадували раніше, у рамках постійної взаємодії з органами ООН наша Асоціація періодично спрямовувала свої матеріали щодо моніторингу впливу санкцій на права людини.
У матеріалах ми писали, що санкції проти росії є єдиним ефективним інструментом впливу на її економічну систему та політичний режим у сучасних умовах, обмежуючи злочинні дії росії проти українського народу та відповідні порушення прав людини агресором, включаючи ситуацію в окупованому Криму.
У матеріалах, підготовлених професором Борисом Бабіним, ми повідомляли, що основною формою оцінки ефективності санкцій має бути облік рівня порушення міжнародного права державою, яка стала об’єктом санкційної політики, до і після введення або зміни відповідних санкцій.
Також ми писали про поточну суперечливу доповідь A/HRC/57/55 спецдоповідача від Білорусі Олени Довгань «Моніторинг та оцінка впливу односторонніх санкцій та надмірного дотримання прав людини на права людини», опублікованій нещодавно на ресурсах ООН.
У цій Доповіді A/HRC/57/55 (пункт 44) Спецдоповідач ООН змушений був визнати, що АРК вимагає включити до методології ООН з моніторингу та оцінки впливу односторонніх санкцій показники їх впливу на дотримання в країні, що знаходиться під санкціями, прав уразливих меншин корінних народів, права на життя та свободу від тортур та дискримінації.
Наразі відповідні подання АРК в ООН з цих питань, як направлені у 2022 році, так і представлені навесні 2024 року, нарешті опубліковані на веб-сторінці Спецдоповідача ООН.
Отже, як ми вже писали, стратегія ігнорування діяльності Спецдоповідача ООН від Білорусі докорінно неправильна і її слід замінити на масове подання в ООН цивілізованими країнами, правозахисниками та вченими аргументованих документів про реальну роль односторонніх санкцій у захисті прав людини від тиранії та агресії.
