30 березня з’явилося повідомлення, що суд у Цюріху засудив до штрафів на загальну суму сотні тисяч франків чотирьох банкірів за допомогу віолончелісту Сергію Ролдугіну в управлінні двома швейцарськими банківськими рахунками «Gazprombank Switzerland».
У обвинувальному акті стверджується, що Ролдугіна використовували як підставну особу з метою приховати справжніх власників грошей. «Reuters» писала, що Ролдугін перевів мільйони франків через рахунки в швейцарських банках без належних перевірок. Оскільки Ролдугіна давно називають «близьким другом» Путіна, то тут особливих питань «а чиї, власне кошти» не виникає.
Як ця епопея зі швейцарськими процесами та позовами впливає на події в окупованому Криму – розбирався експерт Асоціації, професор Борис Бабін.
Інститут «петербурзьких номіналів» досить цікавий для характеристик путінського режиму, оскільки саме вони служать «гаманцем» агресії для найінтимніших і в той же час максимально непривабливих і аморальних афер.
Нещодавно в пресі сплив такий собі маловідомий петербурзький адвокат, Владислав Копилов, формальний власник російської корпорації «Ermira Consultants», засновник некомерційного партнерства «Підтримка дитячого спорту» та акціонер «Балтійської медіа групи» при цьому співучасниками Копилова в двох останніх випадках є нині померлий Олег Руднов та той самий Ролдугін.
Справжній власник усіх цих структур очевидний, оскільки на того ж Руднова оформлялися важливі для президента рф активи – від петербурзьких медіа до вілли під Виборгом і навіть будинки батька путіна у тверському селі Поміново. Стосовно Ролдугіна ніхто особливо не приховує, що він «друг молодості путіна, який прославився не тільки як віолончеліст, а й як підставна особа, яка володіла на користь путіна офшорними компаніями».
Повертаючись до процесу в Цюріху, варто зазначити, що прокуратура довела, що хрещений батько дочки путіна і його близький друг Сергій Ролдугін, який перебуває під санкціями Швейцарії, в період з 2014 по 2016 роки розмістив мільйони франків на рахунках у швейцарських банках.
Прокурори довели, що банкіри «не зробили достатньо» для того, щоб встановити особу бенефіціарного власника коштів у «Газпромбанку Швейцарії». Згадані банкіри, троє росіян, що працювали в Цюріху, і один швейцарець приховали в банківських документах від перевірок цю діяльність, приховавши і справжніх власників грошей.
«Добре відомо, що президент росії путін офіційно має дохід всього в 100 тисяч швейцарських франків і «не багатий», але насправді має величезні активи, якими розпоряджаються близькі йому особи», йшлося в обвинувальному висновку.
У обвинувальному висновку, тепер підтвердженому судом, вказувалося, що «інші тривожні прапорці були проігноровані», а оштрафовані не намагалися прояснити ймовірність того, що Ролдугін – реальний власник активів чи поцікавитися походженням коштів.
Вказувалося, що у банківських документах зазначено лише професійну діяльність Ролдугіна як музиканта, але це робить його «право власності та участь» у жодному разі не правдоподібними.
Сам банк «Gazprombank Switzerland» – це фінансова дочірня компанія сировинної групи «Газпром», та у жовтні 2022 року, коли вже «запахло смаженим», «Газпромбанк Швейцарія» заявив, що згортає свою діяльність. Втім залучення цього банку до незаконних операцій з офшорами швейцарська влада розслідує окремо.
Нагадаємо, що в 2016 році Служба розслідувань фінансових злочинів Литви підтвердила інформацію, що міститься в «панамських документах», про те, що віолончеліст Сергій Ролдугін вів бізнес з офшорними компаніями через литовський банк.
За даними служби, значний обсяг коштів проходив через рахунки в банку «Ūkio Bankas», який раніше був замішаний у сумнівних слідках, у тому числі у скандалі з юристом фонду «Hermitage Capital» Сергієм Магнітським.
Згідно з матеріалами «Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів» (ICIJ), кошти в «Ūkio Bankas» ще до 2013 року надходили з чотирьох фіктивних компаній, зареєстрованих у Панамі, Белізі та на Британських Віргінських островах.
За даними литовської влади, пов’язані з Ролдугіним фіктивні компанії укладали угоди з використанням акцій російської компанії «Роснефть», а потім розривали їх, після чого компаніям виплачували «компенсації» на суму майже 1,5 мільйона доларів. Голова служби розслідувань фінансових злочинів Литви Кястутіс Юцявічюс тоді заявив, що у цих операціях є ознаки відмивання грошей.
Цікаво, що росія почала приховувати доходи самого віолончеліста з того ж 2016 року. Тоді віолончеліст виявився єдиним художнім керівником у закладах культури агресора, підпорядкованих безпосередньо міністерству, який навіть формально не звітував про заробітки та власність.
Служби агресора тоді заявляли, що «відповідно до наказу Мінкультури росії від 14 серпня 2015 року № 2222… художній керівник Санкт-Петербурзького Будинку музики Ролдугін…, призначений на свою посаду генеральним директором Анісімовим Олегом…, не надає відомості про доходи, витрати, про майно та зобов’язання майнового характеру».
Примітно також, що кошти Ролдугін «освоював» ще й через програму «Річка талантів», через «тривалі гастролі молодих виконавців Поволжям» та «Посольство майстерності», що фінансувало «закордонні гастролі російських виконавців».
Сам путін трагікомічно заявляв тоді, що Ролдугін нібито «витрачає все зароблене на покупку унікальних скрипок і віолончелів», і що він нібито «купив дві скрипки та дві віолончелі» і «за одну з них, віолончель Страдіварі «Stuart» 1732 року» нібито «заплатив 12 мільйонів доларів».
Додамо, що як тільки путін оголосив про «дороге придбання Ролдугіна» та про його ціну, аукціонний будинок «Reuning», що продав віолончель, прибрав всю інформацію про «Stuart» зі свого сайту.
Залишається розглянути кримську епопею віолончеліста, і це досить просто. Ще в 2016 році пропаганда агресора заявила, що «Будинок музики в Петербурзі, який очолює музикант Сергій Ролдугін», злочинно «відкриє влітку наступного року філію в Криму».
Як злочинно заявляв тоді сам Ролдугін, «нам дали приміщення, яке зараз має ремонтуватись. І два місяці, липень та серпень, перед початком конкурсного концертного сезону ми займатимемося там підготовкою до міжнародних конкурсів», як додавав злочинний віолончеліст, «філія буде відкрита під Ялтою, неподалік Ластівчиного гнізда».
Сам петербурзький «Будинок музики» вже десять років під виглядом «розвитку музичного мистецтва та підтримки провідних молодих солістів» просуває злочинні наративи «російського світу», у тому числі й у третіх країнах. З 2014 року основною тезою його діяльності стало те, що нібито «російські музиканти затребувані у світі, незважаючи на санкції», і нинішнє розслідування добре показує їхню справжню мотивацію в даній сфері.
Саму ж незаконну «ялтинську філію» даних «антисанкційних гастролей» окупанти злочинно розмістили в санаторії «Нижня Ореанда», який насправді належить українському парламенту. Окупанти його злочинно «націоналізували» і одразу незаконно «передали управлінню справами президента росії».
Далі, у серпні 2019 року на базі вкраденого санаторію Ролдугін уже проводив незаконну «літню академію петербурзького Будинку музики в Криму» з такими собі «майстер-класами від В’ячеслава Прокопова», провівши злочинний «концерт учасників літньої академії» у вкраденому окупантами Воронцовському палаці.
Тоді, незаконно «відзначившись» в об’єктах національного значення України, віолончеліст одразу ж вирушив до Відня, де він також «відкрив філію Будинку музики», причому «в садибі у Віденському лісі». Під виглядом «класичної музики» Ролдугін прямо і очевидно намагався просувати злочинну «кримську повістку» окупантів.
Віолончеліст не приховував намірів залучати «іноземних музикантів» у дані підконтрольні російським спецслужбам «філії», злочинно намагаючись «налагодити співпрацю», зокрема з Казахстаном та Японією. Серед іншого він використав і злочинну підтримку міністерства освіти агресора, яке злочинно надало йому незаконні «15 місць» у кримському «Артеку», захопленому агресором.
Втім, ці злочинні «кримські плани» агресора реалізувати в повному масштабі не вдалося, а 19 жовтня 2022 року санкції проти віолончеліста ввела й Україна.
Залишається додати, що кошти з «гаманця путіна» у Швейцарії явно витрачалися не тільки на віолончелі, і можливі зв’язки Ролдугіна з діячами таких структур, як Міжнародний олімпійський комітет у Лозанні, а також окремі чиновники міжнародних організацій у Женеві ще потребують додаткових досліджень.
