Трагікомедія “спростування” чорноморської екологічної катастрофи від агресора та кримських колаборантів

Наприкінці грудня наша Асоціація оприлюднила матеріал, присвячений роковинам катастрофи танкерів “Волгонєфть” біля Керченської протоки, в якому викривалися діяння та недбалість окупантів щодо “усунення” екологічних наслідків забруднення моря тисячами тонн мазуту.
Згодом описані факти вже знайшли свій відбиток у пресі низки держав, включаючи Нідерланди, Німеччину, Францію та Туреччину.
Через два дні після нашої публікації “тасс” спішно оприлюднив “заяву прес-служби” міністерства освіти та науки агресора про те, що нібито “розлив мазуту з танкерів «Волгонєфть» не вплинув на зоопланктон кримського шельфу Чорного моря”, із посиланням на “дослідження групи севастопольських учених з Інституту біології південних морів імені О.О. Ковалевського та Севастопольського державного університету”.
У заяві агресора цитується “науковий співробітник центру колективного користування “Молекулярна структура речовини”” згаданого “університету” Сергій Піонтковський, який розповів про дані “дослідження сезонної чисельності та біомаси” личинок двостулкових молюсків та личинок медуз (ефірів) за допомогою судна «Професор Водяницький».
Втім поспішність і тон даних “спростування”, про те, що нібито “статистично значущих відмінностей у біомасі медуз до і після дослідники не виявили”, не тільки викликає очевидні сумніви в їхній “науковій обґрунтованості”, але й не відповідає самій публікації про ці “дослідження” в підконтрольному агресору “науковому виданні” «Біорізноманіття та сталий розвиток», оприлюдненій восени 2025 року.
У цій статті той же Піонтковський та ще група “дослідників” прямо називали розлив мазуту катастрофою, і заявляли, що її екологічні наслідки “для прибережних екосистем ще належить оцінити”.
А “наукові методи”, що застосовуються її авторами, як мінімум, викликають ряд очевидних і для дилетанта питань. Заявлено, що до розливу мазуту «Професор Водяницький» нібито робив подібні дослідження в червні 2018 року, і в липні-серпні 2024 року, а після розливу – ці нібито “гідрофізичні зондування та планктонні облови інтегрального шару” проводились у березні-квітні, травні-червні та у серпні 2025 року, причому, в тому числі і в інших прибережних районах Чорного моря.
Таким чином, жодних достовірних статистичних багаторічних даних за тими ж медузами у “дослідників” у 2025 році просто не було.
Самі “дослідники” визнають у статті, що вибір районів “досліджень” у 2025 році
був ними визначений такими “авторитетними підставами” як “дані росспоживнагляду та міністерства надзвичайних ситуацій” агресора, що вже говорить багато про що.
Більше того, у 2025 році ті ж “дослідники” заявляли про те, що досліджуватимуть не тільки медуз, а й фітопланктон, а також личинок риб, і ці дані ними “чомусь” замовчуються.
При цьому у статті прямо говориться, що порівняно з березнем 2025 року “середня біомаса медуз на кримському шельфі” у червні 2025 року “була менше”, до 600 грамів на метр, а в серпні 2025 року вона зменшилася до 205 грамів на метр.
Для того, щоб це якось “ув’язати” з явно необхідними від “дослідників” агресором “оптимістичними висновками” про те, що нібито “розлив мазуту слід розглядати як короткочасне, імпульсне антропогенне навантаження на екосистему шельфу”, автори статті зробили низку застережень про нібито “сезонну мінливість”, “варіабельність” з розкидом “від 49 до 122%”. Тобто, без можливості будь-що обґрунтовано стверджувати, самі автори говорять про “непрямість” своїх “висновків”.
Також у статті заявлено і про “помилки сіткового лову” і про “нерівномірність облову медуз”, і про те, що “стан моря не завжди дозволяв працювати планктонними мережами”. Втім, “дослідники” були змушені зробити застереження і про те, що “зазначене літнє зменшення може сукупно відображати як вплив мазуту, так і сезонність”.
Таким чином можна зробити висновок про те, що для нинішнього “міністерського спростування” пропагандою агресору було використано статтю, яка, незважаючи на свою тенденційність та наукову необґрунтованість, не відповідає нинішньому замовному “екологічному оптимізму”, очевидно, що інших “релевантних публікацій” у агресора зі зрозумілих причин просто немає.