З середини січня злочинне “міністерство транспорту” окупантів стало анонсувати черговий “проривний успіх” у вигляді автобусного рейсу “Ялта-Маріуполь”, відправлення якого 19 січня масово висвітлювала пропаганда агресора, включаючи “Тасс”. Нагадаємо, що у попередні півтора роки відповідний пафос загарбників супроводжував “офіційні рейси” з Криму до Генічеська та Мелітополя; втім, тоді окупанти задіяли автопарк “казенного” “Кримтролейбусу”, а тепер обслуговувати фейкову картинку “щасливого російського світу” на руїнах Маріуполя стали кримськотатарські колаборанти. Окупанти прямо не повідомили назву перевізника, але “автобус у Маріуполь”, що майнув у пропаганді, належить компанії “Большой мір”, яка займається зараз перевезеннями як по півострову, з Сімферополя до Керчі, Феодосії та Євпаторії, так і на території агресора.
Зазначимо, що саме ця компанія під час окупації Херсона влаштувала незаконні рейси з обласного центру через окупований Крим до Москви, Краснодару та Петербурга. Крім того, “Большой Мір” злочинно запустив у 2023 році, обслуговуючи пропагандистські наративи агресора, ще й автобус з Ялти до Мінська. Вкрай ймовірно, що автобуси від фірми “Большой Мір” перевозили і дітей, депортованих агресором з материкової України.
В українських реєстрах “Великий Мір” значиться з 2007 року і від його імені до окупації виступав Шевкет Баліч, що в окупації “сплив” у сакській Сізівці як “підприємець з авторемонту”. А в окупації компанією керують зовсім інші люди, а саме сімейство Аблякимових: подружжя Ельмаз та Рустам, а також їхній син Рушен, пов’язаний серед іншого і з аферами ялтинського водоканалу від загарбників. З цим сімейством пов’язані й інші незаконні фірми у сфері перевезень, “клоновані” з до-окупаційних, це і “Сімтранссервіс”, і “Автосистема”, і “Кримскіє пєрєвозкі” тощо. Цікаво, що на одного з “директорів” цих фірм, Руслана Азізова, минулого року було записано і компанію “Мєждународниє автомобільниє пєрєвозкі” з підмосковних Митищ.
Коріння цієї “автобусної імперії” пов’язане з біографією брата Рустама, Ернеса Аблякімова, який закінчив Ташкентський автомобільно-дорожній інститут і дослужився до окупації в українській Державтоінспекції до начальника відділення ДАІ Сімферопольського району. “Чесно зароблене” на сімферопольській об’їзній Аблякимов “розважливо капіталізував” не лише у сімейний бізнес, але й у політичну кар’єру. Спочатку він став депутатом Сімферопольської міськради від “Партії пенсіонерів України”, а у 2011 році придбав собі в адміністрації Віктора Януковича посаду судді Окружного адміністративного суду Криму.
Цікаво, що Ернес Аблякімов “допомагав” й іншим родичам, наприклад Ідаяту Гусейнову, провівши його спочатку депутатом до ради сімферопольського Центрального району, а потім, у 2012 році, й до міськради від “Партії регіонів”; зараз у Гусейнова також є “кримський бізнес” у сфері автоперевезень, включаючи ялтинську “фірму” “Престиж”. У жовтні 2014 року Аблякимов намагався стати “заступником голови” незаконного “арбітражного суду” окупантів, але не досяг успіху і надалі зосередився на “сімейному підряді”. При цьому сімейство Аблякімова “не світиться” в окупаційній “владній вертикалі”, воліючи обслуговувати агресора в “комерційній площині”.
